вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа № 911/2442/25
за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Людвинівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 29.07.2025 р. б/н (вх. № 6783, 29.07.2025 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у даній справі призначено на 14.08.2025 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 14.08.2025 р., Гребельник Л.Л., явку останньої визнано обов'язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/2442/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно, попереднє засідання суду призначено на 08.10.2025 р.
30.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Таскомбанк" надійшла кредиторська заява.
03.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшов поточний звіт про виконану роботу.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Таскомбанк" призначено на 08.10.2025 р.
03.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог АТ "Таскомбанк", акт опису майна, та виправлені декларації про майновий стан боржника.
Ухвалою господарського суду від 08.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Таскомбанк", розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 12.11.2025 р.
08.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Укрсиббанк" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Укрсиббанк" призначено на 12.11.2025 р.; встановлено строк до 07.11.2025 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви АТ "Укрсиббанк", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.
22.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи проєкту плану реструктуризації боргів боржника.
11.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду від 12.11.2025 р. визнано кредиторські вимоги АТ "Таскомбанк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 43 303,19 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 38 458,39 грн. підлягають задоволенню у другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги АТ "Таскомбанк" відхилено, визнано кредиторські вимоги АТ "Укрсиббанк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 50 498,52 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 45 653,72 грн. підлягають задоволенню у другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги АТ "Укрсиббанк" відхилено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 10.12.2025 р.
13.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 17.11.2025 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" призначено на 10.12.2025 р.
28.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів подано повідомлення про результати розгляду кредиторської заяви.
03.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшла заява про уточнення вимог.
08.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшло уточнене повідомлення.
10.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про виконану роботу.
Ухвалою господарського суду від 10.12.2025 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 21.01.2026 р.
07.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 25.02.2026 р.; зобов'язано ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у строк до 18.02.2026 р. надати до суду письмові пояснення щодо підстав, порядку та методики нарахування комісії за обслуговування кредиту, а також штрафних (фінансових) санкцій, із поданням обґрунтованих та детальних розрахунків вказаних нарахувань (за Договором № 2639907 від 20.05.2025 р. та Договором № 2265127 від 06.05.2025 р.).
11.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення.
24.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшло уточнене повідомлення про результати вимог кредиторів.
У судове засідання 25.02.2026 р. з'явились представник ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та представник АТ "Укрсиббанк", інші учасники справи, належним чином повідомлені про місце, дату та час його проведення не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню судового засідання.
Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2025 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 77264).
З пропущенням, встановленого частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" на суму 29 208,00 грн. (з урахуванням уточнень).
Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами на суму 29 208,00 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів заяви, 02.05.2025 р. року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9144292 (далі - Кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 2000 гривень. Тип Кредиту - Кредит.
Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно з п. 3.4. Договору Тип процентної ставки - фіксована.
За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
3.4.1. Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом.
Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка.
3.4.2. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.
Відповідно до п. 4.1. Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA ___, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
За умовами п. 4.2. Кредитного договору клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 02.05.2025 року (далі за текстом - "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.
Так, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додав підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 р.
Таким чином, враховуючи що грошові кошти за укладеним Кредитним договором були видані на платіжну картку Боржника, всі правовідносини між Боржником, Кредитором та банком-еквайром та/або платіжною організацією, регулюються Законом України "Про платіжні послуги", Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р. "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" та Постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 р. № 113, відповідно до положень яких вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час врегулювання спірних питань.
В подальшому, 14.08.2025 р. між ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено договір № 14082025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК "КІФ" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу за цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
За умовами п. 2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Так, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 14.08.2025 р. до Договору факторингу № 14082025 від 14.08.2025 р., Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 4718,00 грн., а саме: 2000,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 2718,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 20.05.2025 р. року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено Договір про споживчий кредит, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2639907 (далі - Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 3 000,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит.
1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 20.05.2025 р. (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів.
1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 30.04.2026 р. (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 750,00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту, визначений цим пунктом.
1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9 240,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 4.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.
Так, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додав підтвердження від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОТРАКТОВИЙ ДІМ" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору № 120523/1 від 12.05.2023 р.
Таким чином, враховуючи що грошові кошти за укладеним Кредитним договором були видані на платіжну картку Боржника, всі правовідносини між Боржником, Кредитором та банком-еквайром та/або платіжною організацією, регулюються Законом України "Про платіжні послуги", Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р. "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" та Постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 р. № 113, відповідно до положень яких вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час у регулювання спірних питань.
В подальшому, 19.09.2025 р. між ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено договір № 19092025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
1.2. Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання.
За умовами п. 2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
На підставі Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 09.09.2025 р. до Договору факторингу № 19092025 від 19.09.2025 р., Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 13 110,00 грн., а саме: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 750,00 грн. - сума простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту; 3 360,00 грн. - сума простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Крім того, 06.05.2025 р. року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛОН КРЕДИТ" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено Договір про споживчий кредит, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2265127 (далі - Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 4 000,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит.
1.4. Строк кредиту 360 дні (в) (день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в).
1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 05.06.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
1.5.4. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік збільшення для Споживача, після закінчення дії знижки на стандартну процентну ставку (закінчення дії зниженої процентної ставки, якщо виконані умови для її застосування), у випадку якщо Пільгова процентна ставка вища за Знижену процентну ставку. Крім того, протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку та/або у випадку переходу від однієї процентної ставки (більшої) до іншої процентної ставки (меншої), після закінчення періоду дії попередньої ставки.
Відповідно до п. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 6.4. у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф:
6.4.1. у розмірі 400,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та
6.4.2. у розмірі 80,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Так, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додав Підтвердження від ТОВ "ПЕЙТЕК" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 31.10.2024 р.
Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "СЛОН КРЕДИТ": на суму 4 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи що грошові кошти за укладеним Кредитним договором були видані на платіжну картку Боржника, всі правовідносини між Боржником, Кредитором та банком-еквайром та/або платіжною організацією, регулюються Законом України "Про платіжні послуги", Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р. "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" та Постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 р. № 113, відповідно до положень яких вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час врегулювання спірних питань.
В подальшому, 30.10.2025 р. між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено договір № 30102025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
1.2. Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання.
За умовами п. 2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
На підставі Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 30.10.2025 р. до Договору факторингу № 30102025 від 30.10.2025 р., Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 20 520,00 грн., а саме: 4 000,00 грн. сума заборгованості за тілом; 8 520,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Щодо відступлення права вимоги суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, на підставі наведених норм матеріального права та з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що права вимоги первісних кредиторів до боржника у встановленому законом порядку перейшли до заявника кредиторських вимог - ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", який набув статусу нового кредитора у відповідному зобов'язанні в тому ж обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент відступлення права вимоги.
Водночас, як зазначає ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", усупереч умовам кредитних договорів Боржник належним чином свої зобов'язання не виконав. Після відступлення права грошової вимоги Боржником не здійснено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості ані на користь первісних кредиторів, ані на користь нового кредитора у цій справі.
За таких обставин, у зв'язку з наявністю простроченої та непогашеної заборгованості, заявник звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог у межах провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
У подальшому ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" неодноразово, у тому числі на виконання вимог ухвал суду, подавало уточнення до заявлених кредиторських вимог, надавало додаткові пояснення щодо порядку та підстав здійснених нарахувань, а також детальні розрахунки заборгованості з урахуванням її складових.
Таким чином, з огляду на подані уточнення та додаткові пояснення, підтверджені належними розрахунками та доказами, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" просить суд визнати його грошові вимоги до Боржника у такому розмірі та складі:
1) за договором № 9144292 від 02.05.2025 р. (право вимоги відступлено ТОВ "ФК "Кір" 14.08.2025 р.) - заборгованість за тілом кредиту 2 000,00 грн., нараховані відсотки - 2 718,00 грн.;
2) за договором № 2639907 від 20.05.2025 р. (право вимоги відступлено ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" 19.09.2025 р.) - заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн., одноразово нараховані відсотки - 750,00 грн., комісія за обслуговування кредиту - 2 100,00 грн., неустойка - 5 000,00 грн.;
3) за договором № 2265127 від 06.05.2025 р. (право вимоги відступлено ТОВ "Слон Кредит" 30.10.2025 р.) - заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., відсотки за користування кредитом - 3 960,00 грн., неустойка - 5 680,00 грн.
Разом з тим, керуючим реструктуризацією боргів боржника неодноразово надавалося повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, відповідно до якого грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" були визнані частково. Зокрема, за договором № 9144292 від 02.05.2025 р. вимоги визнані в повному обсязі в сумі 4 718,00 грн.
Щодо договору № 2639907 від 20.05.2025 р., вимоги кредитора визнані частково - 3 750,00 грн. (з них 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 750,00 грн. прострочена заборгованість по комісії за надання кредиту), а вимоги в розмірі 7 100,00 грн. (2 100,00 грн. - комісія за обслуговування кредиту, 5 000,00 грн. - неустойка) не визнані.
Щодо договору № 2265127 від 06.05.2025 р., вимоги кредитора також визнані частково - 7 960,00 грн. (4 000,00 грн. заборгованість за тілом та 3 960,00 грн. - заборгованість за відсотками), а вимоги щодо неустойки у сумі 5 680,00 грн. не визнані.
Окрім того, арбітражним керуючим визнано вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.
Щодо вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, за кожним із трьох кредитних договорів сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов'язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.
Укладення договорів здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання їх Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов'язань.
Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).
Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про неналежне виконання Боржником умов укладених кредитних договорів у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість.
Зокрема, за кредитним договором № 9144292 від 02.05.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 2 000 грн. - за тілом кредиту та 2 718 грн. - за відсотками; за договором № 2639907 від 20.05.2025 р. - 3 000 грн. за тілом кредиту та 750 грн. за відсотками; за договором № 2265127 від 06.05.2025 р. - 4 000 грн. за тілом кредиту та 3 960 грн. за відсотками.
Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією, не заперечені Боржником та є такими, що підлягають задоволенню судом у заявленому розмірі.
Щодо заборгованості по комісії за обслуговування кредиту по договору № 2639907 від 20.05.2025 р. (у сумі 2 100,00 грн.), суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У рішенні від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України роз'яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Крім того, в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) Верховний Суд встановив, що "оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".".
Також, у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. у справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Дані висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Врахувавши все вищенаведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, суд дійшов висновку про нікчемність пунктів наведеного кредитного договору щодо можливості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, так як такі умови договору суперечать наведеному законодавству, чинному на дату укладення договору, у зв'язку із чим, грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" до боржника - ОСОБА_1 в частині комісії за обслуговування кредиту на суму 2 100,00 грн. відхиляються судом.
Щодо вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" до боржника на суму 5 000 грн. неустойки (за договором № 2639907 від 20.05.2025 р.) та 5 680 грн. неустойки (за договором № 2265127 від 06.05.2025 р.), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р. Зміни чи виключення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не здійснювалося.
Також, вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 р. у Законі України "Про споживче кредитування" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 6 викладено в такій редакції: "6. У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 р. до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Отже, на час розгляду справи в суді є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на необхідності застосування яких вказує керуючий реструктуризацією боргів боржника, та положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 р. у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 р. у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів, Верховним Судом вже викладалися. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 р. у справі № 758/5318/23.
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені між кредитором та боржником договір № 2639907 від 20.05.2025 р. та договір № 2265127 від 06.05.2025 р. про надання споживчого кредиту, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця штрафних санкцій на суму 5 000 грн. за договором № 2639907 від 20.05.2025 р. та на суму 5 680 грн. за договором № 2265127 від 06.05.2025 р., а нараховані позикодавцем штрафні санкції, що передбачені відповідними договорами, підлягають списанню позикодавцем.
Відтак вимоги щодо визнання вимог в частині нарахованої неустойки не визнаються судом.
Таким чином, вимоги кредитора до боржника підлягають частковому задоволенню - у сумі 16 428,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту (9 000,00 грн.) та заборгованості за відсотками (7 428,00 грн.). Вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту та неустойки задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених кредитором вимог в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., суд враховує таке.
Відповідно до частини першої ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зазначена норма кореспондується з частиною першою ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до частини другої ст. 133 КУзПБ.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.
Як встановлено судом, на підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною договір про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 р., з Додатком № 4 від 31.10.2025 р. до нього, Акт від 31.10.2025 р. прийому-передачі наданих послуг до Договору від 18.09.2025 р.
Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1.1. укладеного між адвокатом Сабурою С.О., як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп", як Клієнтом Договору від 18.09.2025 р., Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги.
Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників Клієнта згідно Реєстру боржників, який є додатком до цього Договору, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов'язані з виконанням доручення Клієнта (п. 1.2. Договору від 18.09.2025 р.).
Згідно з Додатком № 4 від 31.10.2025 р. до Договору від 18.09.2025 р. Адвокат зобов'язується надати юридичні послуги щодо боржників Клієнта відповідно до реєстру, зокрема, й щодо Гребельник Людмили Леонідівни.
Умовами п. 3.1. Договору від 18.09.2025 р. визначено, що за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у наступному розмірі:
- 7 000,00 грн. - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн. на 1 годину;
- 8 000,00 грн. - складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції;
- 9 000,00 грн. - складання касаційної скарги;
- 3 000,00 грн. - складання пояснень на повідомлення арбітражного керуючого чи заперечення боржника/представника боржника;
- 1 000,00 грн. - складання та надсилання адвокатського запиту.
Згідно з долученим кредитором до заяви актом від 31.10.2025 р. прийому-передачі наданих послуг до Договору від 18.09.2025 р., Адвокатом виконано наступні роботи на користь Клієнта щодо боржника ( ОСОБА_1 ), тривалістю 4 години, вартістю 4 000,00 грн.:
- правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих Клієнтом з ціллю підготовки заяв до господарського суду з вивченням судової практики;
- складання заяв про кредиторські вимоги до боржників;
- надання консультацій Клієнту, пов'язаних із підготовкою та подачею заяв до господарського суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи подані докази на підтвердження надання заявнику кредиторських вимог адвокатом Сабурою С.О. правничої допомоги на суму 4 000,00 грн., суд виходить із принципів обґрунтованості, необхідності та співмірності судових витрат.
З аналізу акта від 31.10.2025 р. вбачається, що такі види правничої допомоги, як правовий аналіз та опрацювання наданих клієнтом документів із вивченням судової практики, а також надання консультацій щодо підготовки та подання заяв до господарського суду, є складовими єдиного процесу підготовки заяви про визнання грошових вимог до боржника та безпосередньо пов'язані з її поданням. Зазначені дії не є надмірними чи такими, що виходять за межі предмета спору, а охоплюються обсягом необхідної правничої допомоги у цій справі.
З огляду на складність справи, характер і обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, а також документальне підтвердження наданих послуг, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, пов'язаними з розглядом справи, неминучими для належного захисту прав та інтересів кредитора і такими, що підлягають визнанню судом.
За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, керуючись положеннями ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 629, 1049 ЦК України, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат та витрат на правничу допомогу становлять 25 272,80 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 4 844,80 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 16 428,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", що у зв'язку з пропущенням вказаного строку для пред'явлення кредиторських вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" є конкурсним кредитором, що не має права вирішального голосу на зборах кредиторів.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи та визнання судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів боржника з метою прийняття рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника або звернення до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
За таких обставин суд відкладає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 15.04.2026 року.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника - ОСОБА_1 на суму 25 272,80 грн., з яких: 4 844,80 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 16 428,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
2. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" відхилити.
3. До реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підлягають внесенню кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на суму 25 272,80 грн., з яких: 4 844,80 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 16 428,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів боржника для прийняття рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп". Відповідний протокол подати до суду у строк до 06.04.2026 р.
5. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкласти на "15" квітня 2026 року о 10:15 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.
6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання - в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.
7. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).
8. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.
Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, кредиторам та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 25.02.2026 р.
Суддя А.В. Лопатін