ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2026Справа № 910/14471/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПОЛ КОНСАЛТИНГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДРУШ (ДР)"
про стягнення коштів у розмірі 125731,67 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДРУШ (ДР)" (далі - відповідача) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПОЛ КОНСАЛТИНГ" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором надання послуг №27112023 від 27.11.2023, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань повністю та вчасно оплатити надані йому товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14471/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
03.12.2025 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача ще 40000 грн боргу за надані послуги у жовтні та листопаді 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У частині 2 ст. 252 ГПК України вказано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ця справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в межах визначеного законом строку.
Суд приймає заяву позивача про збільшення вимог позову, а тому спір підлягає вирішенню в межах таких сум: 135660 грн основного боргу, 4016,19 грн інфляційних втрат, 2310,95 грн 3% річних та 23744,53 грн пені.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого особистого кабінету в ЄСІТС, у зв'язку із чим, ухвалу суду від 01.12.2025 було направлено на поштову адресу відповідача, згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ (м. Київ, вул. Солом'янська, 3, офіс 24,25).
Конверт з ухвалою суду повернувся не врученим з відміткою працівників пошти «адресат відсутній».
Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
27.11.2023 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено договір про надання послуг № 27112023 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором виконавець зобов'язується надати послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, а замовник прийняти та оплатити їх.
Опис послуг, строк їх надання та їх ціна визначені у Додатку №1 до договору (п. 2.2 Договору).
Відповідно до умов п. 2.3 Договору у разі необхідності надання будь-яких додаткових послуг, крім тих, що погоджені сторонами у Додатку №1 до цього Договору (за текстом цього Договору - «Додаткові послуги»), найменування та ціна Додаткових послуг, а також строк їх надання визначаються Сторонами у відповідних окремих додатках та або додаткових угодах до цього Договору, які е його невід'ємною частиною цього Договору або шляхом виставлення виконавцем замовнику окремого рахунку на відповідну додаткову послугу/додаткові послуги.
Порядок оплати Додаткових послуг регулюється цим Договором та/або погоджується сторонами у відповідному додатку та/або додатковій угоді.
Ціна послуг погоджена сторонами у Додатку №1 до договору (п. 5.1 Договору).
За умовами п. 5.2 Договору ціна послуг, наданих виконавцем замовнику у відповідному звітному місяці визначається виконавцем в Акті наданих послуг за такий звітний місяць та сплачується замовником на підставі складеного виконавцем рахунку/рахунках.
Оплата замовником наданих йому виконавцем у відповідному звітному місяці послуг здійснюється замовником щомісячно, а саме до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на поточній рахунок виконавця коштів, розмір яких визначений виконавцем в Акті наданих послуг за такій звітний місяць та складеному виконавцем рахунку, рахунках.
Замовник у призначенні платежу зобов'язаний обов'язково вказати у реквізиті «Призначення платежу» номер та дату відповідного/відповідних рахунку/рахунків.
Відповідно до умов п. 6.9 Договору сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП), сторони визнають будь-які документи, складена та надані іншою стороною в електронному вигляді із застосуванням КЕП, засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як письмові оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Обмін електронними документами здійснюється сторонами з застосуванням програмного забезпечення «М.Е.Вос», "ВЧАСНО" або іншого аналогічного програмного забезпечення, якщо сторони окремо не погодять інше.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір всі додатки до нього були підписані сторонами за допомогою КЕП.
Згідно з п. 13.2 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір укладений на невизначений строк, з правом дострокового його розірвання будь-якою стороною шляхом односторонньої відмови від нього.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору надавалися послуги відповідачу у період з листопада 2024 року по листопад 2025 року.
На підтвердження наданих послуг за Договором позивачем надано копії актів надання послуг: - від 30.11.2024 №1482 на суму 19795 грн; - від 30.11.2024 №1512 на суму 7050 грн; - від 31.12.2024 №1631 на суму 22390 грн; - від 31.12.2024 №1596 на суму 7050 грн; - від 31.01.2025 №150 на суму 7050 грн; - від 31.01.2025 №171 на суму 1900 грн; - від 28.02.2025 №300 на суму 1900 грн; - від 31.01.2025 №170 на суму 21445 грн; - від 28.02.2025 №304 на суму 8400 грн; - від 28.02.2025 №299 на суму 19720 грн; - від 31.03.2025 №408 на суму 9000 грн; - від 31.03.2025 №421 на суму 1900 грн; - від 31.03.2025 №420 на суму 19465 грн; - від 30.04.2025 №476 на суму 8400 грн; - від 30.04.2025 №593 на суму 20170 грн; - від 31.05.2025 №663 на суму 7800 грн; - від 31.05.2025 №774 на суму 21310 грн; - від 30.06.2025 №765 на суму 7200 грн; - від 30.06.2025 №812 на суму 22105 грн; - від 31.07.2025 №913 на суму 7200 грн; - від 31.07.2025 №985 на суму 20080 грн; - від 31.08.2025 №992 на суму 7200 грн; - від 31.08.2025 №1043 на суму 19075 грн; - від 23.09.2025 №1052 на суму 7200 грн; - від 30.09.2025 №1043 на суму 20000 грн; - від 31.10.2025 №1172 на суму 20000 грн; - від 27.11.2025 №1219 на суму 20000 грн.
Позивач вказує, що відповідачем оплати здійснювалися частково та невчасно, у зв'язку із чим за спірний період наданих послуг у відповідача виникла заборгованість у сумі 135660 грн.
Поряд з цим, позивач зазначив, що листом від 23.09.2025 відповідач відмовився від надання кадрових послуг, проте бухгалтерські послуги позивач продовжував надавати.
06.10.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою про виконання зобов'язання з оплати боргу у сумі 95660 грн.
27.10.2025 позивач вдруге направив відповідачу вимогу про сплату боргу за Договором.
Відповідач в свою чергу відповіді на вимоги не надав, борг не сплатив, що зумовило позивачу звернутися з указаним позовом.
Під час розгляду спору позивач направив відповідачу повідомлення від 27.11.2025 про розірвання Договору в односторонньому порядку, враховуючи невиконання відповідачем своїх вимог з оплати послуг.
Відповідач заперечень на заявлені вимоги позову не надав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у Позивача та Відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Факт надання позивачем передбачених Договором послуг підтверджується відповідними Актами надання послуг, які підписані обома сторонами шляхом накладення КЕП.
Відповідачем жодних заперечень щодо наведених у позові тверджень та обґрунтувань надано не було.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, на підтвердження наявності у відповідача зауважень до якості наданих позивачем послуг, їх кількості, обсягу або наявності ненаданих позивачем послуг.
Станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем боргу у сумі 135660 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази на підтвердження факту надання ним відповідачу послуг за Договором у спірний період та не виконання відповідачем своїх обов'язків з вчасної оплати, які зі сторони відповідача жодними чином не спростовані, є належними та допустимими, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
За умовами п. 11.9 Договору за прострочення оплати послуг, що надаються за цим Договором замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.
Позивачем по кожному Акту надання послуг окремо було нараховано відповідачу 4016,19 грн інфляційних втрат, 2310,95 грн 3% річних, 23744,53 грн пені за порушення строків оплати послуг.
Судом перевірено розрахунки позивача заявлених до стягнення штрафних санкцій, розрахунки пені та 3% річних є арифметично правильними та обґрунтованими, а тому з відповідача підлягає стягненню 2310,95 грн 3% річних та 23744,53 грн пені.
Що ж стосується розрахунків інфляційних втрат, то суд зауважує наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
При перевірці розрахунків позивача щодо нарахування інфляції, судом встановлено, що по деяким актам (№1482, №1512 від 30.11.2024, №170 від 31.01.2025, №300 від 28.02.2025, №304 від 28.02.2025) було неправомірно включено один зайвий місяць у розрахунок.
За розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 3446,44 грн інфляційних втрат, у решті вимог в цій частині суд відмовляє.
Судовий збір згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам позову.
Суд також звертає увагу позивача, що ним було зайво сплачено судовий збір у сумі 3028 грн, який може бути повернутий позивачу на підставі його окремо поданої заяви про повернення судового збору.
Також позивачем було заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35000 грн на підтвердження понесених витрат позивачем надано копії:
- ордер серії ВА №1132346 від 12.11.2025 (адвокат Попченкова Ірина Миколаївна);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КР №000549;
- договір №0110 від 01.10.2025 про надання правової/професійної допомоги укладений між позивачем та АО «Фундатор» в особі керуючого партнера Попченкової І.М.;
- додаткова угода №1 до вказаного договору від 01.10.2025;
- рахунок на оплату №41 від 10.11.2025 на суму 25000 грн, №49 від 02.12.2025 на суму 10000 грн;
- платіжні інструкції: №3529 від 10.11.2025 на суму 17600 грн, №3530 від 10.11.2025 на суму 7400 грн, №3553 від 02.12.2025 на суму 35000 грн.
- акти приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2025, від 02.12.2025.
Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/7520/21 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, враховуючи, що спір відноситься до малозначних, розрахунок інфляційних втрат було здійснено з допущенням певних помилок, суд вважає за можливе покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з розглядом даної справи у сумі 15000 грн, а враховуючи, що позов задоволено частково, то до цієї суми суд застосовує пропорцію, а тому з відповідача підлягає стягненню 14948,43 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись 86, 129, ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДРУШ (ДР)" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, офіс 24,25; ідентифікаційний код 45356970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПОЛ КОНСАЛТИНГ" (04074, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 60, приміщення 1/2; ідентифікаційний код 39858094) 135660 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят) грн боргу, 2310 (дві тисячі триста десять) грн 95 коп. 3% річних, 3446 (три тисячі чотириста сорок шість) грн 44 коп. інфляційних втрат, 23744 (двадцять три тисячі сімсот сорок чотири) грн 53 коп. пені, 14948 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 43 коп. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у сумі 3017 (три тисячі сімнадцять) грн 59 коп.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.