Справа № 342/708/25
Провадження № 22-ц/4808/336/26
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.
Суддя-доповідач Мальцева
24 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А,
секретар Кузів А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Дирбавки Романа Мирославовича на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Городенківської міської ради про визнання права власності на квартиру,
У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовною заявою до Городенківської міської ради про визнання права власності на квартиру.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2004 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог щодо безоплатної передачі в її власність та власність її дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - кв. АДРЕСА_1 . Зобов'язано ліквідаційну комісію селянської спілки «Глушківська» передати, а Глушківську сільську раду Городенківського району Івано-Франківської області прийняти житлове приміщення - 1/2 частини будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає сім'я ОСОБА_1 - в комунальну власність. Судом при розгляді справи № 2-34/2004 встановлено, що кв. АДРЕСА_1 було виділено позивачці ОСОБА_1 колгоспом «Перемога» в якому вона працювала, для проживання їй та членів її сім'ї. При цьому ордер на вселення у квартиру ОСОБА_1 правлінням колгоспу не видавався та з нею не було укладено договору найму спірної квартири. Позивачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . З метою приватизації спірної квартири позивачка ОСОБА_1 після набрання законної сили рішення суду зверталася до Глушківської сільської ради Городенківського району із заявою від 10.12.2004 р. про передачу житла у власність громадян. Однак такого відчуження спірної квартири на користь позивачів у встановленому законом порядку про приватизацію державного майна не відбулося. Довідкою Глушківського старостинського округу Городенківської міської ради 06.10.2023 року № 392 підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 не перебувала на балансі Глушківської сільської ради. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 14.04.2025 р. за № 422596455, відомості щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні. Позивачі фактично проживають у спірній квартирі з 1991 року, тобто більше десяти років, володіють нею безперервно, відкрито, добросовісно, не мають іншого житла, систематично підтримують майно у схоронності, підтримують порядок на прибудинковій території, а тому існують підстави для визнання за ними права спільної часткової власності на спірну квартиру.
Просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної часткової власності по 1/4 частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв. м. за набувальною давністю.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2025 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Городенківської міської ради про визнання права власності на квартиру.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Дирбавка Р.М. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2025 року скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на обставинах, викладених в позовній заяві: позивачі, починаючи з 16.05.1991 р. безперервно володіли квартирою АДРЕСА_1 без будь-якої правової підстави, що підтверджує безтитульність володіння таким нерухомим майном. Так, свідок ОСОБА_5 , який був головою колгоспу «Перемога», після реорганізації колгоспу - голова правління спілки селян «Глушківська» надав пояснення, що ОСОБА_1 поселилась в цю квартиру з його відома за клопотанням начальника управління сільського господарства Городенківського району. Архівні документи - протоколи зборів, засідань правління селянської спілки - не збереглися, про що свідчить довідка Глушківської сільської ради № 112.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що спірне майно, яке підлягало передачі до комунальної власності при ліквідації спілки селян «Глушківська», ані на балансі ліквідованої Глушківської сільської ради, ані на балансі Городенківської міської ради не перебувало та на даний час не перебуває. Отже, власника спірного майна - квартири не має з часу припинення спілки селян «Глушківська», оскільки ліквідаційною комісією така квартира на баланс органу місцевого самоврядування - Глушківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області у встановленому законом порядку не передана.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивачів права на приватизацію жилого приміщення у порядку, передбаченому законом, оскільки об'єкти, що підлягають приватизації, мають перебувати на балансі органу місцевого самоврядування.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Дирбавка Р.М. доводи апеляційної скарги підтримав
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Городенківської міської ради до апеляційного суду не явились, у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Дирбавки Р.М. перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2004 року задоволено частково позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Визнано недійсним рішення комісії по вирішенню майнових паїв спілки селян «Глушківська» в частині передачі ОСОБА_6 частини будинку спеціаліста у с.Глушків вартістю 12 000 грн та виданий на його підставі акт приймання-передачі майна від 24.02.2023 - будинку спеціаліста вартістю 12 000 гривень. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру, що становить частину будинку у АДРЕСА_2 , видане 02.10.2003 року Глушківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 . Зобов'язано ліквідаційну комісію спілки селян «Глушківська» передати, а Глушківську сільську раду Городенківського району Івано-Франківської області прийняти житлове приміщення - частину будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає сім'я ОСОБА_1 у комунальну власність. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо безоплатної передачі у її власність та власність її дітей : ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - квартири АДРЕСА_1 . Відмовлено у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 про усунення перешкод та виселення з житлового будинку (а.с.29-33).
Зі змісту вказаного рішення суду також встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята у члени колгоспу «Перемога» с.Глушків 13.05.1991, її з сім'єю було поселено на проживання у квартиру АДРЕСА_1 . Відмітка про прописку у паспорті ОСОБА_1 свідчить, що остання постійно, з 16.05.1991, по даний час проживає у АДРЕСА_2 . У 1991 році, у результаті реорганізації колгоспу «Перемога» була створена с/с «Глушківська», ОСОБА_1 продовжувала працювати у реорганізованій спілці і разом із сім'єю проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Під час паювання майна с/с «Глушківська», в порушення вимог Указу Президента України від 09.03.2000 «Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств», яким передбачалось здійснення заходів щодо безоплатної передачі протягом 2000 року у комунальну власність житлового фонду, що належить сільськогосподарським підприємствам, частина житлового будинку , в якій проживає сім'я ОСОБА_1 , була включена до складу пайового фонду. Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору вирішила виділити будинок спеціаліста, як майновий пай, ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_1 , в якому проживає сім'я ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 13.06.2005 р. внесено запис № 11071170001000120 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи спілка селян «Глушківська» (ідентифікаційний код 01043968)(а.с.49).
10.12.2004 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зверталися до Глушківської сільської ради із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с 36-37).
Як з'ясовано судом, звернення залишилося без результату.
Позивачка ОСОБА_1 разом з синами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.26).
Згідно з довідкою Глушківського старостинського округу Городенківської міської ради від 06.10.2023 №392, виданою ОСОБА_1 , житловий будинок у АДРЕСА_2 , в якому вона проживала з синами, не знаходився на балансі Глушківської сільської ради (а.с.38).
За даними технічного паспорта квартири АДРЕСА_1 житлова площа квартири становить 46,2 кв.м, допоміжна 25,1 кв.м, літніх, неопалюваних приміщень - 6 кв.м, загальна площа - 77,3 кв.м(а.с.39-41).
За даними виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» від 05.12.2024 право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 на 31.12.2012 не зареєстроване. Загальна площа квартири змінилась з 78,1 кв.м на 77,3 кв.м за рахунок знесення печі (а.с.46).
Згідно з інформацією ОКП «Коломийське МБТІ» від 19.12.2024 в матеріалах інвентаризаційної справи №290 на житловий будинок у АДРЕСА_3 є наявний технічний паспорт на вказану квартиру на 28.08.2003 (погашений), виготовлений відповідно до замовлення спілки селян «Глушківська». Відповідно до рішення Городенківського районного суду від 27.10.2004 ОСОБА_1 та її дітям відмовлено у безоплатній передачі у власність квартири АДРЕСА_1 (а.с.47).
За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості про право власності квартири загальною площею 78,1 кв.м, житловою площею 46,2 кв.м відсутні (а.с.48).
За даними передавального акту від 26.01.2021 Городенківська міська рада внаслідок реорганізації Глушківської сільської ради, шляхом приєднання до Городенківської міської ради, є правонаступником майна, активів та зобов'язань Глушківської сільської ради. Комісія приймає об'єкти нерухомого майна, земельні ділянки, документи, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, документи, які підтверджують право власності на земельні ділянки та договори на право оренди земельних ділянок (а.с.107).
Спірне майно не входить в перелік цих об'єктів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була закріпленою за колгоспом «Перемога», після реорганізації це нерухоме майно обліковувалось за спілкою селян «Глушківська», та рішенням суду від 27.10.2004 року передана до комунальної власності, що свідчить про наявність власника житла. Позивачі наділені правом на приватизацію жилого приміщення у порядку, передбаченому Законом, але доказів відмови у приватизації, на що посилається представник позивачів, суду не надано. Позивачами не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тривалий час, безперервність користування та утримання нерухомого майна не є безумовними, єдиними та достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.
Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.
Вказані правові висновки також викладені постановах Верховного Суду від15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 23 грудня 2025 року у справі № 535/885/23.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первісних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 рокуу справі № 643/13004/23 зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.
При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначила про те, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що ОСОБА_1 , як працівнику колгоспу «Перемога», для проживання їй та членів її сім'ї виділено квартиру АДРЕСА_1 , пізніше колгосп був реорганізований спілку селян «Глушківська».
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснюється володіння та користування спірним нерухомим майном на підставі певного юридичного титулу, що відповідно до вищезазначених положень закону виключає застосування набувальної давності у спірних правовідносинах.
Сам по собі факт користування позивачами квартирою, утримання її, здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не може бути підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 337/4725/18).
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і взаємозв'язку, дійшов правильного висновку про відсутність умов, визначених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що власника спірного майна - квартири не існує з часу припинення спілки селян «Глушківська», та що ліквідаційною комісією така квартира на баланс органу місцевого самоврядування - Глушківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області у встановленому законом порядку не передана, і це свідчить про відсутність власника. Так, рішенням Городенківського районного суду від 27 жовтня 2004 року зобов'язано ліквідаційну комісію спілки селян «Глушківська» передати, а Глушківську сільську раду Городенківського району Івано-Франківської області прийняти житлове приміщення - частину будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає сім'я ОСОБА_1 у комунальну власність. Глушківська сільська рада реорганізована в Городенківську міську раду. (а.с.107). Отже, у спірного майна був власник, і судом вирішено про наявність підстав для передачі його новому власнику, який його не прийняв, але і не відмовився.
У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Дирбавки Романа Мирославовичазалишити без задоволення.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М.Луганська
В.А.Девляшевський