25.02.2026 м. Дніпро Справа № 908/3345/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Джепи Ю.А., суддів: Соп'яненко О.Ю. та Фещенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2025 у справі №908/3345/25 (суддя Горохов І.С.)
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48)
до відповідача 1: Фермерського господарства «Єнісей-7» (72431, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ботієве, вул. Шевченка Тараса, буд. 7 (e-mail: enisej25@gmail.com),
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про солідарне стягнення коштів
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
31.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до відповідачів: Фермерського господарства «Єнісей-7» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 1221 від 07.02.2022, укладеним між Фермерським господарством «Єнісей-7» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 48911,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2025 зупинено провадження у справі №908/3345/25 до припинення перебування другого відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» та просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі № 908/3345/25 від 19.12.2025, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, формально застосувавши п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України без встановлення об'єктивної неможливості участі другого відповідача у розгляді справи. Сам факт перебування особи у складі Збройних Сил України не є безумовною підставою для зупинення провадження. Суд не перевірив наявність належних доказів неможливості участі відповідача, не врахував можливість участі через представника або в режимі відеоконференції та не оцінив його процесуальну поведінку. Зупинення провадження порушує принцип розумності строків розгляду справи та баланс інтересів сторін. Крім того, спір стосується стягнення заборгованості за кредитом, наданим під державну гарантію, а чинне бюджетне законодавство зобов'язує банк вживати заходів щодо стягнення у найкоротші строки.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.
31.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до відповідачів: Фермерського господарства «Єнісей-7» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 1221 від 07.02.2022, укладеним між Фермерським господарством «Єнісей-7» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 48911,86 грн.
Ухвалою суду першої інстанції від 04.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3345/25, присвоєно справі номер провадження № 15/172/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (викликом) сторін.
02.12.2025 від відповідача - 2 суд першої інстанції отримав заяву (вих. б/н від 02.12.2025) про приєднання до матеріалів справи довідки про походження військової служби.
У матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № НОМЕР_2 від 27.11.2025 про те, що ОСОБА_1 , який є відповідачем - 2 у справі, перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 13.07.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2025 провадження у справі № 908/3345/25 зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, постановлена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв'язку із перебуванням другого відповідача у складі Збройних Сил України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У контексті доводів апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22.
Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.
У зв'язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.
У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).
Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
Судова колегія погоджується із скаржником, що із однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.
Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 зазначає таке.
Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов'язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон №1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 також зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів відхиляє, оскільки з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріали справи містять довідку №10653 від 27.11.2025, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 13.07.2024.
Доказів на спростування факту перебування другого відповідача на військовій службі у складі ЗСУ позивачем (скаржником) суду не надано.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що перебування ОСОБА_1 у статусі керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Фермерського господарства «Єнісей-7», а також відсутність відомостей про припинення діяльності господарства чи призначення іншої уповноваженої особи, свідчать про можливість його участі у справі та виключають підстави для зупинення провадження.
Зазначені обставини стосуються корпоративного статусу ОСОБА_1 та порядку здійснення ним повноважень як органу юридичної особи. Водночас підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є виключно встановлений факт перебування сторони у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан.
Норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України має обов'язковий (імперативний) характер і не залежить від організаційно-правового статусу військовослужбовця, його корпоративних повноважень, можливості делегування повноважень іншим особам або фактичного здійснення юридично значимих дій від імені юридичної особи.
Обов'язок суду зупинити провадження на час перебування на військовій службі особи, яку позивач визначив при поданні позову як другого солідарного відповідача, діє незалежно від того, чи є він засновником, керівником або представником іншого солідарного відповідача - юридичної особи.
Сам по собі факт неприпинення діяльності Фермерського господарства «Єнісей-7» та відсутність інших уповноважених осіб у реєстрі не спростовують встановленого судом факту перебування другого відповідача на військовій службі та не усувають передбаченого законом обов'язку суду зупинити провадження у справі.
Щодо посилання скаржника на наявність відомостей про можливу перереєстрацію першого відповідача, виходячи з даних сайту YOUCONTROL.COM.UA станом на 05.01.2026, колегія суддів звертає увагу на той факт, що вказана інформація відображена у витязі у формі припущення, за часом формування даних не збігається (є пізнішою) із часом постановлення оскаржуваної ухвали та не входить до кола обставин, що повинні бути встановлені судом під час апеляційного перегляду відповідної ухвали.
У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів також зазначає, що обов'язок суду зупинити провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, не залежить від виду стягуваної простроченої заборгованості за кредитами, зокрема й такими, що надані суб'єктам господарювання під державні гарантії на портфельній основі.
Мета законодавця у формулюванні вказаної вище норми в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов'язок, пов'язаний із захистом Батьківщини - військовослужбовців.
Тож норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі №908/3345/25 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст. 129 та пп. «в» п.4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2025 по справі №908/3345/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2025 у справі №908/3345/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп'яненко
Ю.В. Фещенко