ЄУН: 336/1805/26
Провадження №: 2-о/336/161/2026
про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали справи №336/1805/26 (номер провадження 2-о/336/161/26) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
встановив:
25 лютого 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Запорізька область, Пологівський район, с.Білоцерківка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Кам'янка Пологівського району Запорізької області.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК).
Частиною 1 статті 315 ЦПК України перелічені види фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Частиною другої цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до вимог ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Дослідивши заяву з додатками, вважаю, що відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України заяву належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази.
Доказами, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Аналогічні положення визначені Національним Стандартом України Державна Уніфікована Система Документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, що затверджений Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144.
Суддя звертає увагу на те, що текст документу повинен містити інформацію, заради зафіксування якої було створено документ (п. 5.20 Національних стандартів України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2020). Відповідно до п. 4.1. цього стандарту, документ повинен містити (п. 20) - текст документа, який є головним елементом документу. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.
Більш того, навіть до правил ЄСПЛ встановлено певні вимоги до документів, зокрема, відповідно до Пояснювальної нотатки для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, вимоги до поданих копій: текст повинен бути зрозумілим і читабельним; копії повинні бути повними (всього документу).
Текст документа повинен бути зрозумілим і читабельним, щоб можливо було вільно читати.
У той же час, заявником надано до суду копію медичного свідоцтва про смерть, який взагалі не зрозумілого походження, документ в нечитабельному вигляді, а відтак неможливо встановити зміст інформації, заради зафіксування якої було створено такий документ.
Заявнику необхідно надати належним чином засвідчену копію вищезазначеного документу, у виді, з якого можливо встановити його зміст, тобто текст повинен бути зрозумілим і читабельним.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від судового збору звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що у згаданих справах від сплати судового збору звільняються заявники не у всіх без виключення випадках, обумовлених збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, а лише у тому разі, коли такі обставини призвели до чітко визначених законодавцем наслідків, а саме: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, втрата документів, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт, тимчасова окупація тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), що стало підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту, який має юридичне значення.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_3 , підставою для звернення до суду з приводу встановлення факту смерті його батька ОСОБА_4 є та обставина, що останній помер на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті.
При цьому заява про встановлення факту смерті не містить доводів або будь-якої інформації про те, що смерть ОСОБА_4 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку зі збройною агресією або тимчасовою окупацією території України.
Враховуючи, що сам по собі факт смерті особи на тимчасово окупованій території не віднесений законом до обставин, які надають пільги зі сплаті судового збору при зверненні до суду з метою встановлення такого факту, що має юридичне значення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати заявницю звільненою від сплати судового збору згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, заявник не має пільг зі сплати судового збору відповідно до п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду заяви фізичною особою у справах окремого провадження ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст..7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 гривень.
Таким чином, судом встановлено, що заявнику слід сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн. та надати суду відповідні підтверджуючі документи.
Вказані судом недоліки перешкоджають прийняттю заяви до судового розгляду, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно з вимогами ч 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись статтями 177, 185, 260, 268, 294 ЦПК України, суддя -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, залишити без руху.
Надати заявнику строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: