25 лютого 2026 року
місто Київ
справа № 480/884/19
провадження № 61-2147ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Новоодеського Відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Чернової Інни Миколаївни, -
Історія справи
1. 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області зі скаргою на бездіяльність начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області) Чернової І. М.
2. На обґрунтування скарги заявник зазначав, що 12 листопада 2020 року він отримав рішення Миколаївського районного суду у справі № 480/884/19 від 12 жовтня 2020 року; копія рішення направлена боржнику. Заявник зазначив, що боржник, усвідомлюючи безкарність зі сторони поліції, прокуратури, суду та заявника, з 2011 по 2024 роки, умисно, знаючи про наявність рішення суду, та необхідність його виконання, з 2019 року не виконує його.
3. Працівники державної виконавчої служби умисно, усвідомлюючи свою бездіяльність, безконтрольність, з 11 липня 2022 року, після винесення постанови, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, всупереч вимогам Закону України «Про державну виконавчу службу», фабрикували матеріали, порушуючи всі строки (7 діб), несвоєчасно складаючи акти, не накладаючи арешту на майно заявника та не забороняючи його відчуження, не витребовуючи відомості про доходи та майно боржника, яким він користується, а також не попереджуючи боржника про відповідальність за неподання, або подання, завідомо, неправдивих відомостей.
4. ОСОБА_1 посилався на те, що з 2019 року по 2024 рік він подав до ВП № 5 Миколаївського РУП п'ять заяв про вчинення відносно його майна злочинів за частиною другою статті 197-1, частиною другою статті 190 КК України; порушено кримінальне провадження. На користь заявника слідчими суддями постановлено 14 ухвал. Подані заявником з 2019 року скарги на бездіяльність посадових осіб розглянуті, без повернення заявнику, та без вимог направлення скарг боржнику.
5. 28 червня 2024 року боржник, всупереч вимогам Закону України «Про державну виконавчу службу», вчинив черговий злочин.
6. Посилаючись на викладене вище, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Чернову І. М. скасувати постанову про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та передати до ВП № 5 за частиною другою статті 197-1, частиною другою статті 190 КК України.
Короткий зміст судових рішень
7. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення зі скаргою.
8. Ухвала мотивована тим, що звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Чернової І. М., ОСОБА_1. додано копію скарги на бездіяльність Чернової І. М. , подану заявником до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області 23 липня 2024 року.
Тобто, станом на 23 липня 2024 року, ОСОБА_1 вважав, що бездіяльністю начальника Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Чернової І. М. порушуються його права. Крім цього у скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався 19 липня 2024 року, коли отримав відповідь від Чернової І. М. , яка роз'яснила заявнику право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Отже, зі скаргою на бездіяльність державного виконавця заявник повинен був звернутися до суду до 29 липня 2024 року, проте звернувся 03 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом. Про причини пропуску строку заявник суду не повідомив, клопотання про поновлення пропущеного для подання скарги строку не заявив.
Суд першої інстанції, враховуючи, що скаргу на бездіяльність державного виконавця заявником подано до суду з пропуском строку, встановленого законом, і за відсутності клопотання про його поновлення, скаргу на підставі частини другої статті 449 ЦПК України залишив без розгляду.
Суд першої інстанції також роз'яснив заявнику ОСОБА_1 право звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду.
9. Не погодившись з ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області, ОСОБА_1 03 лютого 2026 року звернувся до суду апеляційної інстанції.
10. Ухвалою від 04 лютого 2026 року, яка є предметом касаційного оскарження, Миколаївський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року.
Колегія суддів зазначила, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 уже звертався до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня
2025 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Ця ухвала не була оскаржена у касаційному порядку.
Крім того, 12 січня 2026 року ОСОБА_1 знову звернувся до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України.
03 лютого 2026 року ОСОБА_1 втретє звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року. Керуючись пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України, колегія суддів відмовила у відкритті апеляційного провадження.
Доводи та вимоги особи, яка подала касаційну скаргу
11. 13 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , у якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не підписана, у ній викладено неправильну хронологію подій, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
Позиція Верховного Суду
13. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті
3 ЦПК України).
14. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
15. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про (1) закриття провадження у справі, (2) залишення заяви без розгляду,
(3) відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду,
(4) скасування рішення третейського суду, (5) видачу виконавчого листа,
(6) відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі
№ 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), від 11 листопада
2020 року у справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21)).
16. Тобто ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
17. Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
18. Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
19. Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
21. Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.
22. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
23. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
24. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
25. Стаття 358 ЦПК України визначає випадки, за наявності яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
27. Так, ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та 30 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року.
28. Оскільки ухвала Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року вже оскаржувалася до суду апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції двічі відмовлено у відкритті апеляційного провадження, то відсутні правові підстави для відкриття за втретє поданою апеляційною скаргою.
29. Верховний Суд наголошує, що положення пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України регламентує однозначно, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо уже є ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, незалежно від наявності будь-яких обставин.
30. Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження в справі на підставі пункту 3 частини першої
статті 358 ЦПК України у зв'язку з тим, що є ухвала про відмову у відкритті апеляційного оскарження за апеляційною скаргою цієї особи на це ж судове рішення, відповідають нормам процесуального права.
31. Оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Новоодеського Відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Чернової Інни Миколаївни - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян В. В. Шипович