ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 лютого 2026 року Справа № 903/966/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 26.11.2025 суддею Дем'як В.М. у м. Луцьк (повний текст рішення складено 02.12.2025) у справі № 903/966/25
за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в особі Головненської селищної ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 126344, 82 грн шкоди
Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Головненської селищної ради з позовом про стягнення з ДСГП "Ліси України" 126344, 82 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
Обґрунтовуючи позов прокурор посилався на те, що прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження № 12021030560000060 від 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в ході розгляду якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Вказав про те, що відповідачем не забезпечено охорону і збереження лісових насаджень, а саме було проведено незаконну рубку за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталі 22 виділі 6 Крушинецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство" (на даний час - ДСГП "Ліси України") у загальній кількості 13 дерев породи сосна. Акцентував на тому, що оскільки у кримінальному провадженні № 12021030560000060 не встановлено особи, якою завдано шкоди, відповідальність за її відшкодування в силу ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" покладається на відповідача, як постійного лісокористувача ділянки, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь Головненської селищної ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 126344, 82 грн та на користь Волинської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у сумі 2422, 40 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Підприємство вважає, що місцевий господарський суд мав можливість переконатися в достовірності висновку про те, що відповідач вжив вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення притягнення до відповідальності винної особи та стягнення з неї завданих збитків, а також проводив ефективну роботу із запобігання правопорушенням загалом, однак, на думку скаржника, наведені обставини суд не врахував.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 у справі № 903/966/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від прокуратури на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що 16.03.2021 Державне агентство лісових ресурсів України Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства ДП "Прибузьке лісове господарство" звернулось листом до відділення поліції № 1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області у якому зазначено про те, що під час патрулювання лісового масиву 15.03.2021 о 13 год.10 хв в кВ 22 вид 6 площа 33 га Крушинецького лісництва на території ДП "Прибузьке ЛГ" було виявлено незаконне рубання сироростючої породи "сосна" 13 дерев діаметрами пнів: 2 дерева - 37 см, 2 дерева - 42 см, два дерева 52 см, по 1 дереву - 30 см, 33 см, 38 см, 40 см, 45 см, 50 см, 54 см. невідомими особами. Загальна кількість зрізаної деревини становить 18,81 м3 на суму збитків завданих лісу незаконним вирубуванням становить 135204, 56 грн. До вказаного листа долучено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.03.2021.
Як вбачається із протоколу огляду місця події від 19.07.2021, слідчим СВ ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області додатково встановлено, що в кварталі 22 виділі 6 Крушинецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство" виявлено незаконну рубку 13 дерев породи "сосна" діаметрами пнів: 2 дерева - 37 см, 2 дерева - 42 см, два дерева 52 см, по 1 дереву - 30 см, 33 см, 38 см, 40 см, 45 см, 50 см, 54 см. На підставі повідомлення СВ ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 16.03.2021 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021030560000060 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Державна екологічна інспекція у Волинській області скерувала на адресу правоохоронного органу відповідь на лист за № 3134/51/1/03-2021 від 23.07.2021 розрахунок заподіяної шкоди лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталі 22 виділу 6 лісових насаджень Крушинецького лісництва ДП "Прибузьке ЛГ", відповідно до якого сума збитків, з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу визначила в сумі 126344, 82 грн.
Відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи № 490-Е від 07.03.2025, за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень встановлено, що розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів внаслідок незаконної порубки дерев породи "сосна" у кварталі 22 виділі 6 лісового масиву Крушенецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство" становить у розмірі 126344, 82 грн. Згідно висновку, розрахунок розміру збитків проведено відповідно до такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, що є додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Звертаючись із вказаним позовом прокурор вказав, що оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у кварталі 22 виділі 6 лісового масиву Крушенецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ДП "Ліси України" під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Згідно ст. ст. 1-3 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України. Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Згідно ст. ст. 16, 17, 19 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
В силу ст. ст. 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок.
Згідно ст. ст. 105, 107 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Із вказаних приписів закону випливає, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у даному випадку і на відповідача, як постійного лісокористувача.
Згідно ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. ст. 614, 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача - лісового масиву Крушенецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство", правонаступником всіх прав та обов'язків, якого є відповідач, факт відкриття відділом поліції № 1 Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області 15.03.2021 кримінального провадження № 12021030560000060 на підставі повідомлення працівників лісокористувача про виявлення незаконної вирубки лісу, зокрема у лісовому масиві Крушинецького лісництва ДП "Прибузького ЛГ" кварталу № 22, виділу № 6, а саме: порубку 13-ти сироростучих дерев породи "сосна" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Разом з тим, судами встановлено, що на даний час триває досудове розслідування, жодній особі у межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 07.09.2022 № 1003, утворено ДСГ "Ліси України" та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Згідно п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 886 "Про припинення Державного підприємства "Любомльське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", ДП "Любомльське лісове господарство" припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП "Ліси України". На базі ДП "Любомльське ЛГ" створено "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 886 визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Любомльське лісове господарство".
Згідно наказу ДСГП "Ліси України" від 04.01.2023 № 192 за філією "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 10 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Любомльське лісове господарство". ДП "Любомльське ЛГ" реорганізовано шляхом приєднання до правонаступника, а саме відокремленого підрозділу (філії) "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Згідно наказу ДП "Ліси України" від 30.09.2024 № 1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України» створено філію "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Визначено місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 30. Згідно наказу ДП "Ліси України" від 18.10.2024 № 1913 "Про припинення філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" припинено філію "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" шляхом її закриття. Передачу активів та пасивів, документів здійснено до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом. Визначено термін припинення філії до 31.01.2025.
Згодом, наказом ДП "Ліси України" від 31.12.2024 № 2338 затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, а саме: філії "Любомльське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань філія "Поліський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом юридичної особи. При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо філії "Любомльське ЛГ" ДП "Ліси України" на даний час не ліквідоване, однак вже не здійснює будь-якої діяльності.
Згідно п. 2.2.2. та п. 2.2.5 Положення про філію "Любомльське ЛГ" ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 16.12.2022 № 32 предметом діяльності філії є, окрім іншого, зокрема, забезпечення охорони лісів від незаконних порубок, а також ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Відповідно до Статуту, який затверджений Державним агентством лісових ресурсів України від 04.03.2024 № 53, ДСЛП "Ліси України" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 та належить до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України. Відповідно до п. 1.4.57 вказаного Статуту ДП "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Любомльське ЛГ". Згідно п. 3.1. Статуту, ДП "Ліси України" створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів. Пунктом 3.2.2 Статуту визначено, що одним з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин (п. 3.2.3 Статуту). Відповідно до п. 3.2.4 Статуту, одним з напрямків діяльності підприємства також є ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Відтак, правонаступником всіх прав та обов'язків користувачем земельною ділянкою, яка знаходиться в межах лісового масиву Крушенецького лісництва ДП "Прибузьке лісове господарство", є ДСГП "Ліси України".
Як зазначено вище, на вказаній земельній ділянці, в межах кварталу 22 виділу 6 Крушинецького лісництва ДП "Прибузького ЛГ" у березні 2021 року виявлено рубку 13 дерев, 13 дерев породи "сосна" діаметрами пнів: 2 дерева - 37 см, 2 дерева - 42 см, два дерева 52 см, по 1 дереву - 30 см, 33 см, 38 см, 40 см, 45 см, 50 см, 54 см, що підтверджується актом огляду місця події від 15.03.2021, протоколом огляду місця події від 15.03.2025 з додатками таблиць ілюстрацій до протоколу.
Відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території. Водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Водночас, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства встановлених у сфері охорони , захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу , наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Факт незаконної порубки 13 дерев в кварталі 22 виділу 6 лісових насаджень Крушинецького лісництва свідчить про те, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев відповідачем не здійснено.
Судами встановлено, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте, обставина вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що відповідні заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу підприємством, з огляду на що судова колегія констатує належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено аргументи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків, оскільки такі аргументі не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Відтак, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки на рівні з лісокористувачами. Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Суд зазначає, що під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Факт завданої шкоди від незаконної порубки підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 15.03.2021 складеним слідчим СВ ВП №1 Ковельського районну управління ГУНП у Волинській області Демих Ю.В. за участю представника відповідача - майстра лісу Крушинецького лісництва; протоколом огляду місця події від 19.07.2021, слідчим СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського ГУНП У Волинській області старшим лейтенантом поліції Якимук О.А. за участю головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Ткачука В.Ф., в якому відображено кількість виявлених пнів зрубаних дерев породи "сосна", визначено діаметр пнів біля шийки кореня, вказано чи дерево є плодовим, чи є сухостоєм і його вид, визначено чи дерево незаконно зрубане тощо; матеріалами досудового розслідування; розрахунком розміру шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Волинській області, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталі 22 виділу 6 лісових насаджень Крушинецького лісництва ДП "Прибузьке ЛГ", відповідно до якого сума збитків, з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу становить 126344, 82 грн.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" обумовлено, що починаючи з 01.01.2009 проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
У даному випадку розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Волинської області, як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на підставі такс, затверджених постановою № 665 та відомостей перелікової відомості пнів незаконно зрізаних дерев у кварталі 22 виділі 6 від 19.07.2021 (з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев, породи "сосна" та коефіцієнтів індексації такс).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/382/17 від 19.09.2018 розрахунок збитків, проведений Державною екологічною інспекцією, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків. Окрім того, розмір шкоди підтверджено додатково висновком експерта № 490-Е від 07.03.2025, виконаним у межах кримінального провадження № 12021030560000060 від 16.03.2021.
Суд зауважує, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Підприємство, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій останньому території земель лісового фонду, діяло неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків). Відтак, саме наслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Відтак, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Суд відмічає, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту здійснення останнім заходів з організації охорони лісу в достатній мірі, заходів з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. У свою чергу прокурор не зобов'язаний доводити та обґрунтовувати, які саме заходи з охорони лісу зобов'язаний вживати відповідач, оскільки в даному випадку обґрунтованим є твердження про те, що усі заходи, які вживалися ним є недостатніми, оскільки мав місце факт незаконної вирубки лісу, а усі заходи охорони лісу не привели до його попередження, зупинення, або ж виявлення винних осіб.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки. За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень. Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
Місцевий господарський суд підставно зауважив, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Тож, в силу тої обставини, що нормами чинного законодавства обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача - безпосередньо відповідача, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В силу приписів ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 у справі № 903/966/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги підприємства, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнє в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 у справі № 903/966/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 903/966/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.