Провадження № 2/359/2694/2026
Справа № 359/15531/25
про залишення позовної заяви без руху
02 січня 2026 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І. В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,-
встановив:
26 грудня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вищезазначена цивільна справа.
Вивченням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України, а саме : не викладені в позовній заяві обставини та не зазначені докази щодо залучення в якості відповідача до цивільно-правового спору - Бориспільський відділ Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що здійснював покладені на нього чинним законодавством обов'язки по примусовому виконанню, та дії, рішення та бездіяльність якого в процесі виконання судових рішень можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, тобто в порядку ст. 447-453 ЦПК України; до участі у справі не залучено належних учасників справи стягувача в інтересах якого було накладено арешт на майно; до позовної заяви не додано докази належності нерухомого майна на яке накладено арешт, тобто квартира АДРЕСА_1 .
Слід зазначити, що відповідно до абзацу 4 пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім того, згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
Згідно з цією Постановою судам також роз'яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. У зв'язку із цим боржник не може пред'являти позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання (п. 5 Постанови).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Підстави для зняття арешту виконавцем викладені в ч. 4 ст. 59Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, якщо позивач оспорює дії державного виконавця, якими порушені його права і неправомірно не був знятий арешт з його майна державним виконавцем в порядку ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», то тоді позивачу слід подати адміністративний позов на дії державного виконавця і визначитися з тим, які дії або рішення він просить визнати неправомірними і якими шляхами слід відновити порушені права.
У разі, якщо позивач подає позов про звільнення майна з-під арешту, то тоді слід мати на увазі, що відповідачем по справі є стягувач за виконавчим документом, за яким накладений арешт та боржник за цим виконавчим документом, а ВДВС залучається в якості третьої особи.
Таким чином, належними відповідачем у справі про скасування арешту майна мають бути особи, в інтересах яких накладався цей арешт, а не державна виконавча служба.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При таких недоліках вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення вище зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України,
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - залишити без руху та надати строк 10 ( десять) днів з дня отримання позивачем копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
У разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала самостійному апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Муранова-Лесів