Справа № 464/1166/25
пр.№ 1-кп/464/220/26
25.02.2026 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №12025141410000100 від 03.02.2025, №12025142410000066 від 20.02.2025, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 19.08.2024 вироком Сихівського районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року пробаційного нагляду,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 389 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а також ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 02.02.2025 приблизно о 14:53 год., перебуваючи в приміщенні під?їзду №4, що за адресою: м. Львів, вул. Максимовича, 5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Formula THOR 26», вартість якого згідно з висновком експерта становить 5 533,00 грн., який належить потерпілій ОСОБА_5 , після чого покинув місце події з викраденим, яким вподальшому розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив матеріальних збитків ОСОБА_5 на суму 5 533,00 грн.
Таким чином, органом досудового розслідування кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, вироком Сихівського районного суду міста Львова від 19.08.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді одного року пробаційного нагляду із покладенням на останнього обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
04.11.2024 ОСОБА_3 у приміщенні Сихівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області належним чином ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, встановлено днем явки перший та третій понеділок кожного місяця, в тому числі роз?яснено, що ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов?язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, за невиконання яких передбачена кримінальна відповідальність, про що свідчить надана останнім підписка.
Однак, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діяв без поважних на те причин у супереч покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, що проявилося 02.12.2024 в неявці такого без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації у Львівській області та невиконанні заходів, передбачених пробаційною програмою, у зв?язку із чим 12.12.2024 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить відповідна розписка.
Також, ОСОБА_3 , діючи умисно без поважних на те причин, ухилився від виконання покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, що проявилося 20.01.2025 та 03.02.2025 в неявці такого без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області та невиконанні заходів, передбачених пробаційною програмою, у зв?язку із чим 10.02.2025 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить відповідна розписка.
Разом з цим, ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, ухилився без поважних на те причин від виконання покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, що проявилося 17.02.2025 в неявці такого без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області та невиконанні заходів, передбачених пробаційною програмою, у зв?язку із чим 19.02.2025 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить відповідна розписка.
Таким чином, органом досудового розслідування кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 389 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю, підтвердив, що вчинив правопорушення за обставин, викладених обвинувальних актах. Повідомив, що дійсно, приблизно рік назад, в обідню пору доби, він перебував у будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив велосипед котрим вирішив заволодіти, щоб в подальшому продати. Так як в під'їзді нікого не було, він відкріпив велосипед та поїхав на ньому додому. Наступного дня до нього прибули працівники поліції з приводу даної крадіжки, котрим він добровільно повідомив усі обставини, та повернув велосипед. З потерпілою розмовляв, просив у неї вибачення. Крім того, повідомив, що його було засуджено вироком Сихівського районного суду міста Львова за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду. Він знав, що в нього є відповідні обов'язки, з якими його ознайомили в центрі пробації під розписку. Він неодноразово не приходив на реєстрацію, причин назвати не може,так як не пригадує. Можливо хворів, можливо були інші обставини, але доказів поважності причин не прибуття для реєстрації в нього не має. Підтвердив, що його неодноразово було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. У судовому засіданні підтвердив, що наразі притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших протиправних дій, та щодо нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. На даний час надзвичайно шкодує про вчинене, щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро та соромно за скоєне, просить суворо не карати. З матеріалами кримінального провадження ознайомлений, жодні докази не оспорює, правильно розуміє обставини за яких його обвинувачено, з якими повністю погоджується та просить здійснювати спрощений порядок дослідження доказів. Позовні вимоги визнає повністю.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту про проведення спрощеного порядку дослідження доказів підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_3 узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а прийняте рішення про скорочений судовий розгляд свідчитиме про те, що обставини, які сторонами не оспорюються, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає такі належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, а також ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
Згідно з диспозицією ч. 4 ст. 185 КК України суб'єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності серед іншого за крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинену в умовах воєнного стану.
Указом Президента України №264/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України №4024-ІХ від 29.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Також, згідно з диспозицією ч. 3 ст. 389 КК України суб'єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 , під час дії правового режиму воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, таємно, протиправно заволодів майном, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду, а також, будучи суб'єктом щодо котрого застосовано покарання у виді пробаційного нагляду на підставі вироку суду, що набрав законної сили, ознайомившись із порядком та умовами відбування покарання, не виконав покладених на нього судом обов'язків.
За таких обставин, суд дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 389 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а також ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
У зв'язку із цим, при призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з яким, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно зі ст. 35 КК України передбачено, що повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, частиною 1 ст. 70 КК України передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України вбачається, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 1 ст. 72 КК України визначено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
Обираючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за яким кваліфіковано дії обвинуваченого, є тяжким злочином, за ч. 3 ст. 389 КК України - кримінальним проступком.
При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, українець, громадянин України, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується негативно, на обліках у КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ», КНП ЛОР «ЛОКПЦ» не перебуває, є військовослужбовцем, раніше неодноразово судимий, востаннє 19.08.2024 вироком Сихівського районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року пробаційного нагляду.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 за ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, стороною обвинувачення не встановлено.
З досудової доповіді щодо обвинуваченого вбачається, що результати оцінки обвинуваченого показали дуже високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, а також результати оцінки обвинуваченого, орган пробації вважає, що виправлення правопорушника без ізоляції для суспільства неможливе.
При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України суд враховує, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за кваліфіковані корисливі злочини, вчинив кримінальне правопорушення після засудження до пробаційного нагляду, під час його відбування, вказана обставина не розцінюється судом, як обставина, що обтяжує покарання, однак, характеризує його як особу, що належних висновків для себе не робить, тобто схильний до вчинення кримінально карних діянь, не працює, негативно характеризується, висновки органу пробації, у зв'язку із чим, при безальтернативності виду покарання, необхідним та виправданим є покарання у виді позбавлення волі.
Однак, беручи до уваги, щире каяття, та зважаючи на характер його поведінки під час досудового розслідування, що не перешкоджав органу досудового розслідування у встановленні фактичних обставин справи, давав визнавальні покази, що розцінюється стороною обвинувачення як активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, про що свідчать дані реєстру матеріалів досудового розслідування, відшкодував потерпілій збитки, у зв'язку із чим остання не має до нього претензій матеріального та морального характеру, про що свідчить подана нею заява, суд прийшов до переконання про призначення покарання у мінімальній межі передбаченій санкцією ч.4 ст. 185 КК України, тобто - 5 років.
При обранні покарання ОСОБА_3 за ч.3 ст. 389 КК України суд, окрім вищевказаних обставин, враховує, що інкриміноване правопорушення вчинив маючи судимість та під час притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, разом з тим у вчиненому щиро покаявся, визнав вину, сприяв органу досудового розслідування, у зв'язку із чим, при безальтернативності виду покарання, необхідним та виправданим є покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Беручи до уваги, що інкриміновані злочини ОСОБА_3 вчинив після постановлення щодо нього вироку Сихівського районного суду м. Львова від 19.08.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України згідно котрого призначено покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік, котре ним повністю не відбуте, при сукупності вироків, на підставі ч.1 ст. 71 КК України визначити остаточне покарання, у виді 5 років та 2 місяців позбавлення волі частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді пробаційного нагляду за правилами встановленими у ч.1 ст. 72 КК України виходячи з співвідношення, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
При цьому, саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотання з даного приводу не надходило, цивільний позов не заявлявся.
Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Так, 11.02.2025 у кримінальному провадженні №12025141410000100 експертом проведено товарознавчу експертизу №СЕ-19/114-25/3281-ТВ, вартість якої становить 1 591,80 грн.
Таким чином, суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 1 591,80 грн.
Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Встановлено, що речовими доказами у даних кримінальних провадженнях визнано велосипед марки «Formula» модель «THOR» із рамою зеленого кольору з маркуванням «Formula», передній амортизатор із вищезазначеним маркуванням, ручки гальм та перемикача з маркуванням «Shimano» модель «ST-EF41-7R INDONESIA 22.2», на обох колесах наявні тормозні диски, колеса розміром 26 дюймів, шини з маркуванням «COMPASS», задні та передні тормоза з маркуванням «YIN ING», задній перемикач передач з маркуванням «Shimano Tourney TZ», задня 7-ми швидкісна касета, передня 3-ох швидкісна касета, диск DVD-R, кепку, верхня частина якої сірого кольору з надписом по середині лівіше «ACTION TEAM» та надписом з правого боку «CUBE», візор чорного кольору.
На підставі викладеного, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 389, ст. ст. 32, 50, 53, 60, 65, 69, 70, 72 КК України, керуючись, ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у:
-таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
-ухиленні від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_3 визначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 2 місяців позбавлення волі, частково приєднавши до призначеного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.08.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду.
Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:
-велосипед марки «Formula» модель «THOR» із рамою зеленого кольору з маркуванням «Formula», передній амортизатор із вищезазначеним маркуванням, ручки гальм та перемикача з маркуванням «Shimano» модель «ST-EF41-7R INDONESIA 22.2», на обох колесах наявні тормозні диски, колеса розміром 26 дюймів, шини з маркуванням «COMPASS», задні та передні тормоза з маркуванням «YIN ING», задній перемикач передач з маркуванням «Shimano Tourney TZ», задня 7-ми швидкісна касета, передня 3-ох швидкісна касета - повернути власнику ОСОБА_5 ;
-диск DVD-R - залишити зберігати при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження;
-кепку, верхня частина якої сірого кольору з надписом по середині лівіше «ACTION TEAM» та надписом з правого боку «CUBE», візор чорного кольору - повернути власнику ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок (одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; код одержувача (ЗКПО): 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); р/р: UA728999980313090115000013933).
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1