Справа №705/488/26
1-кс/705/162/26
23 лютого 2026 року м.Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу заявника ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025250320001597,
Заявник у кримінальному провадженні ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025250320001597, яку обґрунтовує наступним.
13 січня 2026 року слідчим СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025250320001597. Копію вказаної постанови він отримав 13 січня 2026 року.
07.10.2025 ним подано до поліції заяву про вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із можливим службовим підробленням медичних документів щодо його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: медичний висновок №82 від 21.12.2023 про статус «дитина з інвалідністю»; довідка ЛКК від 22.11.2023 про «потребу у домашньому догляді».
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.11.2025 орган досудового розслідування було зобов'язано внести відомості до ЄРДР. Після чого було розпочато досудове розслідування у провадженні №12025250320001597 за ч. 1 ст. 366 КК України.
07.01.2026 його допитано як свідка. В цей же день він подав заяву (клопотання) про залучення його до провадження як потерпілого, оскільки внаслідок використання (ймовірно) підроблених медичних документів та встановлення дитині «фіктивного» статусу інвалідності йому завдано майнової та моральної шкоди, зокрема через формування та підтримання в судах позиції про необхідність стягнення з нього аліментів у значно підвищених розмірах, саме з посиланням на «інвалідність» дитини та «потребу в домашньому догляді»; необхідність нести витрати/втрати, пов'язані із захистом його прав, участю у численних процесах, зверненнями до органів влади та суду; моральні страждання як батька через протиправне використання медичної тематики щодо його малолітньої доньки, дискредитацію його у сімейних та судових спорах та створення тривалої загрози подальших майнових втрат.
13.01.2026 слідчий виніс постанову про відмову, мотивуючи її тим, що він «не навів фактичних даних прямої шкоди» і «не встановлено причинно-наслідкового зв'язку».
З такими висновками не погоджується, вважає, що постанова є передчасною, незаконною та необґрунтованою.
Також вважає, що слідчий застосував невірний стандарт для відмови у визнанні потерпілим, оскільки у відповідності до ст. 55 КПК України права та обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення як потерпілого. Відмова допускається лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди, і така відмова оформлюється вмотивованою постановою. Натомість, слідчий фактично вимагає від нього на цій стадії: доведення розміру та «прямоти» шкоди; встановлення причинного зв'язку як остаточного висновку досудового розслідування.
Такий підхід нівелює зміст статусу потерпілого і позбавляє його процесуальних прав потерпілого саме тоді, коли вони потрібні для ефективної участі у збиранні доказів і ініціюванні слідчих дій.
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам вмотивованості згідно зі ст. 110 КПК України, оскільки містить формальні загальні фрази («не наведено фактичних даних», «не встановлено причинно-наслідкового зв'язку»), не містить аналізу викладених ним конкретних обставин майнових втрат/ризиків та документів, на які він посилався (медичні висновки/довідки, матеріали судових спорів щодо аліментів, інші додатки); того, що сам слідчий у постанові зафіксував обставину використання матір'ю дитини відповідного статусу для стягнення з нього аліментів у підвищених розмірах.
Фактично слідчий не спростував, що (ймовірно) підроблені документи використовуються як підстава для погіршення його майнового становища та завдання йому моральних страждань, однак безпідставно відмовив у статусі потерпілого.
На цій стадії достатньо, що шкода заявлена та є логічно пов'язаною з предметом розслідування; перевірка, деталізація та підтвердження - це предмет досудового розслідування, а не формальна підстава для позбавлення його процесуального статусу.
У зв'язку з цим, звернувся до суду з вказаною скаргою та просить суд скасувати постанову слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 13.01.2026 про відмову у визнанні його, ОСОБА_3 , потерпілим у кримінальному провадженні № 12025250320001597.
Зобов'язати слідчого повторно розглянути його заяву про залучення до провадження як потерпілого та прийняти законне і належно вмотивоване рішення з урахуванням висновків слідчого судді.
Заявник у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, в якій просить судове засідання проводити без його участі та при прийнятті рішення врахувати додані ним письмові докази.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, про розгляд справи повідомлений у визначеному порядку.
Врахувавши позицію заявника та вивчивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого або про зобов'язання вчинити певну дію за наявності відповідного обов'язку, встановленого законом, або про відмову у задоволенні скарги.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025250320001597 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, що розпочате на виконання ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.11.2025 щодо зобов'язання слідчого внести відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_3 від 07.10.2025, яка надійшла до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, щодо фальсифікації медичними працівниками медичних установ м. Умань та внесення недостовірних відомостей в документи, згідно яких його донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була визнана особою зі статусом «Дитина з інвалідністю», а також такою, що потребує домашнього догляду.
Як вбачається з матеріалів скарги та наданих слідчим на запит слідчого судді матеріалів кримінального провадження № 12025250320001597 від 21.11.2025, постановою від 13.01.2026 слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 відмовив заявнику ОСОБА_3 від 07.01.2026 про залучення його потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування заявник ОСОБА_3 подав слідчому заяву від 07.01.2026, в який просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні.
За результатом розгляду даної заяви слідчий виніс оскаржувану постанову, в якій дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки в даному кримінальному провадженні предметом досудового розслідування є можливе вчинення службового підроблення або внесення недостовірних відомостей в документи, а обов'язковою ознакою набуття статусу потерпілого відповідно до ст. 55 КПК України є заподіяння особі безпосередньо кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди, що у вказаному випадку не було доведено ОСОБА_3 та не прослідковано причинно-наслідкового зв'язку між діями службових осіб, які перевіряються за ч. 1 ст. 366 КК України та заподіянням йому будь якої шкоди.
У зв'язку із зазначеним, слідчий вважає, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Також, у межах судової справи з розгляду скарги ОСОБА_3 на адресу суду від ОСОБА_6 , яка зазначила себе як інша особа, права якої обмежуються під час досудового розслідування, надійшло клопотання про доручення документів для розгляду скарги.
Дане клопотання слід залишити без розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Тобто, ОСОБА_6 не може бути учасником розгляду даної скарги, а отже клопотання такої особи не підлягають розгляду слідчим суддею.
Слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п.16-1 ч.1 ст. 3 КПК України інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
Однак частиною 3 наведеної статті чітко передбачено, що третя особа, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, саме в частині, щодо якої здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом, а в даному випадку в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що стосовно ОСОБА_6 здійснюються процесуальні дії.
За вказаних обставин слідчий суддя залишає клопотання ОСОБА_6 без розгляду.
Вирішуючи заявлені скаржником ОСОБА_3 вимоги, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Як вбачається з ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Частина 5 цієї статті зазначає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.
Таким чином, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення такого посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.
Законодавцем ст. 366 КК України віднесена до Розділу «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг». Родовим об'єктом усіх цих злочинів є суспільні відносини, які забезпечують нормальну, тобто таку, що відповідає вимогам законодавства, діяльність державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і організаційно- правової форми, а також суспільні відносини, що забезпечують здійснення регламентованої законодавством професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Безпосереднім об 'єктом кожного з цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках апарату управління органів державного влади, місцевого самоврядування, в окремих юридичних особах публічного чи приватного права, а також суспільні відносини, які забезпечують нормальне здійснення тих конкретних видів професійної діяльності, які пов'язані з наданням публічних послуг.
Слід зазначити, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, є кримінальним проступком з так званим формальним складом, який визнається закінченими з моменту вчинення відповідного діяння та не передбачає суспільно небезпечні наслідки, які полягають у заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, державним або громадським інтересам.
З урахуванням таких обставин слідчим обґрунтовано відмовлено в залученні ОСОБА_3 в якості потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки посилання скаржника на спричинення йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок підроблення документів щодо визнання його доньки ОСОБА_5 «дитиною з інвалідністю» та такою, яка має потреби у домашньому догляді, не охоплюється об'єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Разом з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та слідчим вживаються заходи щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно ст.91 КПК України, при цьому ОСОБА_3 не позбавлений можливості надати покази в якості свідка та наявні в нього докази до матеріалів кримінального провадження, а також звернутися до суду за захистом своїх прав та стягненням завданої матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. п. 1, 2 п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого, прокурора повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки слідчий в оскаржуваній постанові правомірно, обґрунтовано та вмотивовано прийшов до переконання про відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх даних вважати, що ОСОБА_3 є потерпілим від даного кримінального правопорушення.
Відповідно до чинного кримінального процесуального закону слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. (ч. 4 ст. 40-1 КПК України).
Отже, попри те, що слідчий суддя здійснює судовий контроль за кримінальним провадженням, у слідчого, прокурора є певний обсяг дискреційних повноважень, а тому слідчий суддя не уповноважений приймати рішення щодо зобов'язання слідчого повторно розглядати заяву та приймати відповідне рішення, оскільки такі дії мають бути передбачені КПК.
Таким чином, враховуючи, що слідчий на виконання вимог ст. ст. 55 та 220 КПК України розглянув заяву ОСОБА_3 та виніс відповідну постанову, яка відповідає обставинам справи та не суперечить вимогам до такого процесуального документу, то слідчий суддя не вбачає підстав для скасування такого рішення, а тому вимоги скарги про скасування постанови та зобов'язання слідчого вчинити певні дії, зокрема, повторно розглянути його заяву, не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1