23 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2655/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н.О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Шептицької міської ради
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2026
у справі за позовом Шептицької міської ради
до Приватного підприємства «АВ-Транс-Компані»
про стягнення 49 279,37 грн,
03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Шептицької міської ради (далі - скаржник) на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 у справі № 914/2655/25.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Шептицької міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі № 914/2655/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі № 914/2655/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "АВ-Транс-Компані" на користь Шептицької міської ради 26 436,62 грн безпідставно збережених коштів та 1 299,53 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Шептицька міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.
Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що при подані апеляційної скарги 28.11.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 через систему «Електронний суд» стався збій в роботі особистого кабінету електронного суду скаржника через аварійні відключення світла.
Розглянувши клопотання скаржника щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд не вважав поважними наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, у зв'язку з чим, скаржник мав право зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які суд може визнати поважними.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу Шептицької міської ради залишено без руху. Апелянту протягом десяти днів з дати отримання даної ухвали необхідно було усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати документально обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі з інших підстав.
На виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що у період подання апеляційної скарги у адміністративній будівлі Шептицької міської ради здійснювалися багаторазові як планові, так і позапланові знеструмлення, що мали системний та неконтрольований характер і призводили до повного припинення електроживлення всієї адміністративної будівлі, включно з робочими місцями, серверним обладнанням та засобами доступу до мережі Інтернет. Отже, загальний стан відключень електропостачання призвів до технічних несправностей електросистем будівлі, що пов'язані з виявленим технічним зношенням електрощитового обладнання, наявністю ознак перегріву та нестабільним спрацюванням системи, що підтверджується актом. Отже, на момент подачі апеляційної скарги неможливо було передбачити зазначені обставини, що призвело до виникнення об'єктивних перешкод у реалізації апелянтом права на апеляційне оскарження.
Розглянувши вказане клопотання, Західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 16.01.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою Шептицької міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що наведенні скаржником в клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у цій справі є неповажними, оскільки пропуск строку залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, зокрема, що пропущення строку на апеляційне оскарження мало місце у зв'язку із поведінкою самого скаржника, що виражена в неналежному виконанні процесуальних обов'язків.
Судом встановлено, що 05.11.2025 Господарським судом Львівської області від було прийнято рішення, повний текст якого складено 10.11.2025. Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу перебіг строку на подання апеляційної скарги в даному випадку розпочинався з 11.11.2025 та закінчився 01.12.2025 (з урахуванням вихідного дня 30.11.2025).
Апеляційна скарга Шептицької міської ради була подана 17.12.2025 через систему «Електронний суд», тобто з значним пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду.
Скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження на 16 днів, та не надав доказів на підтвердження того, що протягом усього строку на апеляційне оскарження він не мав доступу до електропостачання та, відповідно, об'єктивно не міг своєчасно підготувати та направити до суду апеляційну скаргу. При цьому, скаржник не був позбавлений можливості направити скаргу на адресу апеляційного суду засобами поштового зв'язку, який не припинив виконання своїх функціональних обов'язків.
Доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з апеляційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з апеляційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки апелянтом надано не було.
Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій апеляційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме: повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 258 Господарського процесуального кодексу України, при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог; відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
До поданої з пропуском строку скарги, без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними, необхідно застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження (подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Апеляційний господарський суд, визнавши не обґрунтованим належним чином клопотання про поновлення строку, відмовив у прийнятті апеляційної скарги Шептицької міської ради на підставі статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Шептицької міської ради правильним і зазначає, що згідно зі змістом частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Таким чином Верховний Суд вказує на те, що конструкція правових норм процесуального закону (частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України) не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування положень цих статей.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам - членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За змістом частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування Західним апеляційним господарським судом статті 261 Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали від 16.01.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Шептицької міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі № 914/2655/25, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, то Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Шептицької міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 у справі № 914/2655/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак