вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Cправа № 902/1699/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)
до: Приватного науково-виробничого підприємства "Анфілада" (вул. Василя Стуса, б.1, прим.15, м. Вінниця, 21018)
про стягнення 5231,28 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Анфілада" 5231,28 грн.
Ухвалою суду від 17.12.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1699/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Учасники справи скористалися таким правом: відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 01-34/13850/25 від 25.12.2025) та заперечення (вх. № 01-34/150/26 від 07.01.2026), позивачем - заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу (вх. № 01-34/13898/25 від 29.12.2025).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг з постачання теплової енергії в період з 01.04.2025 по 31.10.2025 за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. При цьому зазначає, що такий договір укладений з Приватним науково-виробничим підприємством "Анфілада" 01.06.2024 як власником вбудованого у житловий будинок нежитлового приміщення по вул. Василя Стуса,1/15 у м. Вінниця, що технічно під'єднане до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".
За таких обставин, Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Анфілада" 5231,28 грн, з яких: 4809,62 грн - основного боргу; 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних та 128,56 грн - пені.
У відзиві на позовну заяву та поданому запереченні Приватне науково-виробниче підприємство "Анфілада" просить врахувати регулярність оплати рахунків позивача та відсутність заборгованості перед Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на момент подання відзиву. Вказує, що всі оплати здійснювалися у поточному режимі, хоча й з деякими затримками, що обумовлено загальною економічною ситуацією в країні та на підприємстві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
08.05.2024 Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надіслало відповідачу лист вих. № 1449-22/2 від 01.05.2024, у якому повідомило Приватне науково-виробниче підприємство "Анфілада", що належне товариству приміщення вбудоване та/або прибудоване до багатоквартирного житлового будинку, а відтак відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 9 листопада 2017 року №2189-УІІІ "Про житлово-комунальні послуги" (далі - ЗУ "Про ЖКП") ПНВП "Анфілада" надається послуга з постачання теплової енергії та послуга з постачання гарячої води (а.с. 6-13, т.1).
Крім того, у цьому листі КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повідомлено відповідача про розміщення індивідуального договору про постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання у відповідності до пункту 5 статті 13 ЗУ "Про ЖКП" на веб-сайті позивача https://vmte.vn.ua/publik/consumer/50.
У вказаному листі позивач також зазначив, що з 1 червня 2024 р. публічний договір приєднання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" вважатиметься укладеним, а діючий договір № 322 від 01.04.2014 р. припинить свою дію та надав на ознайомлення один примірник публічного договору приєднання, заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яку просив заповнити, підписати та повернути в кабінет №4 за адресою 600-річчя, 13.
За змістом типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (Договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України (а.с. 10-13, т.1).
Відповідно до пунктів 2, 3 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті КП ВМР "ВМТЕ" https:vmte.vn.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.
Згідно із пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
За змістом заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, надісланої відповідачу разом із договором та листом № 1449-22/2 від 01.05.2024, у графі інформація про споживача вказано найменування споживача - ПНВП "Анфілада", адреса приміщення споживача - вул. Василя Стуса, 1/15, м. Вінниця, опалювальна площа (об'єм) приміщення споживача - 71,5 кв.м., максимальне теплове навантаження приміщення - 0,00535 Гкал/год; послуга надається за допомогою систем за межами будинку (котельня) (а.с. 9, т.1).
Доказів звернення відповідача до позивача із запереченнями щодо умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії матеріали справи не містять.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за приєднане навантаження, теплову енергію та за абонентське обслуговування за період з квітня по жовтень 2025 року на загальну суму 10227,14 грн, до матеріалів справи позивачем додано дублікати вказаних актів. Такі акти з відповідними рахунками на оплату направлялися відповідачу, що підтверджується змістом описів вкладень до цінних листів.
З урахуванням фактичних оплат, що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати за період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року по особовому рахунку № 322, основний борг відповідача перед позивачем склав 4809,62 грн.
Несплата відповідачем зазначеної вартості отриманої теплової енергії слугувала підставою для звернення Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" із відповідним позовом до суду. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних та 128,56 грн - пені, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Поряд з цим після відкриття провадження у справі №902/1699/25 відповідачем здійснено погашення основного боргу перед позивачем в сумі 4809,62 грн відповідно до платіжних інструкцій № 2.458765531.1 від 22.12.2025 на суму 3000 грн та № 2.463370083.1 від 25.12.2025 на суму 1809,62 грн, копії яких містяться в матеріалах справи. Наведене слугувало підставою для подання Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Анфілада" 4809,62 грн основного боргу. Водночас позивач підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних та 128,56 грн - пені.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії, зокрема і обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За умовами частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
За приписами пункту 1, пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 4 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Абзацами 1, 3 частини 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Судом установлено, що Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на своєму вебсайті було опубліковано текст публічного типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії (https://vmte.vn.ua/public/consumer/50).
Текст надісланого на адресу відповідача разом із листом № 1449-22/2 від 01.05.2024 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідає типовому договору.
Приймаючи до уваги, що заперечень до типового договору від відповідача у встановлений чинним законодавством термін не надійшло, відповідач продовжив отримувати послугу з приєднаного навантаження, постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування (акцептував умови публічного договору), суд дійшов висновку, що Приватне науково-виробниче підприємство "Анфілада" приєдналося до типового договору в редакції запропонованій позивачем та розміщеній на сайті Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".
Суд зауважує, що непідписання відповідачем заяви про приєднання, невизнання індивідуального договору тощо, не спростовує обставини отримання ним послуги з постачання теплової енергії (приєднаного навантаження, постачання теплової енергії, абонентського обслуговування) та виникнення обов'язку з оплати наданих послуг згідно затверджених тарифів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19 відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц.
За умовами пункту 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно із пунктом 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Підпунктом 3 пункту 43 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний без додаткової оплати надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціну/тариф, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання послуги, її споживчі властивості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством.
Із наданих позивачем актів вбачається, що останні містять відомості щодо періоду надання послуг, найменування роботи (послуги), одиниць виміру, кількості, тарифу, суми наданих послуг, їх загальної вартості з ПДВ; особистий підпис генерального директора КП ВМР "ВМТЕ" скріплений печаткою товариства.
Згідно відомостей внесених до описів вкладення поштових відправлень, рахунки та вказані акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року надіслані відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зауважує, що дублікат - це примірник документа, що видається замість втраченого оригіналу. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом.
З аналізу умов Договору, матеріалів справи суд дійшов висновку, що надані позивачем копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року, їх дублікати відповідають положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є документами, які містять відомості про господарську операцію з наданих послуг приєднаного навантаження, передачі теплової енергії, плати за абонентське обслуговування.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт наявності основного боргу на дату подання позову в розмірі 4809,62 грн відповідачем не заперечується, зокрема, за фактом погашення вказаної заборгованості після відкриття провадження у справі відповідно до платіжних інструкцій № 2.458765531.1 від 22.12.2025 на суму 3000 грн та № 2.463370083.1 від 25.12.2025 на суму 1809,62 грн.
Зокрема, суд враховує позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У разі ж якщо предмет спору був відсутній до відкриття провадження, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Отже, в частині стягнення 4809,62 грн основного боргу, який перестав існувати після відкриття провадження у справі, провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас за фактом прострочення виконання Приватним науково-виробничим підприємством "Анфілада" основного зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних та 128,56 грн - пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
За приписами пп. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання за кожним розрахунковим періодом виникає з першого числа другого місяця, що настає за розрахунковим (після спливу граничного строку, визначеного договором).
Відповідно до п. 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" на відповідні суми основного боргу (за кожним актом здачі-прийняття виконаних робіт, гранична дата нарахування 31.10.2025) судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних та 128,56 грн - пені є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням закриття провадження у справі щодо стягнення з відповідача 4809,62 грн основного боргу.
Доводи відповідача в заперечення позову не спростовують факту прострочення Приватним науково-виробничим підприємством "Анфілада" виконання грошового зобов'язання.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас спір по суті вирішено лише в частині стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені, тому у частині стягнення основного боргу не є застосованими для розподілу судових витрат положення ч.9 ст.129 ГПК України.
Подібний висновок міститься у постанові ВС від 10.07.2025 у справі № 902/821/24. Зокрема, Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Отже, у разі подання відповідного клопотання позивачем, сплачений судовий збір пропорційно сумі основного боргу, за яким закрито провадження у справі (в розмірі 2783,95 грн, що становить 91,94% від ціни позову) підлягає поверненню Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за ухвалою суду. Наразі, за відсутності такого клопотання, питання повернення судового збору судом не вирішується.
В решті сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 244,05 грн, враховуючи задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, підлягає стягненню з відповідача в силу п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 902/1699/25 в частині стягнення з відповідача 4809,62 грн основного боргу.
3. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Анфілада" (вул. Василя Стуса, б.1, прим.15, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 31189612) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 33126849) 187,44 грн - інфляційних втрат; 105,66 грн - 3% річних; 128,56 грн - пені та 244,05 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 24 лютого 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.