Справа № 201/7473/23
Провадження № 4-с/201/18/2026
23 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батманова В.В., ознайомившись із матеріалами скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб'єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 ,
До Соборного районного суду міста Дніпра 19 лютого 2025 року надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб'єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 .
Підстав для залишення її без руху, повернення заявникові, відмови у відкритті провадження не встановлено.
Крім того, скаржником було подано заяву про зупинення реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження № 75791274.
В обґрунтування поданої заяви було зазначено, що оцінка майна була проведена з порушення норм законодавства, крім того, спірне майно є єдиним житлом скаржника, а отже відповідно до п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353, 447-451 ЦПК України, -
Відкрити провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб'єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 .
Призначити проведення судового засідання у справі на 11-00 годину 26 лютого 2026 року.
Запропонувати заінтересованим особам до початку розгляду справи по суті подати суду письмові заперечення проти скарги із зазначенням доказів, що підтверджують їх заперечення.
Відмовити у задоволенні заяви про зупинення реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження № 75791274.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо порушення правил підсудності та відмови у задоволенні заяви. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Батманова