ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2026Справа № 915/1588/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Промтрейд"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних коштів в сумі 162 005,28 грн.
Представники учасників справи:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від прокуратури: Стретович М.О., в порядку самопредставництва.
Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» про:
- визнання недійсною додаткову угоду від 06.12.2023 №1 до договору підряду від 01.11.2023 № 432, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- визнання недійсною додаткову угоду від 15.12.2023 № 2 до договору підряду від 01.11.2023 № 432, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- визнання недійсним підпункт 2 пункту 1 додаткової угоди від 22.12.2023 № 3 до договору підряду від 01.11.2023 № 432 яким продовжено строк надання послуг, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради пеню та штраф у розмірі 162 005,28 грн, з яких пеня у сумі 114037,25 грн та штраф за прострочення зобов'язання понад 30 днів у сумі 47 968,03 грн.
Позовні вимоги прокурором обґрунтовані порушенням вимог законодавства під час укладення додаткових угод № 1 від 06.12.2023 р., № 2 від 15.12.2023 р. та № 3 від 22.12.2023 р. до договору підряду № 432 від 01.11.2023 р., укладеного між Департаментом житлово комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ "Оріон-Промтрейд" в частині продовження строку надання послуг, а саме за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, як визначено пп. 4 п. 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а також невиконання вказаних робіт у строк, встановлений у договорі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2025 позовну заяву першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних коштів в сумі 162 005,28 грн з додатками в електронній формі направлено для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
19.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 915/1588/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.12.2025.
У судове засідання 15.12.2025 представник прокуратури з'явився, представники сторін не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.01.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
29.12.2025 представником прокуратури подано письмові пояснення.
У судове засідання 19.01.2026 представник прокуратури з'явився, інші представники учасників справи не з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 16.02.2026 представник прокуратури з'явився, представники інших учасників справи не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.02.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01 листопада 2023 року між Департаментом житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - замовник, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон промтрейд» (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір підряду № 432 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, власними силами та засобами надати послуги з поточного ремонту та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться в житловому будинку по вул. Леваневців, 25/4 в м. Миколаєві (далі - послуги), а замовник зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, прийняти і оплатити надані послуги.
Ціна Договору, згідно з п. 2.1 Договору, становить 1 461 640,80 грн, у тому числі ПДВ - 243 606,80 грн.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі документів про обсяги та вартість виконаних робіт відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 20 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
Разом з названими документами виконавець надає замовнику документи щодо якості використаних матеріалів та конструкцій з паспортами та сертифікатами (в разі наявності), а також документи, які підтверджують вартість матеріалів (у т.ч. накладні, рахунки-фактури тощо). У випадку, якщо виконавець самостійно виготовляє ті чи інші матеріали або конструкції, він зобов'язаний надати замовнику калькуляції, кошториси тощо, які підтверджують вартість таких матеріалів та конструкцій.
Ненадання зазначених документів, є підставою для відмови в оплаті за надані послуги.
Кінцевий розрахунок за цим Договором провадиться замовником не пізніше 20 банківських днів після повного завершення надання послуг, визначених п. 1.1 Договору, включаючи усунення виявлених, під час приймання, недоліків, тобто після підписання сторонами остаточного Акту здачі-приймання наданих послуг.
В разі відсутності відповідного бюджетного фінансування, замовник здійснює розрахунок за надані послуги протягом 5 банківських днів з дня відновлення такого фінансування.
Згідно з п. 4.1 Договору виконавець зобов'язаний дотримуватись вимог технічних правил по ремонту та утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з ремонту приміщень, будинків та споруд, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150; вимог порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 № 154; ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»; ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будівників та споруд. Покриття будинків та споруд. Том 2. Улаштування»; ДБН А3.1-5-2016 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва», інших ДБН, вимог наказу Міністерства внутрішніх справа України «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» від 09.07.2018 № 579 та інших нормативно-правових актів України дія яких розповсюджується на послуги, які є предметом даного Договору.
У відповідності до п. 4.2 Договору замовник має право безперешкодного доступу до об'єктів для перевірки перебігу та якості послуг.
Замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами послуг відповідно до частини першої статті 849 ЦК України та згідно Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903.
Згідно з п. 4.3 Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється відповідним актом, після повідомлення про готовність об'єкту до здачі, за умови погодження Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради.
Відповідно до п. 4.5 Договору якість послуг за цим Договором повинна відповідати вимогам чинних державних стандартів, державних будівельних норм, санітарних норм і правил та інших чинних нормативних актів України, що визначають вимоги до якості робіт, які є предметом цього Договору.
Строк дії Договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2023, водночас до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 5.1 Договору).
У пункті 5.2 Договору узгоджено. що строк надання послуг за цим Договором: до 11.12.2023.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п. 7.7 Договору нарахування штрафних санкцій, за прострочення виконання зобов'язання по цьому Договору, відбувається протягом усього періоду до виконання виконавцем зобов'язання в натурі або до моменту відмови замовником прийняття виконання зобов'язання.
У відповідності до п. 10.1 Договору істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Згідно з п. 10.2 Договору внесення змін передбачених п. 10.1 Договору відбувається шляхом підписання сторонами додаткової угоди за умови документального підтвердження настання обставин, які вимагають внесення відповідних змін.
Відповідно до п. 12.8 Договору, керуючись ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення замовником з виконавця неустойки (штрафу, пені), відповідно до умов цього Договору, складає 5 років.
30 листопада 2023 року за вх. № 2497/08.01.01-22/034/23 Департаментом житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради отримано Лист ТОВ «Оріон промтрейд», згідно якого відповідач просив продовжити строк надання послуг до 11.12.2023, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час на виконання технологічних процесів будівельних робіт.
06 грудня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони домовились продовжити строк надання послуг за Договором до 15.12.2023 та викласти п. 5.2 Договору у новій редакції: строк надання послуг за цим Договором до 15.12.2023.
15 грудня 2023 року за вх. № 2607/08.01.01-22/034/23 Департаментом житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради отримано Лист ТОВ «Оріон промтрейд» вих. № 174/2, згідно якого відповідач просив продовжити строк надання послуг до 26.12.2023, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час на виконання технологічних процесів будівельних робіт.
15 грудня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони домовились продовжити строк надання послуг за Договором до 22.12.2023 та викласти п. 5.2 Договору у новій редакції: строк надання послуг за цим Договором до 22.12.2023.
20 грудня 2023 року за вх. № 2639/08.01.01-22/034/23 Департаментом житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради отримано Лист ТОВ «Оріон промтрейд» від 20.12.2025, згідно якого відповідач просив продовжити строк надання послуг до 31.03.2024, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час на виконання технологічних процесів будівельних робіт.
22 грудня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору за умовами якої, сторони дійшли зокрема згоди, пункти 5.1 та 5.2 Договору викласти в новій редакції, а саме:
- 5.1 Строк дії Договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2024, водночас до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором;
- 5.2 строк надання послуг за цим Договором: до 31.03.2024.
Також, означеною Додатковою угодою сторони домовились зменшити ціну Договору на 3 067,20 грн та викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна Договору становить 1 458 573,60 грн, у тому числі ПДВ - 243 095,60 грн.
10 травня 2024 року сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору за умовами якої, сторони дійшли згоди зменшити ціну Договору на 165 631,20 грн та викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна Договору становить 1 292 942,40 грн, у тому числі ПДВ - 215 490,40 грн.
02 квітня 2024 року комісією складено Акт огляду об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття, відповідно до якого підвальне приміщення у триповерховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Леваневцев, 25/4 рекомендованого до використання для укриття населення в кількості 140 осіб, як найпростіше укриття.
За результатами виконання умов Договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2023 року на суму 607 684,80 грн від 26.12.2023, за травень 2024 року на суму 685 257,60 грн від 15.05.2024 року, а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за грудень 2023 року на суму 607 684,80 грн від 26.12.2023, за травень 2024 року на суму 685 257,60 грн від 15.05.2024 року
Департамент житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради в свою чергу, виконані відповідачем роботи за Договором, оплатив згідно платіжних інструкцій № 29 від 29.01.2024 на суму 607 684,80 грн та № 14 від 20.05.2024 на суму 685 257,60 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1-2, та № 3 (в частині продовження строку надання послуг) до Договору, укладені за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, тобто з порушенням вимог підпункту 4 пункту 19 Особливостей, якими визначено вичерпний перелік для зміни істотних умов договору, а також невиконання вказаних робіт у строк, визначений Договором, в зв'язку з чим, прокурор просить суд визнати вказані додаткові угоди до Договору від 01.11.2023 № 432 недійсними та стягнути з ТОВ «Оріон промтрейд» пені в розмірі 114 037,25 грн та штраф у розмірі 47 968,03 грн за порушення строків виконання зобов'язань за Договором.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Миколаївською міською радою, як власником бюджетних коштів, та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, як стороною Договору, захисту інтересів держави.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
У спірних відносинах, що розглядаються, головним розпорядником бюджетних коштів є Миколаївська міська рада. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому суд погоджується з тим, що означена особа є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 № 904/123/22; від 26.1.12022 у справі 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Листом №51-50/2-8854ВИХ-24 від 16.09.2024 прокурором повідомлено Миколаївську міську раду про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № № 1,2 та № 3 в частині продовження строків надання послуг, до Договору від 01.11.2023 № 432 та підстав для стягнення з Виконавця штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.
Листом Миколаївської міської ради №18672/02.02.01-40/08/14/24 від 17.10.2024 окружну прокуратуру повідомлено, що рада не вбачає порушень законодавства при укладені додаткових угод до договору підряду від 01.11.2023 № 432, укладеного між Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради та ТОВ «ОРІОН ПРОМТРЕЙД» про продовження строку виконання робіт, водночас зазначає про те, що роботи не були виконані вчасно, за що виконавець має сплатити на користь замовника штрафні санкції, як то передбачено Договором.
Також, листом №51-50/2-9524ВИХ-25 від 26.09.2025 прокурор повідомив Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № № 1,2 та № 3 в частині продовження строків надання послуг до Договору від 01.11.2023 № 432 та підстав для стягнення з Виконавця штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.
У відповідь на вказаний запит прокурора, Департамент листом від 08.10.2025 № 26355/08.01.01-10/08/020/25 повідомив окружну прокуратуру про відсутність, на його думку, порушень законодавства при укладені додаткових угод до договору підряду від 01.11.2023 № 432 про продовження строку виконання робіт.
Також, на виконання абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Окружною прокуратурою міста Миколаєва попередньо, до пред'явлення позову, листами від 24.10.2025 № 51-50/2- 10761ВИХ-25 та № 51-50/2-10760ВИХ-25 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, тоді як останні не виконали свої повноваження.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Відповідно до частини п'ятої наведеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Суд зазначає, що сторони уклали Договір за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Згідно з частиною першою статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частин першої третьої статті 180 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На момент укладення Договору сторонами були погоджені всі його істотні умови: предмет, ціна, строк виконання зобов'язань за договором та строк його дії відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України й Закону України "Про публічні закупівлі".
У подальшому Додатковими угодами № 1 від 06.12.2023, № 2 від 15.12.2023 та № 3 від 22.12.2023 строк виконання робіт за договором було продовжено спочатку до 15.12.2023, потім до 22.12.2023 і потім до 31.03.2024, у зв'язку з чим продовжено й строк виконання робіт - до 31.03.2024 за новим затвердженим Календарним графіком (Додаток № 2 до Договору), а також продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Із системного аналізу й тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що визначена сторонами в договорі умова щодо строку виконання робіт є істотною умовою договору про закупівлю.
Так, відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, норми Закону України "Про публічні закупівлі", які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості).
У пункту 18 Особливостей визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.
Згідно з пунктом 19 Особливостей, який кореспондуються із п. 10.1 Договору, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації", якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
Отже, вказана правова норма передбачає за можливе внесення змін до договору про закупівлю, зокрема щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Тому під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт з капітального ремонту) шляхом його продовження, однак лише за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Відповідно до роз'яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору" стосовно продовження строку дії договору та виконання зобов'язання, форма підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.
У роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що міститься у листі № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 "Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю" вказано, що внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладання додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.
Відтак форма документального підтвердження обставин, що підтверджують причини внесення змін до договору, має бути передбачена у підписаному сторонами договорі.
Як вбачається з умов Договору, внесення змін передбачених п. 10.1 Договору, який кореспондується із пунктом 19 Особливостей, відбувається шляхом підписання сторонами додаткової угоди за умови документального підтвердження настання обставин, які вимагають внесення відповідних змін (п. 10.2 договору).
Водночас, зі змісту спірних додаткових угод вбачається, що внесенню змін до Договору передувало звернення відповідача із відповідними листами-пропозиціями без посилань на документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили.
При цьому, жодних належних та допустимих доказів неможливості/недопустимості виконання відповідно до будівельних, технологічних норм і правил у визначений договором строк повного обсягу підрядних робіт за існуючих у той період погодних умов, сторонами до матеріалів справи не надано.
Доказів звернення до Торгово-промислової палати України з приводу підтвердження обставин непереборної сили та отримання сертифікату про форс-мажорні обставини відповідачем суду також не надано.
Також, сторонами і не надано до матеріалів справи доказів необхідності виконання додаткових робіт, про які відповідач зазначав у листах-пропозиціях про продовження строку виконання робіт.
Наведене вказує на те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання спірних додаткових угод не було.
Отже, відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати підрядні роботи в осінньо-зимовий період вчасно, а тому повинен був усвідомлювати погодні умови даного періоду та всі ризики, пов'язані з цим.
Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (пункти 6.41-6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, мав здійснювати власний комерційний розрахунок наслідків здійснення відповідних дій з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (аналогічно правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 916/410/23).
Водночас відповідно до висновків, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, Верховний Суд виснував, що ключовими відмінностями між непереборною силою та невідворотною обставиною є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Відтак у матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), невідворотної зміни обставин та їх впливу на неможливість своєчасного виконання робіт підрядником, обґрунтування проведення аналізу причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконувати зобов'язання та такими обставинами.
Укладення спірних додаткових угод про продовження строку виконання робіт/строку дії договору без належного обґрунтованого документального підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження строку, у тому числі непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію часу, яку було отримано під час підписання договору, а можливість зміни строку виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи те, що Додаткові угоди № 1 від 06.12.2023, № 2 від 15.12.2023 та № 3 від 22.12.2023 (в частині підпункту 2 пункту 1) до Договору № 432 від 01.11.2023 укладені з порушенням вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей, останні підлягають визнанню недійсними відповідно до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені в розмірі 114 037,25 грн та штрафу в розмірі 47 968,03 грн, за порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу України який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин,).
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 114 037,25 грн та штрафу в розмірі 47 968,03 грн
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 06.12.2023 до Договору підряду № 432 від 01.11.2023, укладеного між Департаментом житлово комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон промтрейд".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 15.12.2023 до Договору підряду № 432 від 01.11.2023, укладеного між Департаментом житлово комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон промтрейд".
4. Визнати недійсним підпункт 2 пункту 1 Додаткової угоди № 3 від 22.12.2023 до Договору підряду № 432 від 01.11.2023, яким продовжено строк надання послуг, укладеного між Департаментом житлово комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон промтрейд".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Промтрейд" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, офіс 147; ідентифікаційний код: 44992579) на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54005, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 7; ідентифікаційний код: 03365707) пеню в розмірі 114 037 (сто чотирнадцять тисяч тридцять сім) грн 25 коп. та штраф у розмірі 47 968 (сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 03 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Промтрейд" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, офіс 147; ідентифікаційний код:44992579) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код: 02910048) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 60 коп.
7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 25.02.2026
Суддя О.А. Грєхова