11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 911/22/24 (911/1647/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» - Варес М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025
у справі № 911/22/24 (911/1647/24)
за позовом ОСОБА_1
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі ЛТД»
2) ОСОБА_2
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Квеста Груп»
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4 - розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» арбітражного керуючого Беркута М. С.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/22/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Коіл»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси»
про визнання банкрутом, -
Короткий зміст позовних вимог у межах справи про банкрутство
Ухвалою від 27.02.2024 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі № 911/22/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Коіл» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» (далі - ТОВ «Регіональні Ресурси», боржник).
У червні 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі ЛТД» (далі - ТОВ «Будіндастрі ЛТД», відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Квеста Груп» (далі - ТОВ «Квеста Груп», відповідач-3) та ТОВ «Регіональні Ресурси» (відповідач-4), у якій позивач просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» від 12.09.2019, укладений між ТОВ «Будіндастрі ЛТД», що діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (далі - Договір);
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Квеста Груп» на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси»;
- визначити розмір часток у статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» таким чином: частка ОСОБА_1 становить 100%, що становить 33 200,00 грн, а всього статутний капітал ТОВ «Регіональні Ресурси» (100%) - 33 200,00 грн.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що ТОВ «Будіндастрі ЛТД» (відповідач-1), як управитель майна позивача, у зв'язку з укладенням Договору відчужив на користь ОСОБА_2 (відповідач-2) частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси», без його письмової згоди, як установника управління.
З цих підстав позивач стверджував, що спірний Договір укладено з порушенням пункту 2.3 Договору управління та вимог частини першої статті 1037 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наслідком чого згідно статей 203, 215 цього Кодексу є визнання такого правочину недійсним.
При цьому враховуючи, що в подальшому відбулась низка правочинів щодо переходу права власності на спірну частку в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси», і на час звернення з позовом до суду власником частки значилося ТОВ «Квеста Груп» (відповідач-3), позивач вважав, що належним способом захисту його порушеного права є визнання недійсним Договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства.
Відповідач-3 у поданому відзиві, серед іншого, заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що ним не було пропущено строк позовної давності, зокрема з підстав продовження такого строку у зв'язку карантином, введеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та його зупинення внаслідок введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
Вказаний спір, одним із відповідачів у якому є боржник, розглядався господарським судом в межах справи про банкрутство ТОВ «Регіональні Ресурси» у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства із присвоєнням єдиного унікального номера справі - 911/22/24 (911/1647/24).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/22/24 (911/1647/24), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що наявні у справі докази спростовують позицію позивача про ненадання ним як установником управління згоди управителю майном - ТОВ «Будіндастрі ЛТД» на продаж частки у розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» ОСОБА_2 , а, отже, немає підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Відсутність таких підстав, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, зумовлює необхідність відмови у задоволенні похідних вимог щодо витребування частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» з чужого незаконного володіння та визначення розміру часток в статутному капіталі цього Товариства.
З огляду на наявність підстав для відмови у задоволенні позову через його необґрунтованість, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, залишив без розгляду клопотання відповідача-3 про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/22/24 (911/1647/24), просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційну скаргу позивач мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм статті 99 цього Кодексу без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які (висновки) полягають у такому:
- судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17);
- неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21, від 06.02.2024 у справі №910/12661/22 тощо).
У контексті порушення норм процесуального права позивач стверджує про неналежне врахування судами попередніх інстанцій, зокрема, таких обставин:
- позивач просив на підставі витребуваних документів призначити комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на заявах від 06.09.2019 та від 16.09.2019, договорах від 03.10.2017 та від 26.12.2018, а якщо ні, то в який проміжок часу були надруковані документи. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивачем ставилися під сумнів висновки наданих відповідачами почеркознавчих експертиз, зокрема висновку експерта № СЕ-19/111-24/67238-ПЧ від 20.11.2024, складеного старшим судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України Є. Шумською (далі - Висновок експерта від 20.11.2024);
- зі змісту Висновку експерта від 20.11.2024 неможливо встановити, які саме обставини є предметом доказування у кримінальному провадженні, та виходячи з яких фактів призначалася експертиза та формулювалися питання до експерта;
- представником відповідачів надано лише копію Висновку експерта від 20.11.2024, а також копію постанови прокурора про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування;
- згідно поданого до суду позивачем Висновку експерта № 77/25 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 15.10.2025, експертом Т. Сукмановою зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у рядку «Підпис:» у технічній копії заяви від імені ОСОБА_1 на ім'я приватного нотаріуса КМНО Жуковій Ю. В. від 06.09.2019, зареєстрованої за індексом № 184/01-16, виконаний не ОСОБА_1., а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Вказаний висновок спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанції та підтверджує важливість проведення експертного дослідження у цій справі, чого зроблено не було.
Окремо скаржник доводить, що здійснене судами правозастосування у цій справі суперечить релевантній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), адже у рішенні у справі «Проскурников проти росії» (заява № 48364/11) Суд зазначив, що судова експертиза, виконана експертами правоохоронних органів, які ведуть розслідування кримінальної справи, у деяких випадках може поставити під сумнів справедливість вироку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивача, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Касаційне провадження. Розгляд клопотань
Ухвалою від 21.11.2025 Верховний Суд, серед іншого, залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам процесуального закону (через необґрунтованість підстав касаційного оскарження); надав скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.11.2025 до касаційного суду 01.12.2025 надійшла заява про усунення недоліків із касаційною скаргою в новій редакції.
Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/22/24 (911/1647/24); призначено касаційну скаргу до розгляду на 28.01.2026 о 11:30.
27.01.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника адвоката Теплюка В.С. як адвоката свідка під час допиту 28.01.2026 о 11:00 у кримінальному провадженні №72025001110000022, яке здійснюється Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України.
Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 відкладено розгляд касаційної скарги у справі на 11.02.2026 о 10:30.
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2026 оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 04.02.2026 о 11:15.
10.02.2026 через систему «Електронний суд» до касаційного суду від скаржника знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його єдиного уповноваженого представника адвоката Теплюка В.С. у судовому засіданні 11.02.2026 о 11:40 у адміністративній справі № 810/3170/18.
Судове засідання 11.02.2026 відбулось за участю представниці ТОВ «Регіональні Ресурси», яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги позивача. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
При цьому в судовому засіданні Верховний Суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні зазначеного вище клопотання скаржника через відсутність визначених процесуальним законом підстав (частина друга статті 202 ГПК України) для відкладення розгляду справи, а також зважаючи на те, що відповідне клопотання заявлено вдруге, явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалася, позиція скаржника ґрунтовно викладена у касаційній скарзі, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу, у тому числі заявника касаційної скарги чи його повноважних представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
03.10.2017 між ОСОБА_1 (установник управління) та ТОВ «Будіндастрі ЛТД» (управитель) було укладено Договір управління майном (корпоративними правами), який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 3658 (далі - Договір управління) та відповідно до умов якого:
- установник управління передає управителеві в управління майно - частку в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси» (Україна), а управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління (пункт 1.1);
- опис майна, що передається в управління за цим договором: частка в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси» - юридичної особи за законодавством України, код ЄДРПОУ 33960377, юридична адреса: 07501, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Софійська 34, буд. 1; номінальна вартість частки складає 33200,00 грн (згідно пункту 1.2);
- управитель може відчужувати майно, передане в управління, і укладати щодо майна договір застави лише за письмовою згодою установника управління (пункт 2.3);
- договір укладено на строк до тридцять першого грудня дві тисячі вісімнадцятого року (пункт 5.1).
26.12.2018 між ОСОБА_1 (установник управління) та ТОВ «Будіндастрі ЛТД» (управитель) укладено Договір про внесення змін до Договору управління, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 2865. Зазначеним Договором сторонами внесено зміни до пункту 5.1 Договору управління, дія якого встановлена до 31.12.2023.
06.09.2019 ОСОБА_1 складено заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за номером 184/01-16, такого змісту: «Я, ОСОБА_1 , цією заявою надаю згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі Лтд», код ЄДРПОУ 41273241, яке відповідно до договору управління майном (корпоративними правами), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. 03.10.2017 за р.№ 3658, та договору про внесення змін до договору управління майном (корпоративними правами) від 26.12.2018, посвідченого тим же нотаріусом за р.№ 2865, є управителем моїх корпоративних прав в ТОВ «Регіональні Ресурси», код ЄДРПОУ 33960377, на продаж належної мені частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Васильківським МВГУМВС України в Київській обл. 9 жовтня 2001 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 коп.)».
12.09.2019 між ТОВ «Будіндастрі ЛТД», що діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі Договору управління та Договору про внесення до цього договору від 26.12.2018, посвідченого тим же нотаріусом за реєстровим номером 2865, як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» (згідно наведеного вище скорочення - Договір).
12.09.2019 на виконання умов Договору між ТОВ «Будіндастрі ЛТД», що діє в інтересах ОСОБА_1 (продавець), та ОСОБА_3 (покупець) складено Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси», за яким продавець передав, а покупець прийняв та оплатив частку в статутному капіталі.
24.09.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», на виконання якого сторони уклали Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» від 24.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом КМНО 24.09.2019 та зареєстрований в реєстрі за номерами 931, 932.
10.03.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) укладено Акт приймання-передачі частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Авласович О. О. та зареєстрований в реєстрі за номерами 138, 139.
18.08.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси», на виконання якого 18.08.2020 між сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за номерами 2799, 2800.
18.08.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси, на виконання якого 18.08.2020 між сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у розмірі 12.5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за номерами 2777, 2778.
18.08.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси», на виконання якого 18.08.2020 між сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у розмірі 12.5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за номерами 2795, 2796.
18.08.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси», на виконання якого 18.08.2020 між сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у розмірі 12.5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за номерами 2789, 2790.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи містять копію заяви, складеної ОСОБА_1 06.09.2019, яка посвідчена приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В., за номером 184/01-16 та відповідно до якої позивач надав ТОВ «Будіндастрі ЛТД» згоду на продаж частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» на користь ОСОБА_3 .
Також матеріали справи містять Висновок експерта № СЕ-19/111-24/6723 8-ПЧ від 20.11.2024, складений за результатом проведення почеркознавчої експертизи старшим судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України Є. Шумською (згідно наведеного вище скорочення - Висновок експерта від 20.11.2024).
Разом з копією Висновку експерта від 20.11.2024 представником відповідача-3 та відповідача-4 надано копію постанови прокурора Деснянської окружної прокуратури І. Геращенка від 26.11.2024 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.
Суди встановили, що Висновок експерта від 20.11.2024 складено на виконання постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи від 14.11.2024, винесеної прокурором Деснянської окружної прокуратури І. Геращенком за матеріалами кримінального провадження, внесеними до ЄРДР за № 42022102030000267 від 14.11.2022.
На вирішення експертизи поставлено запитання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 : в заяві ОСОБА_1 приватному нотаріусу КМНО Жуковій Ю.В. від 06.09.2019, зареєстрованої за індексом № 184/01-16, в графі «Підпис:»; в заяві ОСОБА_1 , компетентним органам, всім, кого це стосується, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. 16.09.2019, за реєстровим номером 1963 в графі «Підпис:»; договорі управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 3658 в графі «Установник управління», договір від 26.12.2018 про внесення змін № 1 до договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 2865 в графі «Установник управління» - однією і тією ж особою чи різними особами?».
За результатом проведення судової почеркознавчої експертизи експертом зроблено наступні висновки: «Підписи від імені ОСОБА_1., які розташовані:
- у графі: «Підпис:» Заяви ОСОБА_1 приватному нотаріусу КМНО Жуковій Ю. В. від 06.09.2019, зареєстрованої за індексом № 184/01-16;
- у графі: «Підпис:» Заяви ОСОБА_1 , компетентним органам, всім, кого це стосується, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. 16.09.2019, за реєстровим номером 1963;
- у графі: «Установник управління» Договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 3658;
- у графі: «Установник управління» Договору від 26.12.2018 про внесення змін № 1 до договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В. за реєстровим номером 2865, -
виконані однією особою».
Дослідивши доводи позивача про неналежність і недопустимість Висновку експерта від 20.11.2024 як доказу, суди з'ясували, що у цьому Висновку судовим експертом зазначено методики проведення судової експертизи та інформаційні джерела, вказано перелік документів, які надано судовому експерту для проведення почеркознавчої експертизи, сукупність яких визнана судовим експертом достатньою для висновку.
При цьому судами попередніх інстанцій заявлених позивачем порушень законодавства при складанні Висновку експерта від 20.11.2024, які могли б вплинути на результат експертизи, не встановлено.
Крім того, суди встановили, що відповідачем-4 в ході розгляду справи надано додаткові докази на спростування позиції позивача щодо непідписання ним заяви від 06.09.2019, а саме копію протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.04.2023 та копію протоколу допиту приватного нотаріуса КМНО Жукової Ю.В. від 05.04.2023 у кримінальному провадженні № 42022102030000267.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.04.2023 у кримінальному провадженні № 42022102030000267, приватний нотаріус КМНО Жукова Ю.В. заявила, що може впізнати одну особу серед зображених на фотокартках у протоколі, зокрема особу, яка зображена на фото під № 1, ним є ОСОБА_1 ,, 1980 р.н., який неодноразово звертався для вчинення нотаріальних дій.
Згідно протоколу допиту від 05.04.2023 приватний нотаріус КМНО Жукова Ю.В. підтвердила, що: нею посвідчувався Договір управління, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Будіндастрі ЛТД»; ОСОБА_1 подавалась заява від 06.09.2019, згідно якої ОСОБА_1 надав згоду ТОВ «Будіндастрі ЛТД» на продаж частки у розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси»; нею посвідчувалась заява ОСОБА_1 від 06.09.2019, згідно якої ОСОБА_1 підтвердив надання згоди ТОВ «Будіндастрі ЛТД» на продаж частки у розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» ОСОБА_3 .
Разом з тим суди з'ясували, що жодних доказів, які б свідчили про непідписання ОСОБА_1 . Договору управління не надано.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі позивача доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень з огляду на таке.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду позовної заяви із первісною вимогою про визнання недійсним правочину (договору про відчуження частки в статутному капіталі) з підстав його укладення управителем майна без письмової згоди установника управління та похідними до неї - про витребування частки в статутному капіталі товариства з чужого незаконного володіння та визначення розміру часток в статутному капіталі.
Частиною першою статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України, згідно якої такою підставою є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частиною другою статті 203 ЦК України унормовано, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності..
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
За змістом частини першої статті 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору та може, зокрема, відчужувати майно, передане в управління, лише за згодою установника управління.
Як зазначалось обґрунтовуючи підстави заявленого позову ОСОБА_1 посилався на те, що ТОВ «Будіндастрі ЛТД» (відповідач-1), як управитель його майна, відчужив на користь ОСОБА_3 (відповідач-2) належну позивачу частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси», без його письмової згоди, як установника управління.
Проте судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи містять копію посвідченої приватним нотаріусом заяви від 06.09.2019 від імені ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач надав згоду управителю свого майна (ТОВ «Будіндастрі ЛТД») на продаж частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» на користь покупця - ОСОБА_3 .
Щодо цих обставин у мотивах поданої позовної заяви та апеляційної скарги позивач стверджував, що зазначену заяву від 06.09.2019 було підписано іншої особою.
Такі доводи позивача були спростовані попередніми судовими інстанціями з тих підстав, що матеріали справи містять копію Висновку експерта від 20.11.2024, складеного за результатом проведення почеркознавчої експертизи судовим експертом за матеріалами кримінального провадження, а також копію відповідної постанови прокурора від 26.11.2024 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.
Суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених процесуальним законом, надали правову оцінку зазначених доказів та встановили, що за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи експертом зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_1 , які розташовані на заяві від 06.09.2019, Договорі управління та Договорі від 26.12.2018 про внесення змін № 1 до Договору управління, виконані однією особою.
Разом з тим за результатом оцінки доводів позивача у частині того, що Висновок експерта від 20.11.2024 є неналежним і недопустимим доказом, судами з'ясовано, що у згаданому Висновку судовим експертом зазначено методики проведення судової експертизи та інформаційні джерела, вказано перелік документів, які надано для проведення почеркознавчої експертизи та сукупність яких визнана судовим експертом достатньою для висновку. Водночас заявлених позивачем порушень законодавства при складанні Висновку експерта від 20.11.2024, які могли б вплинути на результат експертизи, судами не встановлено.
У зазначеному аспекті суд апеляційної інстанції, покликаючись на постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 373/2163/21, від 11.10.2018 у справі №761/12898/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17, від 10.06.2019 у справі №686/23256/16-ц, обґрунтовано врахував сталість правової позиції про те, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
Отже, за змістом оскаржених судових рішень у цій справі, суди керувалися тим, що належних доказів невідповідності Висновку експерта від 20.11.2024 вимогам законодавства, а також незаконності дій судового експерта при складанні цього Висновку, матеріали справи не містять.
Крім того, суди попередніх інстанцій врахували й додаткові докази на спростування позиції позивача щодо не підписання ним заяви від 06.09.2019, а саме: копію протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.04.2023 та копію протоколу допиту приватного нотаріуса КМНО Жукової Ю.В. від 05.04.2023 у кримінальному провадженні № 42022102030000267.
Таким чином, на підставі Висновку експерта від 20.11.2024 у взаємозв'язку з іншими доказами у цій справі, суди обґрунтовано вважали документально підтвердженими обставини про те, що саме ОСОБА_1 була підписана заява від 06.09.2019, згідно якої останній надав згоду ТОВ «Будіндастрі ЛТД» на продаж частки у розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси».
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що доводи позивача про укладення спірного Договору з порушенням його умов, визначених пунктом 2.3, та вимог частини першої статті 1037 ЦК України, спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим підстави для визнання такого правочину недійсним у порядку вимог статей 203, 215 ЦК України відсутні.
Своєю чергою, зважаючи на відсутність підстав для задоволення первісної вимоги позивача про визнання Договору недійсним, суди дійшли заснованого на законі висновку про відмову в задоволенні й похідних вимог про витребування частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні Ресурси» з чужого незаконного володіння та визначення розміру часток в статутному капіталі цього Товариства.
Доводи касаційної скарги позивача правомірності такого висновку не спростовують. Водночас аргументи скаржника про порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, зокрема у частині оцінки висновку судового експерта, за своєю суттю фактично зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку наявних у справі доказів всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
У аспекті наведеної практики колегія судді зауважує, що у цій справі судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, належну правову оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанцій.
На підставі зазначеного, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів та намагання здійснити їх переоцінку відповідно до вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Щодо аргументів скаржника про порушення судами норм процесуального права у контексті безпідставності відмови у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів колегія суддів зазначає, що вказані доводи не обґрунтовано підставою касаційного оскарження, а саме пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України у поєднанні з пунктом 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга позивача не містить обґрунтованих доводів про те, яким чином стверджуване скаржником порушення норм процесуального права з підстав не призначення попередніми судовими інстанціями експертизи у цій справі унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. , якщо: е зазначив, які заходи були вжиті ним для отримання цих доказів самостійно і в чому полягає об'єктивна необхідність їх витребування.
У цьому зв'язку касаційним судом враховано наявність у матеріалах справи складеного за результатами почеркознавчої експертизи Висновку експерта від 20.11.2024 у кримінальному провадженні, який містить інформацію щодо предмета доказування та якому у сукупності з іншими доказами судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку, що не спростовано скаржником.
Також у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржених судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 99 ГПК України (постанови від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22), адже здійснене судами правозастосування не суперечить змісту викладених у зазначених постановах висновків, на які покликається скаржник.
Решту доводів скаржника про те, що здійснене судами правозастосування суперечить правовому висновку, викладеному у рішенні ЄСПЛ у справі «Проскурников проти росії» (заява №48364/11), Верховний Суд відхиляє з підстав нерелевантності зазначеної судової практики до спірних правовідносин у цій господарській справі.
Зважаючи на викладене в цілому, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №911/22/24 (911/1647/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк