58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
24 лютого 2026 року Справа № 926/3776/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва М.І.,
секретар судового засідання Голіней Я.І.,
за участі представників:
позивача - Філіп М.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Глиняного Дмитра Степановича від 17.02.2026 про ухвалення додаткового рішення
за позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради
до фізичної особи-підприємця Глиняного Дмитра Степановича
про усунення виявлених в межах гарантійного строку недоліків
СУТЬ СПОРУ: Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Глиняного Дмитра Степановича, в якому просить усунути виявлені в межах гарантійного строку недоліки (дефекти), виконаних відповідно до Договору №109 від 27.05.2022 робіт за адресою вул. Кафедральна м. Чернівці, а саме - просідання у вигляді колійності брукованого дорожнього покриття - 500 м2.
Позов обґрунтовуються тим, що в межах передбаченого умовами договору гарантійного строку сторонами 21.05.2025 складено акт про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) в якості виконаних робіт, яким відповідачу надано строк до 30.07.2025 для усунення виявлених недоліків. Оскільки відповідачем виявлені недоліки не були усунуті, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката у рішенні від 10.12.2025 суд не вирішував, у зв'язку із зазначенням у відзиві представником відповідача, що відповідні докази понесених відповідачем судових витрат будуть подані протягом 5 днів з моменту проголошення рішення в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу представником відповідача заявлено в 20 000,00 грн.
17.02.2026 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн.
У вказаній заяві представник відповідача зазначив, що збільшення вартості остаточної суми понесених ФОП Глиняним Д.С. витрат на правничу допомогу, порівняно з попереднім розрахунком, зумовлена тим, що у ході розгляду справи виникла необхідність надіслання адвокатських запитів з метою отримання доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Про такі витрати стало відомо вже після ознайомлення із матеріалами справи та вони не могли бути передбачені первісно у договорі від 01.12.2025.
Неможливість подання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів зумовлена тим, що вартість послуг розраховується як добуток часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги та вартості однієї години надання таких послуг. Таким чином, остаточна вартість наданих правничих послуг є динамічною та може бути остаточно визначена лише за наслідками розгляду справи судом, оскільки залежить від тривалості судових засідань, наявності чи відсутності клопотань сторін, а також заперечень проти них.
Крім того, адвокат відповідача просив розглянути вищевказану заяву без його участі.
Ухвалою суду від 19.02.2026 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат призначено на 24.02.2026.
19.02.2026 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, які обґрунтовані тим, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача - адвокатом Бобиком Й.Б. зазначено лише орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Представником відповідача не було зроблено ні письмової заяви, ні усної заяви до закінчення судових дебатів щодо поважності причин не можливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат та необхідності вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення.
На підтвердження понесених судових витрат адвокатом безпідставно включено витрати: зустріч з клієнтом, складання договору про надання правової допомоги, надіслання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив. Проте, дані послуги не можуть бути включені до витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не є видами правничої допомоги, в розумінні вказаної статті закону.
Більше того, незрозуміло скільки годин мав потратити адвокат відповідача на надіслання позивачу процесуальних документів по суті справи, оскільки всі документи по справі формувались та надсилались автоматично, в електронній підсистемі ЄСІТС, що виключає будь-яких матеріальних та часових витрат на таке відправлення.
Крім того, представником відповідача було включено до акту приймання надання послуг клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. У свою чергу, вказаних клопотань матеріали справи не містять, а в матеріалах справи наявні докази направлення позовної заяви відповідачу.
Крім того, заявлений обсяг годин участі у судових засіданнях є нерелевантним.
Сам розгляд справи по суті, 02 лютого та 12 лютого, відповідно до наявних в підсистемі ЄСІТС протоколів, у сумі зайняв 80 хвилин.
Присутній у судовому засіданні 24.02.2026 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення суд виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення Господарського процесуального кодексу України у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Суд встановив, що у відзиві на позов адвокат відповідача зазхначив, що відповідні докази понесених відповідачем судових витрат будуть подані протягом 5 днів з моменту проголошення рішення в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статі 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №902/616/23).
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
01.12.2025 між адвокатом Бобиком Й.Б. (надалі - адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Глиняним Д.С. (надалі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правничу допомогу (надалі «послуги»), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги клієнту в господарській справі № 926/3776/25, що розглядається Господарським судом Чернівецької області.
Адвокат надає правову допомогу у вигляді:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта;
- представництва інтересів клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями;
- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правого характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень а також на сприяння їх відновлення в разі порушень (пункт 1.1 договору).
За надані адвокатом послуги клієнт сплачує гонорар у сумі та в порядку, визначеному додаткамита/або актами прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 3.2 договору, крім гонорару клієнт сплачує адвокату грошові кошти необхідні для компенсації витрат пов'язаних з виконанням адвокатом зобов'язань за цим договором, у тому числі добові у випадку відряджень з розрахунку 200,00 грн на добу, витрати на пальне (проїзд), тощо.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що він набирає чинності моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026.
01.12.2025 адвокатом Бобиком Й.Б та Фізичною особою-підприємцем Глиняним Д.С. підписано додаток №1 про надання правової допомоги від 01.12.2025 - «Вартість гонорару», пунктом 2 якого визначили, що вартість однієї години правничої допомоги становить 2 500,00 грн.
Пунктом 3 вищевказаного додатку №1 сторони визначили, що під професійною правничою допомогою сторони розуміють:
- Зустріч з клієнтом, надання усних консультацій, складання договору про надання правової допомоги, клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (орієнтовно 1 год.);
- Підготовка, складення та надіслання відзиву на позов (ознайомлення із матеріалами справи, формування правової позиції, аналіз релевантної судової практики, оформлення відзиву і додатків до нього, надіслання його позивачу) (орієнтовно 5 год);
- Підготовка, складення та надіслання заперечення (ознайомлення із відповіддю на відзив, оформлення заперечення, надіслання його позивачу) (орієнтовно 1 год);
- Участь у судових засіданнях (орієнтовно 1 год).
Всього орієнтовно 8 год.
Пунктом 1 примітки до вищевказаного додатку №1 визначено, що за надану правничу допомогу клієнт зобов'язаний сплатити орієнтовно 20 000,00 грн (2500х8 год) за ведення справи №926/3776/25 у Господарському суді Чернівецької області.
Остаточна сума гонорару визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 2 примітки до вищевказаного додатку №1).
16.02.2026 адвокатом Бобиком Й.Б та Фізичною особою-підприємцем Глиняним Д.С. складено акт приймання-передачі наданих послуг, пунктом 1 якого сторони підтвердили, що адвокат на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025 надав, а клієнт прийняв правничі послуги у рамках справи №926/3776/25, що розглянута Господарським судом Чернівецької області в наступних обсягах:
- Зустріч з клієнтом, надання усних консультацій, складання договору про надання правової допомоги, клопотання про ознайомлення із матеріалами справи тривалістю 1 год;
- Підготовка, складення та надіслання відзиву на позов (ознайомлення із матеріалами справи, підготовка адвокатського запиту від 02.12.2025, його надіслання, формування правової позиції, аналіз релевантної судової практики, оформлення відзиву і додатків до нього, надіслання його позивачу) тривалістю 5 год;
- Підготовка, складення та надіслання заперечення (ознайомлення із відповідлю на відзив та відповіддю на адвокатський запит від 02.12.2025, підготовка адвокатського запиту від 08.12.2025, його надіслання, оформлення заперечення та додатків до нього, надіслання його позивачу), підготовка клопотання про долучення відповіді на адвокатський запит від 08.12.2025, його надіслання позивачу тривалістю 2 год;
- Участь у підготовчому засіданні та судових засіданнях з розгляду справи по суті тривалістю 2 год;
Всього 10 год.
Вартість однієї години правничої допомоги становить 2 500,00 грн (пункт 2 акту).
Пунктом 3 вищевказаного акту встановлено, що загальна сума наданих адвокатом послуг (гонорару) в рамках справи №926/3776/25 у Господарському суді Чернівецької області станом на дату складання акту складає 25 000,00 грн - 2 500,00 Х 10 год.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, суд, керуючись критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не розподіляти витрати на правову допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 сформувала висновок, що з аналізу частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зміст частини третьої статті 141 Господарського процесуального кодексу України є аналогічним змісту частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, керуючись якою суд з власної ініціативи може не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Тобто до критеріїв розподілу судових витрат, передбачених частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відносяться: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію, відповідно до якої вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Дослідивши надані представником відповідача докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, суд дійшов висновку, що зустріч з клієнтом, складання договору про надання правової допомоги, надіслання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив не відносяться до надання адвокатом правничої допомоги, мають організаційний характер, тож не можуть бути віднесені до правової допомоги, а тому - не підлягають компенсації.
Представником відповідача включено до акту приймання наданих послуг клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. У свою чергу, вказане клопотанння не міститься в матеріалах справи не відсутнє, а позовна заява направлена відповідачу поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими квитанціями.
За результатами дослідження поданих заявником доказів у підтвердження понесених ним витрат, оцінки вимог і заперечень сторін, з огляду на положення статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача та стягнення з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн (підготовка відзиву та заперечення, участь у судових засіданнях), що є співмірним із реально витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги, та не є надмірним тягарем для позивача.
Решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000 грн суд залишає за відповідачем.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 № 911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, вул. Героїв Майдану, 176, м. Чернівці, код 44327100) на користь Фізичної особи-підприємця Глиняного Дмитра Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 25.02.2026.
Суддя М.І. Ніколаєв