Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/114/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 396/144/26 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
18.02.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду дистанційно в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2026, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новоукраїнка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, проходить службу у Збройних Силах України на посаді солдата резерву рядового складу третьої роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, строком на 60 днів - до 28 березня 2026 року, з 10 год. 46 хв. 27.01.2026 року,
Слідчий у кримінальному провадженні заступник начальника СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до слідчого судді про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2026 клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 березня 2026 року, з 10 год. 46 хв. 27.01.2026 року.
Слідчим суддею рішення мотивовано тим, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтоване застосування саме такого виду запобіжного заходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що стороною захисту під час розгляду клопотання слідчим суддею зазначалось, що матеріали клопотання в тому вигляді, в якому вони надійшли до суду та надані стороні захисту не містять процесуальних підстав для його розгляду та задоволення через відсутність повноважень слідчого ОСОБА_9 який подав клопотання до суду та процесуального прокурора котрий погодив вказане клопотання.
Зазначає, що слідчий ОСОБА_8 є заступником слідчого відділення Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, в той час як матеріали службового розслідування стосовно ОСОБА_7 , направлені 21.01.2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 на адресу начальника ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Вказує, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення отримано ТУ ДБР у м. Миколаєві 21.01.2026, а відомості до ЄРДР внесені лише 24.01.2026, тобто через 72 години, а не протягом 24 годин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані місцевим судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема повідомленням військової частини про вчинення кримінального правопорушення, дані матеріалів службового розслідування проведеного військовою частиною НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини солдата ОСОБА_7 , свідченнями осіб з числа військовослужбовців та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства.
З огляду на те, що ОСОБА_7 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що вказує на відсутність бажання підкорятись наказам командування та проходити військову службу, а відтак матиме можливість продовжити злочинну діяльність, шляхом переховування, як від органів досудового розслідування так і проходження військової служби.
Також слідчим суддею обґрунтовано визнано актуальними ризики, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень обумовлені суспільною небезпечністю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , суворістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, та тим, що досудове розслідування триває, а у справі немає жодних фактів, які б давали підстави вважати, що певні соціальні зв'язки чи схильності підозрюваного зможуть виступити превентивним засобом у його поведінці.
Колегія суддів вважає, що тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, здатним забезпечити цілі правосуддя в даному провадженні. Інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної ізоляції підозрюваного від свідків і не виключає ризик його втечі.
Отже, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
Наявність у підозрюваного постійного місця мешкання та відсутність судимостей, в даному випадку, не є підставами для зміни застосованого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків суду про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Більш того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційні доводи захисника про те, що на його думку матеріали клопотання не містять процесуальних підстав для його розгляду та задоволення через відсутність повноважень слідчого та процесуального прокурора не приймаються до уваги апеляційним судом.
Так, витяг з ЄРДР містить інформацію щодо слідчих та прокурорів у даному кримінальному проваджені. З клопотанням про застосування запобіжного заходу підозрюваному звернувся слідчий ОСОБА_8 за погодженням з прокурором ОСОБА_10 , які мають повноваження у даному кримінальному провадженні, а тому є належним суб'єктом звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Доводи захисника про те, що відомості до ЄРДР були внесені лише 24.01.2026, тобто через 72 години, а не протягом 24 годин не спростовують висновки слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження.
Натомість доводи та твердження апелянта, про які зазначено в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, строком на 60 днів - до 28 березня 2026 року, з 10 год. 46 хв. 27.01.2026 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4