№ 201/12802/18
провадження 6/201/61/2026
25 лютого 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря - Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа
До Соборного районного суду міста Дніпра 03 лютого 2026 року надійшла заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , Соборний ВДВС у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача. Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого, останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх. На примусовому виконанні у перебувало виконавче провадження № 65446079 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 20.09.2023 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. У зв'язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» через відсутність виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заявник у заяві просив дане питання розглянути за його відсутності. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати питання про заміну сторони виконавчого провадження за їх відсутності.
За таких обстави, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати без фіксування процесу технічними засобами.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши матеріали справи, заяви та оцінивши обставини справи, а також надані та добуті докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Зі змісту поданої заяви вбачаться, що заявником порушується питання про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа по справі № 201/12802/18, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення боргу з ОСОБА_1 ..
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20.12.2019 року Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.04.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2019 року - скасовано та позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.10.2010 року у розмірі 300 грн. (заборгованість за тілом кредиту), а також, судовий збір у розмірі 49,34 грн. та в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Верховного суду від 04 червня 2020 року у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року відмовлено.
АТ КБ «ПриватБанк» за його заявою видані виконавчі листи № 201/12802/18.
Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 65446079 по примусовому виконанню виконавчого листа № 201/12802/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 300 грн. боргу повернуто стягувачу.
Згідно інформації про виконавче провадження за параметрами запиту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень виконавче провадження за № 65446079 (боржник: ОСОБА_1 , стягувач: АТ КБ "Приватбанк") завершено.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025 за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № б/н.
Відповідно до витягу з Реєстру боргових зобов'язань, фактор набув прав вимоги згідно з умовами укладеного між ними Договору факторингу та ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором б/н, референс договору - № SAMDNWFC00035287707 (без дати укладання), згідно якого сума заборгованості за цим договором становить 15 193,06 грн..
Разом з цим, у заяві про заміну сторони виконавчого провадження заявником зазначається, що ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ КБ «Приватбанк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н.
Втім, матеріали справи не містять дати та умов укладання кредитного договору, згідно якого сума заборгованості за цим договором становить 15 193,06 грн. та в обґрунтування заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» посилається на укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та боржником договір, за яким 6/2/2017 року відкрито рахунок, однак суд зауважує, що рішення суду у справі № 201/12802/18 про стягнення заборгованості ухвалено за кредитним договором від 05 жовтня 2010 року.
Матеріалами справи також не підтверджено, що право вимоги ТОВ «КАПІТАЛРЕСУПС» до ОСОБА_1 , виникло саме на підставі кредитного договору № б/н від 05.10.2010 року за виконавчим документом по справі № 201/12802/18 на виконання якого було відкрито виконавче провадження № 65446079.
Судом встановлено, що право вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на виконання якого відкрито виконавче провадження № 65446079 було передано ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» саме за договором укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ..
Вирішуючи питання про заміну сторони у вказаному виконавчому провадженні судом також береться до уваги, що виконавче провадження було відкрито за вказаним виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 300 грн. боргу, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 21.04.2020 року з ОСОБА_1 стягнута сума заборгованості на загальну суму 300 грн. та згідно реєстру боржників право вимоги до ОСОБА_1 перейшло на суму заборгованості в розмірі 15 193 грн. 06 коп. за договором.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частині першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
На підставі частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини 6 статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини 5 статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Суд враховує, що процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, однак коли таке виконавче провадження відсутнє, то досягнення цієї процесуальної мети неможливе.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), зазначено, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11.
Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони.
Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16(провадження № 11-771ас18) та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
У Постанові КЦС ВС від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц зроблено висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК); б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Однак, заявником не доведено, що право вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» до ОСОБА_1 , виникло саме на підставі кредитного договору № б/н від 05.10.2010 року за виконавчим документом по справі № 201/12802/18 на виконання якого відкрито виконавче провадження № 65446079.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження не є обґрунтованою, не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги заяви про видачу дублікату виконавчого документу суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 р. № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, зокрема, у таких заявах повинні бути зазначені назви сторін виконавчого провадження, викладені підстави для видачі дубліката виконавчого листа, посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.
Оскільки ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» до суду не надано доказів переходу права вимоги за виконавчим провадженням № 65446079, а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не є стороною виконавчого провадження - стягувачем, тому суд дійшов висновку, що заява ТОВ «КРЕДИТКАПІТАЛ» про видачу дубліката виконавчого документа, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 353, 442 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа.
Ухвала набрала законної сили 25 лютого 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя - О.А Антонюк