20 лютого 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/4053/25
За позовом Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго», Житомирська область, місто Бердичів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНДА І К», Чернівецька область Чернівецький район, с. Остриця
про розірвання договору
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання Чиборак У.Г
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - не з'явився.
Обставини справи: Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» (далі - Позивач, Замовник) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про розірвання Договору про закупівлю № 4326/24 від 22.02.2024 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНДА І К» (далі - Відповідач, Продавець).
Позивач просить суд розірвати Договір про закупівлю № 4326/24 від 22.02.2024, мотивуючи вимоги тим, що хоча договір і був повністю виконаний обома сторонами (товар передано за видатковою накладною № 40 від 22.02.2024, кошти сплачено платіжною інструкцією № 158 від 23.02.2024), проте процедура закупівлі проведена з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі, що встановлено Висновком Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 21.03.2024; правомірність цього Висновку та обов'язок розірвати договір остаточно підтверджено Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 240/6597/24.
Позивач, звертався до відповідача з пропозиціями про розірвання договору (листи № 267 від 26.03.2024, № 350 від 29.05.2025, № 461 від 25.07.2025 з проектами додаткових угод), однак позитивної для відповіді не отримав, що й стало підставою для звернення до суду щ цим позовом.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки договір повністю виконаний обома сторонами, зобов'язання припинилися виконанням, а тому відсутні будь-які правові підстави для його розірвання.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2025.
“ 19» грудня 2025 року через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5305).
“19» грудня 2025 року через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх. №5308) про розгляд справи без участі учасника судового процесу, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 19.12.2025 задоволено клопотання позивача (вх. № 4307) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
“23» грудня 2025 року через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх.№ 5351) про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Ухвалою суду від 23.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026.
“20» січня 2026 року через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх. №247) про розгляд справи без участі учасника судового процесу, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.
“22» січня 2026 року через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх. №279) про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Судове засідання призначене на 20.01.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Судове засідання у справі 926/4053/25 призначено на 20.02.2026.
На день розгляду справи, 20.02.2026, представники сторін у судове засідання не з'явились, що з огляду на заяви про розгляд справи без їх участі, не перешкоджає розгляду справи.
Так, судом встановлено, що між сторонами 22 лютого 2024 року укладено Договір про закупівлю № 4326/24. Згідно з п. 1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Замовника екскаватор-навантажувач CASE 851FX, а Замовник - прийняти та оплатити Товар.
Сторонами не оспорюється, а судом встановлено, що Договір повністю виконано: товар передано за видатковою накладною №40 від 22.02.2024 (п. 3.5, 3.7 Договору), оплата здійснена платіжною інструкцією №158 від 23.02.2024 (п. 6.1 Договору).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 встановлено законність дій органу фінансового контролю щодо ініціювання питань про визнання договору недійсним або розірвання договору.
Разом з тим, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Так, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 (на яку посилається скаржник).
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.
При цьому застосування приписів статей 651, 653 ЦК України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину, якого стосується спір.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" відзначила таке:
"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання".
Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
Як встановлено суд, строк дії Договору № 4326/24 від 22.02.2024 обумовлено сторонами - з моменту його підписання і до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
При цьому, суд встановив, згідно наданих сторонами доказів, що на виконання Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято та оплачено вартість товару.
Отже, умови Договору були повністю виконані сторонами.
Суд зазначає, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.
Відтак, відсутні підстави для задоволення позову про розірвання Договору № 4326/24 від 22.02.2024.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 13, 73- 79, 129, 236- 238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 599, 611, 651 Цивільного кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено « 25» лютого 2026 року.
Суддя О.В. Гончарук