24 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 826/7009/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.)
від 12.01.2026
у справі №826/7009/17
за позовом ОСОБА_1
до:
Печерської районної в місті Києві державної адміністрації; Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової Олександри Євгенівни,
за участю третьої особи: Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, а також
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Закритого акціонерного товариства "Київгума",
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Арбітражного керуючого Кудляка Євгена Васильовича,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень за результатом розгляду справи по суті спору
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у травні 2017 року звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової Олександри Євгенівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Панкової О.Є. від 18.01.2017 за № 10701070026014721 про реєстрацію змін до відомостей про Закрите акціонерне товариство "Київгума" (далі - ЗАТ «Київгума»), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців України (далі - ЄДР) щодо заміни керівника ЗАТ «Київгума» ОСОБА_1. на нового керівника - Кудляка Є.В.; скасування запису в ЄДР: « Кудляк Є.В. - керівник; Кудляк Є.В. - голова комісії з припинення або ліквідатор», вчинений державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панковою Олександрою Євгенівною на підставі рішення від 18.01.2017 №10701070026014721; скасування запису в ЄДР « 15.11.2013, в стані припинення, за судовим рішенням про банкрутство. Судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 08.11.2013, 5002-19/5719.2-2010, Господарський суд АРК», у зв'язку із відсутністю справи про банкрутство ЗАТ «Київгума».
1.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
1.3. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17 залишено без змін.
1.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" (далі - ТОВ "Укрінформсервіс") також, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №826/7009/17, подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2025 відмовлено ТОВ "Укрінформсервіс" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №826/7009/17.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд відзначив, що відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги ТОВ "Укрінформсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №826/7009/17, оскільки рішення суду першої інстанції не переглядалось в апеляційному порядку за його апеляційною скаргою.
2. Короткий зміст апеляційної скарги ТОВ "Укрінформсервіс" та ухваленого судового рішення за результатом її розгляду
2.1. ТОВ «Укрінформсервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 826/7009/17; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
На переконання апелянта, державний реєстратор не мала повноважень вносити зміни до відомостей в ЄДР щодо зміни керівника підприємства, яке зареєстроване в межах Автономної Республіки Крим, а відтак рішення від 18.01.2017 №10701070026014721 прийнято із перевищенням повноважень. Крім того, скаржник вказав, що уповноваженим органом управління ЗАТ «Київгума» не приймалося рішення про призначення керівником підприємства Кудляка Є.В.
Також у апеляційній скарзі апелянт просив суд поновити ТОВ «Укрінформсервіс» строк на апеляційне оскарження.
На обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначив, що ТОВ «Укрінформсервіс», яке раніше виступало головою комітету кредиторів ЗАТ «Київгума», не було залучено до участі у справі № 826/7009/17; останнє раніше не знало ані про наявність цієї справи, ані про ухваленні рішення у ній. Разом з тим рішення у справі № 826/7009/17 безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов'язків ТОВ «Укрінформсервіс», що систематично порушуються внаслідок протиправних дій арбітражного керуючого Кудляка Є.В., який нібито був ліквідатором ЗАТ «Київгума».
2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрінформсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2025 у справі № 826/7009/17 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі №826/7009/17 скасовано, а справу передано до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укрінформсервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17.
2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №826/7009/17 апеляційну скаргу ТОВ «Укрінформсервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі № 826/7009/17 залишено без руху з таких мотивів:
- при зверненні з апеляційною скаргою скаржником у порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надано доказів сплати судового збору;
- всупереч нормам ГПК України апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17 була сформована скаржником в системі «Електронний суд» 03.09.2025, тобто через 4 роки після ухвалення оскаржуваного рішення;
- доводи скаржника, наведенні у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими;
- клопотання не міститься конкретної інформації щодо дати, коли саме ТОВ «Укрінформсервіс» дізналося про оскаржуване рішення у справі № 826/7009/17; не містить чітких відомостей про момент, коли скаржнику стало відомо про наявність цього рішення, а також не вказуються обставини, що стали причиною того, чому Товариство не звернуло увагу на дане рішення раніше;
- відсутність зазначених даних у клопотанні є порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки в разі подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження особа зобов'язана надати докази або обґрунтування того, коли саме вона дізналася про рішення суду, яке оскаржує, та об'єктивні обставини, що стали причиною пропуску строку;
- наявність такої інформації є необхідною для правильного вирішення питання про поновлення строку, адже без чітких вказівок на дату, коли скаржник дізнався про рішення суду, не можна оцінити, чи є причини пропуску строку поважними, а отже, чи є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження;
- скаржник не був позбавлений можливості бути ознайомлений з рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі № 826/7009/17, яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 10.02.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94727650) та своєчасно звернутись з апеляційною скаргою;
- скаржник є рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням скаржника.
2.4. Через систему «Електронний суд» 29.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укрінформсервіс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
На обґрунтування вищевказаної заяви в частині поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, ТОВ «Укрінформсервіс» зазначило, що про наявність справи № 826/7009/17 останньому стало відомо в ході аналізу судових рішень у справах № 911/675/20 та 752/6166/17, зокрема, з (пункту 24) ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 911/675/20.
За таких обставин, на переконання скаржника, останній наділений правом на поновлення строку на апеляційне оскарження у відповідності до статті 256 ГПК України.
2.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Укрінформсервіс" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі № 826/7009/17. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрінформсервіс", як особи, що не була залучена до участі у справі, на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі №826/7009/17. Повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Укрінформсервіс" та додані до неї документи без розгляду.
Постановляючи дану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався таким:
- сам по собі факт ознайомлення з судовим рішенням через чотири роки після його ухвалення в результаті аналізу судової практики не є та не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження у розумінні положень ГПК України, оскільки така обставина має виключно суб'єктивний характер, повністю залежить від волевиявлення та процесуальної активності заявника і не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. З огляду на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритим та загальнодоступним, а апелянт не був учасником відповідної справи, наведені доводи не можуть слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу значного часу з моменту ухвалення судового рішення, оскільки таке поновлення призвело б до порушення принципу правової визначеності та недопустимого перегляду остаточного судового акта;
- підстави пропуску процесуального строку, вказані у заяві ТОВ «Укрінформсервіс», не є поважними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.01.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження, ТОВ "Укрінформсервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права, оскільки:
- справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брали участь судді, яким раніше було задоволено чи заявлено відводи, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
- апеляційний суд не дотримався висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 272 ГПК України;
- апеляційний суд не дослідив подані скаржником докази щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- оскаржувана ухвала не відповідає вимогам частини першої статті 256 ГПК України.
3.2. ЗАТ «Київгума» 16.02.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ТОВ "Укрінформсервіс" 17.02.2025 через «Електронний суд» подало до Суду заяву щодо відстуності повноважень адвоката Селіванової А.Г. на подання відзиву на касаційну скаргу у справі №826/7009/17.
Кудляк Є.В. 18.02.2025 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
4.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №826/7009/17 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі №826/7009/17 за касаційною скаргою ТОВ "Укрінформсервіс" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Об'єктом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі №826/7009/17, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрінформсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі № 826/7009/17 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає, що причиною звернення до Верховного Суду є питання щодо:
- наявності/відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
5.2. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункти 40, 41, від 03.04.2008).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви N 17160/06 та N35548/06, пункти 34, від 20.06.2011).
Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.
Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відтак право особи, яка не брала участі у справі (але вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки) на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у статті 254 ГПК України.
Відповідно до статті 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто законом встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Слід наголосити, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень зазначеної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок довести та обґрунтувати відповідні обставини, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260). Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України (щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки), викладеній у постановах, зокрема, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі №40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145, від 13.08.2025 у справі №913/375/23.
Отже, при розгляді апеляційної скарги, поданою особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції має перевірити матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, і лише за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Тобто до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зокрема, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без руху, якщо така скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 260 ГПК України).
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Разом з тим, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
5.3. Як встановлено судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення у справі №826/7009/17 постановлене Господарським судом Київської області 29.01.2021, повний текст якого складено та підписано 08.02.2021.
Разом з тим апеляційну скаргу ТОВ «Укрінформсервіс» на означене судове рішення подало 03.09.2025, тобто через 4 роки після ухвалення оскаржуваного рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що ТОВ «Укрінформсервіс», яке раніше виступало головою комітету кредиторів ЗАТ «Київгума», не було залучено до участі у справі №826/7009/17; останнє раніше не знало ані про наявність цієї справи, ані про ухваленні рішення у ній. Разом з тим рішення у справі № 826/7009/17 безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов'язків ТОВ «Укрінформсервіс», що систематично порушуються внаслідок протиправних дій арбітражного керуючого Кудляка Є.В., який нібито був ліквідатором ЗАТ «Київгума».
Надаючи оцінку вказану клопотанню, суд апеляційної інстанції відзначив, що зазначені доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки клопотання не міститься конкретної інформації щодо дати, коли саме ТОВ «Укрінформсервіс» дізналося про оскаржуване рішення у справі № 826/7009/17; не містить чітких відомостей про момент, коли скаржнику стало відомо про наявність цього рішення, а також не містить обставин, що стали причиною того, чому Товариство не звернуло увагу на дане рішення раніше. При цьому суд вказав, що скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись з рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у справі № 826/7009/17, яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 10.02.2021, і своєчасно звернутись з апеляційною скаргою, адже останній є рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням скаржника.
З огляду на наведене Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.12.2025 визнав вказані позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху.
Апелянт на усунення недоліків апеляційної скарги подав до суду заяву, в якій зазначив, що ТОВ «Укрінформсервіс» дійзналось про наявність справи №826/7009/17 в ході аналізу судових рішень у справах №911/675/20 та №752/6166/17, зокрема, з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 911/675/20.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи ТОВ «Укрінформсервіс», викладені у заяві про поновлення процесуального строку, поданого на усунення недоліків апеляційної скарги, дійшов висновку про неповажність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. При цьому суд вказав, що сам по собі факт ознайомлення з судовим рішенням через чотири роки після його ухвалення в результаті аналізу судової практики не є та не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження у розумінні положень ГПК України, оскільки така обставина має виключно суб'єктивний характер, повністю залежить від волевиявлення та процесуальної активності заявника і не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. З огляду на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритим та загальнодоступним, а апелянт не був учасником відповідної справи, наведені доводи не можуть слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу значного часу з моменту ухвалення судового рішення, оскільки таке поновлення призвело б до порушення принципу правової визначеності та недопустимого перегляду остаточного судового акта.
Отже, з огляду на те, що підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області 29.01.2021 у справі №826/7009/17 визнано судом неповажними, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій вказує, що апеляційний суд не дотримався висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 272 ГПК України, а також не дослідив подані скаржником докази щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.4. Верховний Суд у контексті наведених доводів касаційної скарги відзначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 (заява 24402/02) у справі "Пелевін проти України").
З правового аналізу норми статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
При цьому норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд також у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867.
Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своїй практиці ЄСПЛ сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France, заява №23805/94), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93) та інші).
З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:
1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України", заява № 8863/06);
2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України" заява №32053/13);
3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95).
Тобто підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
При цьому Суд ураховує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право, а не обов'язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
5.5. Колегія суддів, ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, доходить висновку, що доводи скаржника про поважність причин / підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведеними як в клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в касаційній скарзі не є такими, що узгоджуються з нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та правовими позиціями Верховного Суду щодо вмотивованості та обґрунтованості підстав для поновлення процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції дійшов бунтованого висновку, що ТОВ «Укрінформсервіс» на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку не зазначив обставин, які могли б бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовлюють пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження з поважних причин.
Невиконання ж скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема недоведеність ним поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з огляду на конкретні обставини даної справи, дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укрінформсервіс» на рішення суду першої інстанції.
5.6. Отже, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження. Судом не встановленого порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої не учасником справи з пропуском строку на апеляційне оскарження, а тому доводи скаржника щодо порушення судом норм статті 272 ГПК України відхиляється як необґрунтовані та такі, що виключно зводяться до власного (вільного) трактування таких норм права, що не підтверджено їх дійсним змістом.
Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо неналежного складу суду у даній справі, Судом також відхиляються як необґрунтовані, адже з матеріалів справи вбачається, що у встановленому законом порядку судом були розглянуті усі заяви скаржника про відвід складу суду з наданням їм належної правової оцінки.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 5 цієї Постанови.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм процесуального права.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі №826/7009/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Кібенко
О. Кролевець