Єдиний унікальний номер 2-98-09
Номер провадження2-р/205/1/26
19 лютого 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
24 січня 2026 року ОСОБА_1 сформував у системі «Електронний суд» заяву про роз'яснення рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року. В обґрунтування заяви зазначив, що 16 лютого 2009 року Першотравневим районним судом Донецької області було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до нього про звернення стягнення предмету іпотеки за договором іпотеки № PM- SME107/078/2008 від 04 березня 2008 року, яким є база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2 454,8 кв. метрів, яка розташована по АДРЕСА_1 , належна йомуна праві власності. 05 травня 2009 року позивач ПАТ «ОТП Банк» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій вказав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду з метою запобігання знищення, погіршення предмету іпотеки, збереження цілісності майна та просив зобов'язати його передати базу відпочинку «Волна» з переліченими всіма приміщеннями цієї бази відпочинку, загальною площею 2 454,8 кв. метрів та ключів від усіх перелічених приміщень на зберігання представнику ПАТ (ЗАТ) «ОТП Банк». 05 травня 2009 року Першотравневим районним судом Донецької області було постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ПАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову та зобов'язано його передати всю базу відпочинку «Волна» і ключі від усіх приміщень на відповідальне збереження ПАТ (ЗАТ) «ОТП Банк». 11 травня 2009 року відповідно до ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року у справі № 2-98-09 він передав базу відпочинку «Волна» представникам АТ «ОТП Банк» на відповідальне зберігання з метою запобігання знищення, погіршення предмету іпотеки, збереження цілісності майна - як це дослівно було вказано в ухвалі та підписано представниками АТ «ОТП Банк» акт прийому-передачі від 11 травня 2009 року, за яким відбулося прийняття бази відпочинку «Волна» з поміткою в акті «без будь яких зауважень», тобто у нормальному робочому стані. Також відповідно до вказаної ухвали та за бажанням банку за іншим актом прийому передачі було передано банку ключі від усіх приміщень. 25 травня 2009 року Першотравневим районним судом Донецької області було закінчено розгляд справи № 2-98-09 та ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» та звернуто стягнення з нього на користь ПАТ «ОТП Банка» предмету іпотеки за договором іпотеки № PM-SME107/078/2008 від 04 березня 2008 року, яким є вищевказана база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також застосовано спосіб реалізації вказаної бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом продажу ПАТ «ОТП Банком» з застосуванням процедури продажу передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Зазначає, що на теперішній час база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться у майновому володінні ПАТ «ОТП Банк» відповідно до вищевказаної ухвали від 05 травня 2009 року та акту прийму-передачі від 11 травня 2009 року, але рішення суду ще не виконано, тому, відповідно до ст. 221 ЦПК України в редакції від 16 червня 2007 року, ст. 271 ЦПК України в редакції від 17 липня 2025 року рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання, строк подання заяви не сплинув. Вважає, що метою банка було бажання усунути його від доступу до усіх приміщень бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щоб він умисно (чи неумисно) не пошкодив нерухоме майно, яке банк мав продати для погашення боргу за кредитним договором, у забезпечення якого був укладений вищезазначений договір іпотеки. Зазначає, що як вбачається з ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року, вказаною ухвалою було зобов'язано його передати базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на зберігання представнику ЗАТ «ОТП Банк» та згідно актів прийму-передачі від 11 травня 2009 року, на виконання зазначеної ухвали, він передав представнику ЗАТ «ОТП Банк» на зберігання базу відпочинку «Волна», і ключі від усіх приміщень. Вказує, що станом на цей час вищевказане рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 не виконано і незрозуміло хто саме має виконувати обов'язки зберігача бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » після її передачі за актом прийому-передачі від 11 травня 2009 року, володілець ПАТ «ОТП Банк» чи власник - він до часу реалізації вказаної бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом продажу ПАТ «ОТП Банком» відповідно до вказаного рішення.
Верховний суд розпорядженням № 1/0/9-22 від 06 березня 2022 року змінив територіальну підсудність судових справ Першотравневого районного суду Донецької області на Новокодацький районний суд міста Дніпра (Ленінський районний суд м. Дніпропетровська).
Представником АТ «ОТП Банк» у системі «Електронний суд» було сформовано заперечення на заяву, в яких вона просила відмовити у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09. В обґрунтування зазначила, що рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року містить абсолютно чітке, недвозначне формулювання про звернення стягнення на предмет іпотеки та спосіб його реалізації шляхом продажу банком, а питання зберігання майна, яке порушує перед судом заявник, було вирішено ухвалою від 05 травня 2009 року щодо забезпечення позову, яка зобов'язала ОСОБА_1 передати всю базу відпочинку «Волна» і ключі від усіх приміщень на відповідальне збереження ПАТ (ЗАТ) «ОТП Банк». Крім того, прохальна частина заяви про роз'яснення рішення по суті містить правове питання до суду, яке не може вважатись заявою про роз'яснення судового рішення. Рішення суду від 25 травня 2009 року підлягало виконанню в установленому законом порядку, а ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент постановлення вказаного рішення, встановлювала загальний строк пред'явлення судових рішень до примусового виконання - один рік, і навіть з урахуванням можливості продовження цього строку судом, з моменту постановлення рішення (25 травня 2009 року) до подання заяви про роз'яснення (24 січня 2026 року) минуло 16 років і 8 місяців, тому подання заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Першотравневого районного суду від 25 травня 2009 року є недопустимим в силу вимог ч. 2 ст. 271 ЦПК України. ОСОБА_1 вже звертався до суду із заявою про роз'яснення ухвали Першотравневого районного суду Донецької області у справі № 2-98-09, що стосувалася тих самих питань щодо обов'язків зберігача бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У серпні 2025 року заявник звернувся з заявою про роз'яснення ухвали від 05 травня 2009 року. Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року було відмовлено в задоволенні заяви, а постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, та ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження. Вказує, що заява від 24 січня 2026 року стосується роз'яснення іншого судового рішення від 25 травня 2009 року, але порушує ті самі питання про обов'язки зберігача, що є зловживанням процесуальними правами, оскільки заявник намагається обійти остаточні судові рішення трьох інстанцій шляхом подання формально іншої, але по суті ідентичної заяви, що порушує принцип res judicata та положення статті 44 ЦПК України.
Заявник ОСОБА_1 сформував у системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив розглянути справу за йог відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи і доводи заявника, пояснення представника АТ «ОТП Банк», суд дійшов таких висновків.
Згідно із положеннями ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Зі змісту ст. 271 ЦПК України вбачається, що незрозумілим є саме рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Крім того, у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за №14 зазначено, що роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 зазначено, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Вищевказане дає підстави зробити висновки, що в заяві про роз'яснення рішення має бути зазначено, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, у чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Отже, тлумачення ст. 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Стаття 22 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент постановлення вказаного рішення, встановлює загальний строк пред'явлення судових рішень до примусового виконання - один рік.
Суд зазначає, що рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 підлягало виконанню в установленому законом порядку, тому навіть з урахуванням можливості продовження цього строку судом, з моменту постановлення рішення (25 травня 2009 року) до подання заяви про роз'яснення (24 січня 2026 року) минуло більше 16 років.
Таким чином, подана заява про роз'яснення вищевказаного рішення не відповідає положенням ч. 2 ст. 271 ЦПК України, яка передбачає, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Крім того, заява про роз'яснення рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 порушує питання про обов'язки зберігача, які вирішувались не вказаним судовим рішенням, а ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року.
При цьому, у серпні 2025 року заявник вже звертався з заявою про роз'яснення ухвали від 05 травня 2009 року та ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви, і постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Суд також звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 не допускає різного тлумачення.
Крім того, рішення суду, зміст якого просить роз'яснити заявник, є зрозумілим та доступним для сприйняття.
При цьому, прохальна частина заяви ОСОБА_1 про роз'яснення вищевказаного рішення по суті містить правове питання до суду, яке не може вважатись заявою про роз'яснення судового рішення.
Додатково необхідно зазначити, що всі заявлені ОСОБА_1 доводи в обґрунтування його заяви про роз'яснення судового рішення зводяться лише до обґрунтування його міркувань стосовно порядку виконання ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року, а роз'яснення правових наслідків ухвали суду, як це просить заявник, взагалі не передбачено цивільним процесуальним законодавством та не пов'язано взагалі з роз'ясненням рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09.
За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 271, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 2-98-09 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя: Т.П. Терещенко
.