25.02.2026 Суддя Паляничко Д.Г.
Справа № 642/8304/25
Провадження № 2/644/2250/26
про направлення справи на розгляду іншому суду за територіальною юрисдикцією
25 лютого 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Паляничко Д.Г. одноособово, дослідивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2870518 від 28.01.2022,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі за текстом - ТОВ «СВЕА ФІНАНС»/позивач), в особі представника Паладич Аліни Олександрівни, яка діє на підставі довіреності ТОВ «СВЕА ФІНАНС» від 26.03.2025, звернулось до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /відповідач), предметом якої є: стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2870518 від 28.01.2022 у сумі 16 379, 70 грн.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.12.2025 справа № 642/8304/25 визначена на розгляд судді Ронжеренко Ю.В. Холодногірського районного суду м. Харкова (а.с. 8).
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.01.2026 справу передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова (а.с. 10, 15-18).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 28.01.2026 справа № 642/8304/25 визначена на розгляд судді Індустріального районного суду м. Харкова Паляничко Д.Г. (а.с. 19)
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали справи, суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі дійшов такого висновку.
Справа підлягає розгляду у місцевому загальному суді у порядку цивільного судочинства на підставі ст. 19 ЦПК (предметна юрисдикція) та ст. 23 ЦПК України (інстанційна юрисдикція).
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Положеннями ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово
На виконання ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 30.01.2026 судом сформовано інформаційну довідку з Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно з якою у реєстрі територіальної громади м. Харкова відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с. 20).
30 січня 2026 судом сформовано засобами «Електронний суд» відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2294064, з якої вбачається, що відомості за параметрами ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не знайдено (а.с. 21).
30.01.2026 судом сформовано довідку про склад сім'ї з Реєстру територіальної громади м. Харкова, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , зареєстрованим не значиться, за вказаною адресою зареєстровані інші особи.
30 січня 2026 року судом витребувано інформацію у Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (а.с. 22), згідно з відповіддю якого за вих. 6301.4.3-3455/63.2-26 від 13.02.2026, що надійшла до суду 16.02.2026, установлено, що станом на 13.01.2026 за відомчою інформацією інформаційною системою ДМС інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с. 24).
17 лютого 2026 року судом витребувано інформацію з Державної міграційної служби України (а.с. 26), з відповіді якої за вих. 6.2-3088/6-26 від 24.02.2026, що надійшла до суду 24.02.2026, установлено, що за наявними даними ДМС місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено (а.с. 29).
За інформацією з відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про внутрішньо переміщену особу № 2385689 від 25.02.2026 (а.с. 31), судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , що відноситься до територіальної юрисдикції Харківського районного суду Харківської області.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі за текстом - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Згідно з абз. 2 п. 1 Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, та є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII є спеціальним законом щодо вказаних осіб та підлягає застосуванню в межах визначення територіальної юрисдикції судів для розгляду справ за наведених вище обставин.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Зазначені норми вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII є довідкою, яку віднесено до документів, що підтверджують зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування особи, що відповідає приписам ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Отже, наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання/перебування відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 , позбавляє можливості здійснювати розгляд цієї справи Індустріальним районним судом м. Харкова, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача не відноситься до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова, а за адресою зазначеною позивачем: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не зареєстрований.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд має завжди бути встановленим законом. Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру суддів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Поняття суд, встановлений законом, включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, тому Індустріальний районний суд м. Харкова не може розглядати вказану справу, яка не віднесена до його підсудності в силу вимог ст. 27, 28 ЦПК України, тобто не може вважатися «належним судом та судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України).
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ст. 32 ЦПК України).
З урахуванням отриманої інформації з відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про внутрішньо переміщену особу № 2385689 від 25.02.2026 (а.с. 31), що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку, що позовну заяву слід передати за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області на підставі п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Отже, «належним судом та судом встановленим законом» для розгляду цієї справи є Харківський районний суд Харківської області, тому, враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд дійшов переконання, що позовна заява не може бути прийнята до провадження Індустріальним районним судом м. Харкова, тому справу необхідно направити на розгляд до Харківського районного суду Харківської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Частинами першою та другою статті 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Отже, з урахуванням наведеного вище, керуючись ст. 2, 27, 28, 31, 32, 258-261, 353-354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2870518 від 28.01.2022 передати на розгляд за територіальною юрисдикцією до Харківського районного суду Харківської області.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України територіальною юрисдикцією з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 31 цього кодексу, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д.Г. Паляничко