Справа № 456/6144/25
Провадження № 2/456/433/2026
Іменем України
/заочне/
24 лютого 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,
Підстава позову (позиція позивача): Представник позивача Бачинський Остап Михайлович звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020 року в розмірі 21 861,30 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 14.10.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та гр. ОСОБА_1 укладено Договір №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах Кредитного договору Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». В подальшому у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 13.11.2020 р., строк користування кредитом продовжили до 14.12.2020 р. Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору, Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України та цього Договору. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснив платежі на суму 15,00 грн., дата останнього платежу 13.11.2020 р., не виконав свої зобов'язання, що передбачені умовами Кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання Кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором. Разом з тим, згідно пп.5, п.2.1 Кредитного договору, Кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача. Враховуючи вищезазначене, 22 лютого 2021 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020 року. В подальшому, 21 жовтня 2024 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/1, згідно якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020 року. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання. У зв'язку з чим Позивач вимушений звернутись із даним позовом до Відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за Кредитним договором. Станом на 13 жовтня 2025 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21 861,30 грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 5 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 14 135,00 грн.; заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2 726,30 грн..
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, звертаючись до суду з позовом, просив проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, проти заочного розгляд не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи на 27.01.2026 та 24.02.2026, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду 13.01.2026 та 20.02.2026 - з відміткою Укрпошти «адресат відсутній». Крім того, про призначення судового засідання на 24.02.2026 відповідач повідомлявся шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 18.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Відповідно до умов Договору №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020 укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язк, передбачені Договором. Сума кредиту 5 000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку кредиту, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Стандартна процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, якщо Клієнт не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки. У випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн. (включно), Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору /а.с.37-40/.
Відповідно до умов Додаткового договору № до Договору №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020, укладеного 13.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Клієнтом зобов'язання за Договором, Клієнт ініціював продовження користування кредитом. Сторони погодили умови продовження користування кредитом: строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3 Договору; дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 14.12.2020; процентна ставка за користування кредитом протягом строку Додаткового договору - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; орієнтовна реальна річна процентна ставка 693,50% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту 7 850,00 грн. /а.с.34/.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_1 за договором №1143723 від 14.10.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 18.05.2021 складає 10 685,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - тіло кредиту, 5865,00 грн. - проценти за користування /а.с.21-22/.
З повідомлення, наданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих.№1-1609 від 16.09.2025, вбачається, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.10.2020 12:39:19 на суму 5000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua - 69247456, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 /а.с.22 зворот/.
Згідно з договором факторингу №015-220221 від 22.02.2021, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Фактор зобов'язується передати грошові кошти в погодженій, відповідно до умов цього Договору, сумі в розпорядження Клієнта, за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за зобов'язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому Сторонами за цим Договором за формою, згідно з Додатком №2 (Реєстр) /а.с.9-11/.
Згідно з витягом з реєстру прав вимог №015-220221 від 19.05.2021 до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1143723 від 14.10.2020 становить 19 135,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - залишок заборгованості за тілом, 14 135,00 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування /а.с.25/.
Згідно з договором факторингу №20241021/1 від 21.10.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс», Фактор передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги /а.с.27-30/.
Згідно з витягом з реєстру прав вимог №20241021/1 від 13.10.2025, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором №1143723 становить 19 135,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - залишок заборгованості за тілом, 14135,00 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування /а.с.24/.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», станом на 13 жовтня 2025, заборгованість гр. ОСОБА_1 за Договором №1143723 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.10.2020 року, становить 21 861,30 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 14 135,00 грн., інфляційне збільшення - 2 726,30 грн. /а.с.23/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно дост. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526,533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію'визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого сума кредиту становить 5000,00 грн., строк, на який видається кредит, 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,90% в день.
Судом також встановлено, що 13.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020, відповідно до якого, сторони продовжили строк користування позикою на строк 30 днів, встановили нову дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 14.12.2020; сторони погодили процентну ставку - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Також встановлено, що 22.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №015-220221, відповідно до якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в погодженій, відповідно до умов цього Договору, сумі в розпорядження Клієнта, за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за зобов'язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому Сторонами за цим Договором за формою, згідно з Додатком №2 (Реєстр).
21.10.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №20241021/1, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором №1143723.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку кожного договору зазначено «підписано електронним підписом».
За вказаних обставин, суд вважає, що договір №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020 та додатковий договір від 13.11.2020 до Договору №1143723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.10.2020, укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 з первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».
Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитами, доказів погашення заборгованості як первинним, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 30 днів, який в подальшому продовжено додатковим договором до24.03.2020, то відповідач вправі вимагати відсотки лише в межах строку кредитування.
Відповідно до ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.2 договору №1143723 від 14.10.2020 передбачено, що відповідачу було надано кредит в сумі 5000,00 грн, строком на 30 днів, з встановленою стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
Додатковим договором від 13.10.220 до договору №1143723 від 14.10.2020 продовжено строк користування кредитом, встановлено нову дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 14.12.2020, з встановленою процентною ставкою 1,90% в день.
Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитом протягом 60 днів за стандартною відсотковою ставкою визначеною договором та додатковим договором в розмірі 1,90%, що складає 5 685,00 грн: 5000,00 грн. (борг) х 1,90% (за один день користування кредитом) х 60 днів.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Отже, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного додатковим договором строку кредитування 14.12.2020, тому позовна вимога про стягнення з відповідача, нарахованих позивачем за користування кредитом поза межами строку дії договору прострочених процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.
Разом з тим, оскільки відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту у нього виник додатковий обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Таким чином, враховуючи дійсний розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача в сумі 5 000,00 грн. (тіло кредиту) + 5 685,00 грн. (відсотки), що разом становить 10 685,00 грн., водночас підлягають перерахуванню інфляційні витрати: 10 685,00 грн. (розмір заборгованості) х 1,14247719 - 10 685,00 грн. = 1 522,37 грн.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому необхідно стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом в розмірі 12 207,37 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн., заборгованість по відсотках 5 685,00 грн. та інфляційні витрати 1 522,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з наведених вище мотивів.
Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 352,67 грн., виходячи з розрахунку 12 207,37 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн. (ставка судового збору) : 21 861,30 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 352,67 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2025 між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги №211090007, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до гр. ОСОБА_1 , сума витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач, складає 7000,00 грн.
Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 7 000 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3 908,81 грн., що буде пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість у розмірі 12 207 /дванадцять тисяч двісті сім/ грн. 37 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн., заборгованість по відсотках 5 685,00 грн., інфляційні витрати 1 522,37 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 1 352 /одну тисячу триста п'ятдесят дві/ грн. 67 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 908 /три тисячі дев'ятсот вісім/ грн. 81 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», ЄДРПОУ 42655697; адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 24.02.2026.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев