Справа № 766/17328/21
н/п 2/766/194/26
29 січня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Кошева А.П.
Справа №766/17328/21; провадження №2/766/194/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про поділ майна та стягнення компенсації
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
27 вересня 2021 року позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою до відповідача про поділ майна та стягнення компенсації, у якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позову, просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину автомобіля марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску у розмірі 110 211,50 грн.; здійснити розподіл судових витрат. Окремо поданою заявою просила витребувати докази.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона перебувала у зареєстрованому 01.10.2011 року шлюбі з відповідачем, який за рішенням суду від 19.06.2020 року розірвано. За час шлюбу було придбано легковий автомобіль марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску та зареєстровано за відповідачем. Після припинення шлюбних відносин автомобіль залишився у користуванні відповідача. Відповідач продав вказаний автомобіль без її згоди. На її прохання віддати їй половину вартості автомобіля відповідач відмовив. Оскільки автомобіль було придбано під час перебування у шлюбі, він є спільним майном подружжя, відповідач розпорядився ним на власний розсуд, а відтак позивач вважає, що має право на 1/2 частину грошової компенсації вартості автомобіля.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із заявою від 14.12.2021 року про відкладення розгляду справи надав копію договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу. Своєї позиції по суті справи не висловив, правом на подання відзиву не скористався.
ІІІ. Виклад позиції позивача у додаткових поясненнях.
21.01.2022 року позивач через канцелярію суду подав письмові пояснення у справі, які відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано Головуючому судді 24.01.2022 року.
У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак позивач обізнана у аргументах відповідача проти позову, начебто останній продав автомобіль за 41 100,00 грн. Позивач вказує, що посилання відповідача на договір купівлі-продажу транспортного засобу не заслуговують на увагу оскільки відповідно до позиції Верховного Суду в аналогічних справах №402/849/19, №127/7029/15-ц, такі доводи не гуртуються на вимогах закону. Додав, що ринкова вартість автомобіля Volvo, модель S40 вказана у висновку про вартість колісного транспортного засобу від 31.10.2021 року, який зроблено ПП «ПКФ «Експерт» в особі оцінювача ОСОБА_3 станом на 31.10.2021 року, без урахування ПДВ склала: 220 423,00 грн.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.10.2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу 5-денного строку для усунення недоліків.
12.11.2021 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано головуючому судді 15.11.2021 року
12.11.2021 року позивач через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано докази від територіального сервісного центру МВС 6541 РСЦ МВС в Херсонській області. Судове засідання призначено на 14.12.2021 року.
14.12.2021 року позивач через канцелярію суду подав заяву про вирішення питання щодо відкладення судового засідання без її участі.
14.12.2021 року відповідач через канцелярію суду подав заяву про відкладення судового засідання та долучення до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу транспортного засобу.
У зв'язку із заявою відповідача судове засідання відкладено на 10.01.2022 року.
10.01.2022 року позивач через канцелярію суду подав заяву про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, по дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини своєї неявки не повідомив.
У зв'язку із заявою позивача судове засідання відкладено на 07.02.2022 року.
21.01.2022 року позивач через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі, просив долучити постанову Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №402/849/18 для врахування при прийнятті рішення.
У зв'язку із перебуванням Головуючого судді на лікарняному розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 01.03.2022 року.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від14.03.2022№ 133/2022«Про продовження строку дії воєнного станув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від18квітня 2022року №259/2022"Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022"Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від12серпня 2022року №573/2022"Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено. За викладених обставин судове засідання не відбулося.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2.
Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду та проведення інвентаризації наявності справ у Херсонському міському суду Херсонської області, встановлено наявність цієї цивільної справи. У справі призначено судове засідання, що неодноразово відкладались через неявку відповідача та відсутності доказів належного повідомлення останнього про судовий розгляд справи. В чергове справа призначено до розгляду на 29.01.2026 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, раніше поданими до суду заявами просив розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Заперечень щодо ухвалення заочного рішення не надходило.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, відомий суду номер телефонного зв'язку, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У судове засідання, призначене на 02.12.2025 року та 29.01.2026 року відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач який повідомлявся належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому 01 жовтня 2011 року шлюбі, який за рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2020 року у справі №766/7125/20 розірвано. Рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.
Згідно листа Територіального сервісного центру МВС №6541 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області від 30.07.2021 року №31/21/41-37 а/з за ОСОБА_2 зареєстровано 30.01.2018 року автомобіль VOLVO S40 (2008 року випуску) чорного кольору та перереєстровано 18.05.2021 р. на нового власника в ТСЦ 6541.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку автомобіля VOLVO модель S40, складеного ПП «ПКФ «Експерт» 31.10.2021 року, станом на 31.10.2021 року ринкова вартість легкового автомобіля на дату оцінки, без урахування ПДВ складає 220 423,00 грн.
18.05.2021 року між ОСОБА_2 та Підприємством «Автоимпорт» Приватного підприємства «Сервіс Плюс» ДП «Автоимпорт» ПП «Сервіс» укладено договір купівлі-продажу №6541/2021/2584985 транспортного засобу, за яким ОСОБА_2 передав у власність покупцеві транспортний засіб марки VOLVO модель S40Є, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований з продавцем 30.01.2018 р.
За п. 3.1 вищевказаного договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 41100,00 грн.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У зазначеній постанові роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого з подружжя (постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц, від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20, від 11 червня 2025 року у справі № 686/29950/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 зазначено, що якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за технічними характеристиками до відчуженого.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) вказано, що: «визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля та автобуса, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається із суми, за яку це майно було продано, а не із вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна. Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру грошової компенсації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така компенсація підлягає стягненню з відповідача, виходячи з вартості транспортних засобів на час розгляду справи.
З вказаним висновком погодився Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.07.2025 року у справі №766/6626/24.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом встановлено, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу, зареєстрований він був на відповідача 30.01.2018 року та був ним відчужений 18.05.2021 року без згоди позивачки, що підтверджується матеріалами справи, а відтак не може бути поділено між подружжям в натурі, або виділено у власність одному із подружжя, з визначенням розміру компенсації часки іншому у порядку поділу спірного майна.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, якщо титульним власником спільного майна є лише один співвласник (наприклад, лише на ім'я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст. 392 ЦК України зацікавлена особа (співвласник право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб'єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до висновків КЦС у складі ВС у постанові від 03.04.2020 року у справі №286/1537/16-ц набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку у постанові від 07.04.2021 року, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку автомобіля VOLVO модель S40, складеного ПП «ПКФ «Експерт» 31.10.2021 року, станом на 31.10.2021 року ринкова вартість легкового автомобіля на дату оцінки, без урахування ПДВ складає 220 423,00 грн., відповідачем зазначена оцінка не спростована, не надано суду і заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу від 31 жовтня 2021 року, клопотань про призначення судової експертизи не заявлено.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
З урахуванням вартості автомобіля, визначеної звітом про оцінку майна в розмірі 220423,00 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 1/2 частки вартості в розмірі 110 211,50 грн.
В той же час, вимоги позивачки про визнання права власності за сторонами по 1/2 частці рухомого майна в порядку поділу майна подружжя задоволенню не підлягають, оскільки статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 31.10.2021 року ОСОБА_1 сплачено на користь «ПКФ «Експерт» 1 500,00 грн. за незалежну оцінку автомобіля Volvo S40 (2008 р.в.).
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1 500,00 грн., в рахунок відшкодування витрат на проведення оцінки рухомого майна.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Квитанцією №1-1064К від 27.09.2021 року підтверджується, що позивач сплатила суму судового збору у розмірі 1011,10 грн., за квитанцією №0.0.2336780784.1 від 12.11.2021 року позивачем доплачено судовий збір у розмірі 91,02 грн., що разом складає 1 102,12 грн., у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 358, 367, 372, 386, 392, 194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265, 274-279, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна та стягнення компенсації - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості частини ринкової вартості транспортного засобу: автомобіля марки Volvo, модель S40, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску у розмірі 110 211,50 грн. (сто десять тисяч двісті одинадцять гривень п'ятдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору - 1 102,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування витрат на проведення незалежної оцінки автомобіля - 1 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: 75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар; місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України
СуддяЄ. М. Булах