Справа № 357/2677/26
3/357/1450/26
20.02.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. роглянувши матеріали справи, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої «Білоцерківський дитячий будинок інтернат» директор, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1
у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.173-2, ч2 ст.173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №135069, від 15.02.2026, 15.02.2026 у АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 , умисно штовхала та словесно ображала гр. ОСОБА_2 , яка має спільний побут, чим була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №126076 від 15.02.2026, 15.02.2026 у АДРЕСА_1 о 18 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , умисно штавхала та словесно ображала гр. ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дитини гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала, пояснила, що 15.02.2026 року між нею та невісткою виник побутовий конфлікт з приводу неналежного догляду за малолітньою дитиною. Будь-якого фізичного насильства вона не вчиняла, умислу на заподіяння шкоди не мала.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Володько І.С. просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, про що надав відповідне клопотання. Крім того, адвокат Володько Р.І. зазначив, що матеріали справи не містять доказів завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю, також протоколи містять істотні суперечності щодо місця події, форми насильства та потерпілої особи, фактично мала місце обопільна сварка та склад адміністративного правопорушення відсутній.
Вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_2 та захисника Володька І.С. дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення порушення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Так відповідно до ч.2 ст.173-2 КпАП України передбачає, що діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.
За змістом ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі, вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З досліджених у судовому засіданні протоколів про адміністративне правопорушення судом встановлено, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру, яке проявилося у вчиненні суперечки з ОСОБА_2 та вчинення домашнього насильства в присутності малолітньої дитини. Однак працівниками поліції під час складання протоколів про адміністративні правопорушення не зібрано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинила інкримінуємі адміністративні правопорушення, а саме виходячи із наступного.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення не доведена.
Фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце звичайна побутова суперечка, пов'язана з побутовими обставинами, яка носила обопільний характер.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що дії ОСОБА_1 мали цілеспрямований характер щодо обмеження волі або контролю над потерпілою.
Відсутні будь-які медичні довідки або психологічні експертизи, які підтверджували б негативний вплив на психічне здоров'я потерпілої.
Місце події, час та обставини конфлікту у протоколі не відповідають фактичним даним, а окремі положення протоколу містять виправлення та неузгодженості, що ставить під сумнів його достовірність.
Щодо суб'єктивної сторони.
Суб'єктивна сторона домашнього насильства передбачає умисел на заподіяння шкоди або встановлення контролю, що викликає у потерпілого страх або безпорадність.
Суд встановив, що в матеріалах справи немає жодних доказів наявності умислу ОСОБА_1 на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Також, встановлено, що протокол не конкретизує, чи саме ОСОБА_1 інкримінується заподіяння шкоди малолітній дитині чи дорослій особі, з матеріалів справи не зрозуміло, яким чином поведінка ОСОБА_2 могла завдати шкоди психічному або фізичному здоров'ю дитини, а саме ОСОБА_3 .
Крім того, відсутні свідчення сторонніх осіб або показання потерпілої ОСОБА_2 , які підтверджували б психологічний тиск чи страх, який спричинив негативні наслідки.
Дії ОСОБА_1 мали характер обопільного конфлікту та не носили системного характеру, що є обов'язковою ознакою домашнього насильства, тобто суб'єктивна сторона складу правопорушення відсутня.
Щодо суб'єкта адміністративного правопорушення
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства поширюється на осіб, які перебувають у спільному побуті або мають взаємні права та обов'язки, визначені законом.
Судом під час розгляд уданого протоколу встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у спільному побуті, не є подружжям, не мають спільної дитини, а також не належать до інших категорій осіб, на яких поширюється дія закону. Тобто, фактично конфлікт стався під час короткочасної зустрічі і не носив ознак сімейних відносин, які регулюються ст. 173-2 КУпАП. Отже, суб'єктна підставу для застосування адміністративної відповідальності відсутня.
Судом встановлено, що протоколи містять невизначеність щодо конкретних дій правопорушника, не визначає потерпілу особу у разі обопільного конфлікту також містить технічні виправлення щодо частини статті. Крім того, судом встановлено, що протоколи складені віднсоно ОСОБА_1 не відповідають вимогам ст. 255-257 КУпАП щодо викладення обставин та конкретизації правопорушення.
Такі порушення є істотними і унеможливлюють об'єктивну оцінку наявності складу правопорушення.
Верховний Суд у практиці неодноразово наголошував, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи; обов'язок доведення складу правопорушення лежить на органі, який склав протокол; побутовий конфлікт без шкоди не підпадає під ст. 173-2 КУпАП.
Тобто проаналізувавши позицію Верховного суду, в даному випадку доведення складу адміністративного правопорушення не відбулося.
Враховуючи вище наведене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тобто на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення нею адміністративних правопорушень, визначених ч.1 ст. 173-2 КУпАП під час розгляду адміністративного матеріалу в суді - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суд оцінює критично.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.173-2 та п.1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження в справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-1 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя:О.Л. ГАВЕНКО