вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Cправа № 902/1302/22(902/844/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (вул. Дмитра Майбороди, буд. 6, каб. 508, м. Вінниця, 21036, код 37565654) в особі арбітражного керуючого Голубенко О.В.
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 2 107 000,00 грн.
в межах справи № 902/1302/22
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (вул. Васильківська, 14, кв. офіс 513, м. Київ, 03040, код 38948033)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (вул. Дмитра Майбороди, буд. 6, каб. 508, м. Вінниця, 21036, код 37565654)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Лабунська Т.І.) знаходиться справа № 902/1302/22 за заявою ТОВ "Агріі Україна" про банкрутство ТОВ "Сат-Агро".
Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Голубенко О.В.
23.06.2025 до Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "Сат-Агро" в особі арбітражного керуючого Голубенко О.В. до ОСОБА_1 про стягнення 2 107 000,00 грн. заборгованості, що виникла з договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі № 902/1302/22(902/844/25), постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 17.09.2025 задоволено клопотання арбітражного керуючого Голубенко О.В. про витребування доказів та відкладено розгляд справи по суті на 11.11.2025.
Разом з тим, 11.11.2025 судове засідання не відбулося.
Ухвалою суду від 13.11.2025 розгляд справи № 902/1302/22(902/844/25) по суті призначено на 09.12.2025.
Ухвалою суду від 09.12.2025 розгляд справи № 902/1302/22(902/844/25) по суті відкладено на 15.01.2026.
В судовому засіданні 15.01.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення відбудеться 22.01.2026 о 12:00 год.
Разом з тим, 22.01.2026 проголошення вступної та резолютивної частини рішення не відбулось, оскільки суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 28.01.2026 судове засідання для проголошення судового рішення у справі № 902/1302/22(902/844/25) призначено на 19.02.2026 на12:00 год.
В судове засідання на визначену дату представники сторін не з'явилися, незважаючи на про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ухвала суду від 28.01.2026 направлена до електронного кабінету позивача та відповідачу системі ЄСІТС, отримана останніми 28.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
У судовому засіданні 19.02.2026 ухвалено рішення. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує наступне.
У відповідності до інформації, наданої АТ «Укргазбанк» (банківська виписка за період з 01.01.2021 по 12.03.2024), ТОВ «Сат-Агро» здійснювало платежі на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 1 887 000 грн. з призначенням платежу «повернення ПФД згідно договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 (23, 30 вересня 2021; 5, 11, 13, 20, 22 жовтня 2021; 5, 19, 22, 23 листопада 2021; 03 грудня 2021».
На цій підставі, 25 лютого 2025 ОСОБА_1 була направлені вимога про надання документального підтвердження зазначених господарських операцій. Проте, відповідь не надходила. Рекомендований лист 2103100031303 повернуто відправнику. 09 травня 2025 направлена вимога протягом 7 календарних днів перерахувати на рахунок ТОВ «Сат-Агро» 1 887 000 грн. заборгованості, що виникла з договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Аналогічно, вимога ліквідатора про сплату коштів, повернута відправнику.
Станом на 23 червня 2025 у ліквідатора наявна інформація про перерахування грошових коштів у розмірі 2 107 000 грн. ОСОБА_1 (банківські виписки) та відсутня інформація, яка б спростувала відсутність заборгованості в останньої перед ТОВ «САТ-АГРО».
У відповідності до ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
За таких обставин, грошові кошти 2 107 000 грн. мають бути включені до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ «Сат-Агро».
Враховуючи наведені обставини, ліквідатор ТОВ "Сат-Агро" просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сат-Агро» 2 107 000 грн. заборгованості, що виникла з договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 від 04.09.2025 вказано, що
Предметом спору у справі №902/1302/22(902/844/25) є матеріально-правові вимоги ТОВ "Сат-Агро" в особі арбітражного керуючого Голубенко О.В. до ОСОБА_1 про стягнення 2 107 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи №902/1302/22(902/844/25) позивач в обґрунтування підстави звернення до суду з позовом посилається на заборгованість, що виникла з договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 та надає суду лише витяги банківських рахунків про повернення поворотної фінансової допомоги.
З наведеного вбачається, що станом на сьогодні позовні вимоги позивача є безпідставними та передчасними, а отже задоволенню не підлягають, оскільки:
- фактично за договором 16/06-2021-1 від 16.06.2021 відповідач позивачу надав поворотну фінансову допомогу, яку потім повернув позивач відповідачеві;
- підстава для звернення до суду повинна існувати як на момент звернення до суду, так і під час розгляду справи;
- стягнення судом заявленої позивачем суми коштів призведе до подвійної оплати.
ОСОБА_1 вказує, що між позивачем та відповідачем було укладені договори № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 про надання поворотної фінансової допомоги та № 15/03-2021 від 15.03.2021 про надання поворотної фінансової допомоги.
Відповідачка надала позивачу поворотну фінансову допомогу за договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 та № 15/03-2021 від 15.03.2021 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 3 970 996,2 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру та випискою по рахунку, які додані до пояснень.
Враховуючи наведені обставини, просить відмовити в задоволенні позову.
У заяві від 14.11.2026 арбітражний керуючий Голубенко О.В. вказує, що позивачем заявлено позов про повернення грошових коштів, отриманих відповідачем з призначенням: згідно з договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021. Отож, відповідачем мали б бути надані документи, що підтверджують надання фінансової допомоги саме за договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Проте, усі заяви на переказ готівки стосуються внесення готівки на рахунок підприємства - ТОВ «Сат-Агро» згідно з договором №15/03-2021.
За таких обставин, заяви на переказ готівки: 23383_5 від 11 червня 2021, 23383_4 від 21 травня 2021, 23383_4 від 20 травня 2021, 23383_4 від 06 травня 2021, 3383_4 від 23 квітня 2021, а також платіжна інструкція 13332_1 від 17 березня 2021 не підтверджують факту надання фінансової допомоги в рамках договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Щодо наданих виписок по рахунках: у виписці по рахунку за період з 17 березня 2021 по 18 березня 2021 міститься інформація про внесення фіндопомоги згідно з договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 у розмірі 107 000 грн.
У виписці по особовому рахунку за період з 19 травня 2021 по 17 червня 2021 відсутня інформація про призначення фіндопомоги: відсутні будь-які реквізити договору, згідно з яким внесена допомога; за таких обставин, надана виписка не може бути підтвердженням факту надання фінансової допомоги саме згідно з договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Щодо касових ордерів: надані касові ордери до двох договорів - до договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021, а також до договору №15/03-2021.
Арбітражним керуючим, як ліквідатором, проведений аналіз фінансової діяльності ТОВ «Сат-Агро», зокрема, проведено аналіз руху коштів по рахунках, аналіз податкового кабінету, проведена інвентаризація. В процесі ліквідаційних дій не встановлено доказів того, що у ТОВ «Сат-Агро» існувала каса і на підприємстві велись готівкові розрахунки. За таких обставин, ліквідатором критично оцінюється надання відповідачем квитанції про внесення готівкових коштів в касу підприємства - банкрута.
У додаткових поясненнях № 02-20/388 від 12.01.2026 ліквідатор вказує, що відповідачем не надано самого договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021, за яким вносились кошти на рахунок підприємства, за таких обставин, відповідачем не доведено того, що допомога могла бути надана в готівковій формі.
Щодо касових ордерів, то відповідачем не надано пояснення щодо того, якою була мета внесення готівкових коштів в касу підприємства, якщо таке і справді мало місце. Зокрема, в листопаді 2021 року відповідачем начебто внесено в касу грошові кошти у сумі 901 тис грн.; при цьому, ним не визначено, якою була мета внесення такої суми саме в готівковій формі.
За таких обставин, додані відповідачем касові ордери не можуть слугувати доказами надання фінансової допомоги у справі.
Відповідно до додаткових пояснень ОСОБА_1 від 14.01.2026, відповідач вказує, що як вбачається з матеріалів справи №902/1302/22(902/844/25) позивач в обґрунтування підстави звернення до суду з позовом посилається на заборгованості, що виникла з договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 та надає суду лише витяги банківських рахунків про повернення поворотної фінансової допомоги.
Цим самим позивач підтверджує, що повертає надану відповідачем поворотну фінансову допомогу.
Станом на сьогодні позовні вимоги позивача є безпідставними та передчасними, а отже задоволенню не підлягають, оскільки: фактично за договором 16/06-2021-1 від 16.06.2021 відповідач позивачу надав поворотну фінансову допомогу, яку потім повернув позивач відповідачеві; підстава для звернення до суду повинна існувати як на момент звернення до суду, так і під час розгляду справи; стягнення судом заявленої позивачем суми коштів призведе до подвійної оплати.
Відповідач надала позивачу поворотну фінансову допомогу за договором № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 та № 15/03-2021 від 15.03.2021 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 3 970 996,20 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру та випискою по рахунку.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облік передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному підприємства.
Згідно зі ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення.
З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами.
Первинні документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Законодавцем у ст.ст. 76-79 ГПК України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.
Необхідно зауважити, що одним із важливих принципів господарського процесу є принцип змагальності, який вказує на те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Виходячи із змісту даного принципу господарського судочинства головним обов'язком позивача є доведення факту порушення відповідачем його прав і законних інтересів у договірних відносинах та існування заборгованості.
Як доказ на підтвердження існування у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 2 107 000,00 грн. ліквідатором ТОВ "Сат-Агро" надано банківську виписку за період з 01.01.2021 по 12.03.2024 з якої вбачається, що ТОВ "Сат-Агро" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 2 107 000,00 грн., а саме 23, 30.09.2021; 5, 11, 13, 20, 22.10.2021; 5, 19, 22, 23.11.2021; 03.12.2021., з призначенням платежу: повернення пфд з-но дог. № 16/06-2021-1 від 16.06.2021.
Разом з тим, вказана банківська виписка не можуть розцінюватись судом, як належний та достатній доказ боргу відповідача перед позивачем.
Жодних інших первинних документів на підтвердження проведених між сторонами господарських операцій, в тому рахунку і самого договору № 16/06-2021-1 від 16.06.2021 позивачем надано не було.
У зв'язку з відсутністю документів неможливо встановити зміст та обсяг господарських правовідносин між ТОВ "Сат-Агро" та ОСОБА_2 та визначити період їх здійснення та наявність чи відсутність заборгованості.
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
При винесенні даного рішення суд врахував висновки,що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій, оскільки решту аргументів, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи докази не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Ухвалою суду від 30.06.2025 у справі № 902/1302/22(902/844/25) відстрочено заявнику сплату судового збору за звернення з позовом до суду до ухвалення судового рішення по даному спору.
Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає 3 028,00 грн.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення 2 107 000,00 грн.
Отже, позивач при зверненні з даною заявою до суду повинен сплатити судовий збір в розмірі 31 605,00 грн. (2 107 000,00 грн. х 1,5 % ).
Приписами п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року 7 (чинної на даний час) визначено, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 31 605,00 грн. на заявника, згідно вимог ст. 129 ГПК України та стягнення відповідних витрат із ТОВ «Сат-Агро» в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 145, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" в особі арбітражного керуючого Голубенко О.В. до ОСОБА_1 про стягнення 2 107 000,00 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (вул. Литвиненко-Вельгемут Марії, буд. 31А, м. Вінниця, 21018, код 24898750) в дохід Державного бюджету України 31 605,00 грн. судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Копію рішення суду надіслати до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, а також на електронні адреси: ТОВ "Сат-Агро" - sale@satagro.group; арбітражному керуючому - Голубенко О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3
Повне рішення складено 25 лютого 2026 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи