25.02.2026 Справа № 914/523/26
За заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 )
про видачу Судового наказу на стягнення з
Боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент.код НОМЕР_2 )
боргу в загальній сумі 54700,00 грн.
Суд встановив:
ОСОБА_1 (яка, відповідно до даних ЄДР ЮО, ФОП та ГФ) здійснює підприємницьку діяльність) подано Заяву про видачу судового наказу на стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 боргу в загальній сумі 54700,00грн, а саме:
-боргу в сумі 23700,00грн, - за Договором-заявкою від 28.10.2025 та Актом №71 від 29.10.2025 стосовно надання послуг з перевезення;
-боргу в сумі 21000,00грн, - за Договором-заявкою №2910 від 29.10.2025 та Актом №72 від 30.10.2025 стосовно надання послуг з перевезення;
-боргу в сумі 10000,00грн, - за Договором-заявкою №0711 від 07.11.2025 та Актом №75 від 08.11.2025 стосовно надання послуг з перевезення.
Тобто, у Заяві підставами надання Заявником послуг Боржнику зазначено три окремих Договори-заявки (про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом), приймання-передавання послуг за якими підтверджується трьома окремими Актами.
Отже, у Заяві об'єднано три самостійні вимоги, які не пов'язані між собою ні підставою виникнення (підстава - три окремі Договори-заявки), ні поданими доказами (докази надання послуг за кожним з Договорів - три окремі Акти), що є порушенням норми ч.1 ст.148 ГПК України, згідно з якою судовий наказ може бути видано за вимогою про стягнення грошової заборгованості за укладеним договором, тобто - одним договором.
Додатковим підтвердженням того, що судовий наказ видається за вимогами, які виникли на підставі одного договору, є:
-норма п.3 ч.3 ст.150 ГПК України, якою передбачено подання, із Заявою, копії договору, укладеного Сторонами;
-норма ч.1 ст.173 ГПК України, відповідно до якої у позовній заяві не може бути об'єднано кілька вимог, не пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (вказана норма підлягає застосуванню за аналогією закону, так як регулює подібні відносини, - ч.10 ст.11 ГПК України).
Крім цього, у Заяві, усупереч вимогам п.2 ч.2 ст.150 ГПК України, не зазначено місця знаходження Боржника, яке зареєстровано в ЄДР ЮО, ФОП та ГФ (номер квартири Боржника, який зазначений у Заяві, відрізняється від зареєстрованого номеру).
Також важливо, що у вступній частині Заяви відсутня вказівка про наявність у Заявника статусу фізичної особи-підприємця, що є порушенням вимог п.2 ч.2 ст.150 ГПК України.
Згідно з нормою п.1 ч.1 ст.152 ГПК України, факт подання Заяви про видачу судового наказу з порушенням вимог статей 148, 150 ГПК України є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 147, 148, 150 (п.2 ч.2, п.3 ч.3), 152 (п.1 ч.1), 154, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, - Суд
1. Відмовити у видачі судового наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (суддею) та може бути оскаржена відповідно до норм статей 254-257 ГПК України (у 10-денний строк, - до ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя ОСОБА_3