майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
23 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1472/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Жиляєва Сергія Петровича (смт.Бродецьке Хмельницького району Вінницької області)
до Фізичної особи-підприємця Краснощокова Нікіти Сергійовича (м.Житомир)
про стягнення 330 000,00грн (з урахуванням заяви представника позивача від 05.12.2025 про зменшення розміру позовних вимог).
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Фізична особа-підприємець Жиляєв Сергій Петрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Краснощокова Нікіти Сергійовича про стягнення 340 000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач згідно з платіжною інструкцією від №217 від 03.09.2025 оплатив виставлений відповідачем рахунок, однак останній товар позивачу не поставив, внаслідок чого позивач просить повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар.
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.12.2025.
08.12.2025 через систему ЄСІТС від представника позивача надійшла заява від 05.12.2025 про зменшення розміру позовних вимог (а.с.41-42).
Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача від 05.12.2025 про зменшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 15.02.2026 (включно), та відкладено підготовче засідання на 20.01.2026.
Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1472/25 до судового розгляду по суті на 23.02.2026.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву від 23.02.2026 про проведення судового засідання за відсутності представника позивача; позов задовольнити повністю.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не направив, хоча про дату, час та місце цього засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвал суду від 17.11.2025, від 15.12.2025 та від 20.01.2026 за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
26.11.2025, 01.12.2025 та 02.02.2026 до суду повернулися без вручення копії ухвал суду, надіслані ФОП Краснощокову Н.С., з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Заяви про зміну місцезнаходження відповідача під час розгляду справи не надходило; зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у ФОП Краснощокова Н.С. не має.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Також суд бере до уваги, що відповідач мав об'єктивну можливість ознайомитися з ухвалою суду у справі №906/1472/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як зазначає позивач, у вересні 2025 року ФОП Жиляєв Сергій Петрович (позивач) мав намір придбати у ФОП Краснощокова Нікіти Сергійовича (відповідач) наступний товар - пелети паливні у кількості 46 тон.
Для оплати вищевказаного товару позивач отримав від відповідача рахунок на оплату №23 від 02.09.2025 на суму 356 500,00грн (а.с.8).
03.09.2025 позивачем було оплачено рахунок №23 у загальному розмірі 356 500,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №217. Призначення платежу: "згідно рахунку №23 від 02.09.2025" (а.с.9).
Однак, за посиланням позивача, відповідач обумовлений товар не поставив.
В зв'язку із неотриманням товару, позивач 01.10.2025 звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 25.09.2025 про повернення грошових коштів, в якій просив негайно поставити товар або повернути суму попередньої оплати у розмірі 356 500,00грн (а.с.12-13).
Відповідач частково здійснив повернення грошових коштів у сумі 26 500,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №962 від 15.10.2025, №967 від 20.10.2025 та №1008 від 04.11.2025 (а.с.10-11, 43).
Оскільки відповідач залишив без задоволення вимогу позивача від 25.09.2025, останній звернувся з позовом до суду про стягнення 330 000,00грн передплати за непоставлений товар.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Беручи до уваги, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №23 від 02.09.2025, а останній, в свою чергу, оплатив їх, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.
На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату за товар у розмірі 356 500,00грн.
Таким чином у відповідача внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок передати його.
Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Враховуючи приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
Як вказувалось вище, 01.10.2025 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу, у якій просив повернути суму попередньої оплати.
Відповідач частково повернув суму попередньої оплати у розмірі 26 500,00грн.
Матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 330 000,00грн.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що позивач направив відповідачу претензію про повернення коштів, це свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок поставки товару, що не відбулася.
З приводу застосування норми ст.1212 Цивільного кодексу України є усталена судова практика, зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 11.01.2022 року у справі №911/117/21 зазначив, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №210/6498/20 підкреслив, що набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Також Касаційний цивільний у складі Верховного Суду у постанові від 22.12.2021 року у справі №465/5790/17 зазначив, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Враховуючи, що у даному випадку сторони у рахунку №23 від 02.09.2025 не визначили строк виконання зобов'язань з поставки товару, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна, тобто з моменту отримання претензії, оскільки до цього моменту у відповідача був обов'язок поставити товар, а у позивача правомочність - вимагати поставку.
З огляду на припинення взаємних зобов'язань сторін, передплачені кошти у розмірі 330 000,00грн, на які поставка не відбулась, є такими, що безпідставно утримуються відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ФОП Краснощоков Н.С. повернув кошти в сумі 330 000,00грн.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що відповідач одержав від позивача оплату товару, проте не передав товар, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 330 000,00грн правомірна та обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, на ФОП Краснощокова Н.С. покладається судовий збір у розмірі 3 960,00грн.
Суд зазначає, що позивач, у зв'язку зі зменшенням розміру заявлених позовних вимог, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", має право на повернення з Державного бюджету України 120,00грн судового збору, у разі подання до суду відповідного клопотання.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Краснощокова Нікіти Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 )
на користь Фізичної особи-підприємця Жиляєва Сергія Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
- 330 000,00грн основного боргу;
- 3 960,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2- представнику позивача через "Електронний суд";
3- відповідачу РНОКПП НОМЕР_3 (рек. з повід).