Ухвала від 16.02.2026 по справі 1-292/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-о/821/1/26 Справа № 1-292/11 Категорія: нововиявлені обставини Головуючий у І інстанції Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю секретарки - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву засудженого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_1 у провадженні про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської обл. від 18.12.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.08.2012 р. ОСОБА_7 засуджено за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 185, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. цей вирок залишено без змін, а апеляційні скарги засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників цих засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12.2013 р. касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.08.2012 р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. - без змін.

У своїй заяві за Вх. № 5247/23-Вх. від 31.05.2023 р. засуджений ОСОБА_7 порушує питання про необхідність перегляду ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. за нововиявленими обставинами в сукупності з низкою нових доказів по справі та зміну ухвали на більш м'якшу, а саме, що стосується дій ОСОБА_7 , як слід розуміти його вимоги, перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 27 КК України.

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р., яка зареєстрована 26.06.2023 р. за Вх. № 6140/23-Вх. засуджений ОСОБА_7 ставить питання про необхідність скасування ухвали апеляційного суду Черкаської області та постановлення нової ухвали, якою вирок Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.08.2012 р. стосовно ОСОБА_7 змінити на більш м'який вирок, а саме, як слід розуміти вимоги заяви ОСОБА_7 , перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 27 КК України.

В обґрунтування цієї заяви засуджений ОСОБА_7 зазначає, що дане кримінальне провадження слухалось у складі колегії суддів: головуючого-судді ОСОБА_11 , суддів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

На даний час ОСОБА_7 стала відома нововиявлена обставина у цій кримінальній справі, яка на час розгляду справи не була відома, ні засудженому ОСОБА_7 , ні складу суду апеляційного суду Черкаської області при розгляді справи 18.12.2012 р., але яка об'єктивно існувала і має істотне значення у справі, а саме порушення складом суду першої інстанції таємниці нарадчої кімнати під час постановлення вироку від 15.08.2012 р. та яка і сама по собі, і з раніше встановленими обставинами, доводить неправильність ухвали суду апеляційної інстанції від 18.12.2012 р.

Таким чином, нововиявленою обставиною на думку засудженого ОСОБА_7 є те, що судді ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не перебували в нарадчій кімнаті, а розглядали інші справи і по ним приймали рішення, а тому вирок суду першої інстанції від 15.08.2012 р. стосовно ОСОБА_7 є незаконним актом правосуддя, який, на думку автора звернення, має бути обов'язково скасований в апеляційному порядку.

Засуджений ОСОБА_7 заявив відвід судді-доповідачу ОСОБА_1 , яке мотивував тим, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.03.2025 р. під головуванням судді ОСОБА_1 було прийнято рішення у іншому провадженні (провадження № 11-о/821/2/25, справа № 1-292/11), якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. та одним із доводів заяви засудженого ОСОБА_8 було порушення складом суду першої інстанції таємниці нарадчої кімнати.

Таким чином, оскільки засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджені одним вироком, то на думку засудженого ОСОБА_7 вказані обставини свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 може бути упередженим по відношенню до наслідків розгляду заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. в цьому провадженні.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , які підтримали заяву про відвід судді ОСОБА_1 із зазначених підстав та просили задовольнити її, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення вказаного відводу, як необґрунтованого, перевіривши матеріали провадження в межах заявленого відводу, апеляційний суд вважає, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При цьому апеляційний суд вважає необхідним наголосити на наступному.

Так, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Такий інститут не є інструментом, який може використовуватись стороною у кримінальному провадженні для затягування судового розгляду або з метою зловживання правом на відвід.

Однак, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, оскільки буквально з цих же підстав, нещодавно уже вирішене питання про відвід, а тому має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).

Зміст ч. 4 ст. 81 КПК України не пов'язує наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

На даний час, КПК України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 7.02.2022 у справі № 266/108/22, від 7.11.2022 у справі № 757/9655/22-к та ін.).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 6.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 6.11.2019 у справі № 300/474/17).

На думку апеляційного суду, заявлений засудженим відвід судді ОСОБА_1 є повністю ідентичним попередньому, не містить об'єктивно доведених доводів, які б свідчили про упередженість судді та фактично зводиться до того, що суддя ОСОБА_1 24.03.2025 р. у складі суду прийняв рішення у іншому провадженні (провадження № 11-о/821/2/25, справа № 1-292/11), якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р., де одним із доводів заяви засудженого ОСОБА_8 було порушення складом суду першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджені одним вироком, то на думку засудженого ОСОБА_7 вказані обставини свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 може бути упередженим по відношенню до наслідків розгляду заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2012 р. в цьому провадженні, що не є підставою для відводу, не свідчить про упередженість судді та не визначено законодавцем, як підстава для відводу.

Оскільки у даному кримінальному провадженні засуджений ОСОБА_7 вдруге заявив відвід судді-доповідачу ОСОБА_1 з одних і тих же підстав, питання про які уже були вирішені, то апеляційний суд вбачає в його діях наявність ознак зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, проте у відповідності до ч. 4 ст. 81 КПК України суд не залишає таку заяву без розгляду, а розглядає її по суті, оскільки питання про відвід по суті розглядались в одному судовому засіданні, але апеляційний суд в майбутньому залишає за собою право залишити таку заяву без розгляду у разі подання заяви або клопотання про відвід судді ОСОБА_1 з тих же підстав.

Зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій судом, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання.

Апеляційний суд виходить із того, що перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, визначений ч. 1 ст. 75 КПК України. Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Діючий КПК України не містить відкритого або ж закритого переліку обставин, які в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України можуть в тій чи іншій ситуації вважатися такими, що викликають сумнів у неупередженості судді, але будь-яке кримінальне провадження за своєю формою та змістом має відповідати загальним засадам, а тому при вирішенні заяви про відвід судді апеляційний суд застосовує принцип верховенства права визначений п. 1 ч. 2 ст. 7 КПК України.

У кожному кримінальному провадженні саме з урахуванням практики Європейського суду з прав людини має застосовуватися принцип верховенства права (ч. 2 ст. 8 КПК України).

Так, коли йдеться про «безсторонність», то зазвичай це означає відсутність упереджень…, існування яких може бути доведене у кілька способів. При цьому ухвалення суддею попередньо рішення щодо того самого звинувачення само по собі не є підставою для того, щоб говорити про упередженість суду (п. 37 рішення ЄСПЛ від 8.10.2020 у справі «Тесля проти України»).

Поруч із зазначеним, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. У відповідності до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. п. 49 та 50 рішення ЄСПЛ від 9.11.2006 у справі «Білуха проти України»).

Із наведеного вбачається, що заява засудженого про відвід судді стосується його незгоди з попереднім процесуальним рішенням, постановлення якого за приписами ч. 1 ст. 75 та ст. 76 КПК України не є такою обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні.

Вирішуючи заяву засудженого ОСОБА_7 , апеляційний суд насамперед наголошує, що сам по собі факт попередньої участі судді-доповідача ОСОБА_1 у розгляді попередніх заяв засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні щодо перегляду ухвалених відносно них рішень за нововиявленими обставинами, а також апеляційних скарг на рішення місцевих судів у таких провадженнях, не може бути підставою для відводу судді, що випливає зі змісту ст. 76 КПК України.

Судом не встановлено, що стосунки між ОСОБА_7 , з одного боку, і суддею, з іншого боку, за своєю природою та ступенем є такими, що можуть свідчити про упередженість судді під час розгляду та вирішенні даної справи. Доказів упередженості судді, які б викликали сумніви у стороннього спостерігача, у цьому кримінальному провадженні не надано і судом не встановлено. Тому, в ході розгляду відводу не встановлено одночасно за суб'єктивним та об'єктивним критеріями наявності підстав для відводу судді від розгляду цієї справи.

Крім того, ст. 75 КПК України, прямо передбачені обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні. Підстави, наведені засудженим ОСОБА_7 в обґрунтування заяви про відвід, не передбачені законом в якості обставин, що виключають участь судді в розгляді провадження.

На переконання апеляційного суду, заява засудженого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону, не мотивована належним чином, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Наведені в заяві про відвід засудженого ОСОБА_7 обставини є припущенням, які не містять змістовного та переконливого обґрунтування щодо необ'єктивності чи упередженості судді у даному судовому провадженні, які з огляду на вимоги ст. 75 КПК України, давали б підстави для відводу.

Оскільки ОСОБА_7 не довів наявності обставин, які б були підставою для відводу судді, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, апеляційний суд вважає, що в задоволенні заявленого відводу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді