16 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/2533/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,
за участі представників сторін,
від позивача, Журавель Р.О.,
від відповідача, Могільовкін Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №2509 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "28" жовтня 2025 р. ( повний текст 06.11.2025, суддя Аріт К. В. ) у справі №922/2533/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод", м.Київ ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №460", м.Харків,
про стягнення 1851358,70 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі було в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №460" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Георгія Тарасенка, буд.126/1, офіс 505; код ЄДРПОУ 42316673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" (адреса: 04074, м. Київ, вул.Резервна, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 34427263) грошові кошти у розмірі 1545687,71 грн, з яких: 711590,49 грн - пеня; 117131,07 грн - 3% річних; 716966,14 грн - інфляційні втрати, а також 22207,86 грн судового збору.
Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №922/2533/25 від 28.10.2025 частково в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача: -пені в сумі 711590 грн 49 коп та 716966, 14 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення яким зменшити розмір пені на 90 % від первісно заявленою до стягнення з 1 016 557,84 коп до 101 655 грн 80 коп, у задоволенні стягнення інфляційних втрат в сумі 716 966 грн 14 коп відмовити у повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір пені до 90 %. Крім того наголошує, що зазначена у позові позивачем сума індексу інфляції не має жодного обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов'язання від відповідача. виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів .
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: Головуючий суддя Склярук О.І.. суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 460» (відповідач), за вх. №2509 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 28.10. 2025 р. у справі №922/2533/25 залишено без руху.
Після усунення апелянтом недоліків, зазначених у відповідній ухвалі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, за вх. №2509 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2025 р. у справі №922/2533/25, встановлено учасникам справи строк до 31.12.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали оскарження по справі №922/2533/25 з Господарського суду Харківської області.
22.12.2025 р. через систему Електронний суд від позивач по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 р. розгляд справи призначено на 16.02.2026 р.
У судовому засіданні, яке відбулося 16.02.2026 р. приймали участь представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі наступні обставини справи.
24.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» (надалі - ТОВ «ПТЗ», Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» (надалі - ТОВ «БМУ №460», Покупець/Відповідач) було укладено договір №045 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним Договором поставити та передати у власність Покупця труби попередньо-ізольовані та комплектуючі до них (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в термін та на умовах, визначених цим Договором.
Перелік, кількість та ціна за одиницю Товару зазначається Додатком №1 (Специфікація), який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Фактичний обсяг (кількість) Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.3 Договору).
Загальна ціна Договору з ПДВ становить 26 899 994,30 грн. (двадцять шість мільйонів вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 30 копійок), в тому числі ПДВ - 4 483 332,38 грн. (чотири мільйони чотириста вісімдесят три тисячі триста тридцять дві гривні 38 копійок) (п. 3.1 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору поставка Товару здійснюється партіями Постачальником при наявності Довіреності.
Поставка Товару здійснюється згідно до міжнародних правил «Інкотермс-2010» на об'єкт Покупця за адресою: м. Миколаїв (п. 4.2 Договору).
Поставка Товару проводиться партіями на підставі заявки Покупця. Належним способом надання заявки на поставку Товару від Покупця вважається її направлення на електронну пошту Постачальника: ptz1@ukr.net (п. 4.3 Договору).
На підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури Покупцю вважається його направлення на електронну адресу Покупця: bmu460@ukr.net (п. 4.4 Договору).
Постачальник має право зупинити чергову поставку Товару та/або партії Товару, якщо Покупець не оплатив поставку Товару та/або партію Товару (п. 4.5 Договору).
Поставка Товару проводиться партіями, в терміни, як погоджуються Сторонами (п. 4.6 Договору).
Товар передається Постачальником та приймається Покупцем по кількості шляхом підписання видаткових накладних (п. 4.7 Договору).
Товар вважається поставленим Покупцю з дати підписання Сторонами видаткових накладних (п. 4.8 Договору).
При передачі Товару Постачальник передає Покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію Товару: рахунок-фактура; видаткова накладна; сертифікат якості (на вимогу Покупця) (п. 4.9 Договору).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунки за Товар проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідних видаткових накладних. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата і номер Договору.
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.2 Договору).
Ціна на Товар, вказана у рахунку-фактурі з дати виставлення рахунку-фактури до моменту поставки Товару та протягом встановленого для Покупця строку здійснення оплати Товару, а також оплачений (в т.ч. частково) Товар, є фіксованою, та збільшенню не підлягає (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем відповідно до видаткових накладних.
В разі незгоди Покупця з якістю відвантаженого Товару проти якості Товару, вказаної у товаросупровідних документах, Покупець діє в строки й порядку, відповідно до «Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року №П-7 зі змінами та доповненнями, та застосовується Сторонами з врахуванням особливостей, встановлених в цьому Договорі. У разі виявлення неякісного та/або некомплектного Товару, Покупець направляє Постачальнику поштовим відправленням чи засобами електронної пошти, на адресу представника Постачальника ptz@ukr.net про це письмове повідомлення, а Постачальник зобов'язаний протягом 2 (двох) календарних днів направити свого представника для складання Акту прийомки. Неявка представника Постачальника є підставою для складання відповідного Акту прийомки Покупцем в односторонньому порядку. Неякісний Товар підлягає заміні на товар належної якості та в ідентичній кількості, а некомплектний - докомплектації протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту встановлення Сторонами факту невідповідності якості поставленого Товару, шляхом укладення відповідного Акту прийомки, якщо Сторони не домовляються про інше (п. 6.2 Договору).
У разі незгоди Покупця з фактично відвантаженою кількістю Товару проти кількості Товару, заявленої у товаросупровідних документах, Покупець діє в строки й в порядку, відповідно до «Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року №П-6 зі змінами та доповненнями, та застосовується Сторонами з врахуванням особливостей, встановлених в цьому Договорі. У разі виявлення недостачі Товару, Покупець направляє Постачальнику поштовим відправленням чи засобами електронної пошти, на адресу Постачальника ptz@ukr.net про це письмове повідомлення, а Постачальник зобов'язаний протягом 2 (двох) календарних днів направити свого представника для складання Акту прийомки. Неявка представника Постачальника є підставою для складання відповідного Акту прийомки Покупцем в односторонньому порядку.
Недостаючий Товар підлягає допоставці протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту встановлення Сторонами факту невідповідності недостачі поставленого Товару, шляхом укладення відповідного Акту прийомки, якщо Сторони не домовляються про інше (п. 6.3 Договору).
Покупець має право заявити Постачальнику претензію щодо прихованих дефектів Товару, поставленого за цим Договором, що не могли бути виявлені при звичайній перевірці Товару, та виявляються лише у процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, використання та зберігання (п. 6.4 Договору).
Згідно з п. 7.1 Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором згідно чинного законодавства України.
При порушенні строків оплати Товару, встановлених п. 5.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару, за кожен день прострочки платежу (п. 7.5 Договору).
Згідно з п. 7.6 Договору сплата пені, штрафних санкцій та відшкодування збитків не звільняє винну Сторону від виконання взятих на себе зобов'язань.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними (п. 9.1 Договору).
Положеннями п. 9.15 Договору визначено, що в усіх інших випадках, не обумовлених даним Договором Сторони керуються чинним законодавством України (п. 9.15 Договору).
На виконання умов Договору Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними на загальну суму 26 986 050, 58 грн, а саме:
№ТІ-328/530н (ТЗ-0005157) від 01.08.2024 року на суму 1 380,00 грн;
№ТІ-328/530 (ТЗ-0005156) від 01.08.2024 року на суму 1 926 892,82 грн;
№ТІ-328/530/1(ТЗ-0005171) від 05.08.2024 року на суму 16 450,80 грн;
№ТІ-328/530/ (ТЗ-0005170) від 05.08.2024 року на суму 1 825 464,53 грн;
№ТІ-327/720 (ТЗ-0005194) від 12.08.2024 року на суму 1 550 354,89 грн;
№ТІ-327/720/1 (ТЗ-0005197) від 12.08.2024 року на суму 1 602 831,97 грн;
№ТІ-327/720н (ТЗ-0005198) від 12.08.2024 року на суму 1 665,00 грн;
№ТІ-328/530/5 (ТЗ-0005231) від 15.08.2024 року на суму 1 806 648,44 грн;
№ТІ-328/530/6 (ТЗ-0005232) від 15.08.2024 року на суму 1 770 997,06 грн;
№ТІ-328/530/8 (ТЗ-0005242) від 19.08.2024 року на суму 2 129 404,68 грн;
№ТІ-327/720/3 (ТЗ-0005262) від 21.08.2024 року на суму 1 641 152,12 грн;
№ТІ-327/720/4 (ТЗ-0005264) від 22.08.2024 року на суму 1 427 520,40 грн;
№ТІ-327/720/5 (ТЗ-0005281) від 26.08.2024 року на суму 263 945,47 грн;
№ТІ-328/530/9 (ТЗ-0005290) від 26.08.2024 року на суму 851 198,86 грн;
№ТІ-327/720/6 (ТЗ-0005288) від 27.08.2024 року на суму 1 419 821,52 грн;
№ТІ-327/720/7 (ТЗ-0005297) від 29.08.2024 року на суму 1 135 459,86 грн;
№ТІ-328/530/11 (ТЗ-0005300) від 29.08.2024 року на суму 294 737,71 грн;
№ТІ-327/720#8 (ТЗ-0005306) від 29.08.2024 року на суму 1 445 153,30 грн;
№ТІ-327/720/9 (ТЗ-0005320) від 30.08.2024 року на суму 4 427 452,67 грн;
№ТІ-327/72010 (ТЗ-0005456) від 20.09.2024 року на суму 723 759,24 грн;
№ТІ-327/720/12 (ТЗ-0005706) від 30.10.2024 року на суму 723 759,24 грн.
Покупець здійснив оплату за поставлений товар в повному обсязі на загальну суму 26 986 050,58 грн, що підтверджується витягами з виписок із поточного рахунку ТОВ «Перший трубний завод», який відкрито у АТ «КРЕДОБАНК», IBAN НОМЕР_1 , а саме:
30.10.2024 року на суму 5 000 000,00 грн;
12.11.2024 року на суму 15 000 000,00 грн;
21.11.2024 року на суму 5 000 994,31 грн;
28.12.2024 року на суму 1 899 000,00 грн;
28.03.2025 року на суму 86 056,27 грн.
Як стверджує позивач, відповідачем було неналежним чином виконано взяті на себе договірні зобов'язання, визначені п. 5.1 Договору, щодо вчасного проведення розрахунків за поставлений товар шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками Сторін видаткових накладних.
На думку позивача, з огляду на те, що Покупець прострочив оплату за поставлений товар, а відтак, у відповідності до п. 7.5 Договору, останній повинен сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару, за кожен день прострочки платежу.
За розрахунками Позивача розмір пені становить 1 016 557,84 грн.
Крім того, з огляду на те, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то Позивач у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України також заявляє вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 117 131,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 717 669,79 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом.
Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги позивача було задоволено частково, зокрема зменшено розмір пені на 304967,35 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на нижче викладене.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як убачається з матеріалів справи укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України)
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 525 та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, на виконання умов договорів позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договорів та поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими до справи доказами.
Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.
В свою чергу, відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних. Проте оплату за отриманий товар здійснив несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками.
Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1016557,84 грн, 3% річних у сумі 117131,07 грн та інфляційні втрати в розмірі 717669,79 грн за прострочення оплати товару.
Щодо стягнення 3% річних у розмірі 117131,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 717669,79 грн судова колегія зазначає наступне.
Стаття 625 Цивільного кодексу України, встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" як Постачальник виконало свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого товару у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого Відповідачу нараховані 3% річних у сумі 117131,07грн та індекс інфляції у сумі 717669,79 грн.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 117131,07грн 3% річних було задоволено.
Рішення в цій частині відповідачем не оскаржується.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних на суми боргу за кожною накладною окремо, суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткову невірність, оскільки за деякими накладними, по яким оплата була проведена в різні дати, інфляційні нараховано двічі за один й той самий місяць на одну суму заборгованості (періоди 20, 22, 25 у розрахунку - а.с.46).
Перерахувавши інфляційні за кожною накладною, з урахуванням оплати боргу частинами, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 716966,14 грн інфляційних.
В частині стягнення 703,65 грн інфляційних суд першої інстанції відмовив, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо посилання апелянта на те, що зазначена у позові позивачем сума індексу інфляції не має жодного обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов'язання від відповідача. виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодування матеріальних втрат ( збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів .
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення») (п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Оскільки погашення боргу не відбувалося, позивач навів розрахунок, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
При цьому статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, індекс інфляції є загальнодоступною інформацією, і позивачу при зверненні з позовною заявою, у разі заявлення вимог про стягнення інфляційних, достатньо здійснити відповідний розрахунок інфляційних у позові.
При цьому, право на збільшення заборгованості, яка є грошовим зобов'язанням, на індекс інфляції прямо закріплено у статті 625 Цивільного кодексу України та не потребує додаткового доказування.
Щодо стягнення пені.
Згідно зі статями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. ( ст.546 ЦК України)
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В даному випадку, у пункті 7.5 Договору сторони визначили, що при порушенні строків оплати Товару, встановлених п. 5.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару, за кожен день прострочки платежу.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України.
Відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Судом першої інстанції клопотання було задоволено частково та зменшено розмір пені до 30 %.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно, вказане питання віршується судом з урахуванням ст. 86 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
З матеріалів справи убачається, що приймаючи рішення щодо зменшення розміру пені, суд прийняв до уваги, що основна заборгованість по поставці товару повністю сплачена відповідачем, проте з порушенням строків оплати, визначених умовами договору, таким чином, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та приймаючи до уваги, що:
- загальний розмір пені, нарахованої позивачем відповідно до пункту 7.5. Договору за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар становить 1016557,84 грн, сума основного боргу сплачена відповідачем, в той час, судом також враховано, що порушення строків оплати є незначними, таким чином, розмір пені є неспівмірним з допущеним порушенням, а також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності;
- відповідачем за 4 місяці до моменту звернення Позивача з позовними вимогами сплачено 100 % загальної суми заборгованості, на яку Позивачем здійснено нарахування пені;
- неустойка, в даному випадку пеня, є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
- кризова ситуація, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення;
- позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань або погіршення матеріального стану ТОВ "ПТЗ" саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору.
В пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
З огляду на наведене, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, а також, що зменшення судом першої інстанції пені є правом суду , яким він користується відповідно до внутрішнього переконання , судова колегія приходить до висновку про те, що зменшення пені до 30 % відбулося на підставі приписів діючого законодавства.
Враховуючи вище викладене, доводи апелянта з цього приводу судовою колегією відхиляються.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі в оскаржуваній частині прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №460", м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі № 922/2533/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2533/25 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24.02.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян