Справа №766/2002/24
н/п 1-кп/766/2428/26
19.02.2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.06.2023 під № 22023230000000327 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Севастополь АР Крим, громадянки України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
У результаті повномасштабного вторгнення РФ на територію України значна частина території Херсонської області, починаючи з 24.02.2022, у тому числі місто Херсон - з 01.03.2022 по 11.11.2022, знаходились під контролем регулярних з'єднань і підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ.
У березні 2022 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) представниками держави-агресора з метою впровадження на тимчасово окупованій території України політики та законодавства РФ створено окупаційний орган виконавчої влади - так звану «військово-цивільну адміністрацію Херсонської області» (мовою оригіналу: «военно-гражданскую администрацию Херсонской области», далі - «ВГА Херсонской области»).
До завдань «ВГА Херсонской области» відноситься: встановлення влади окупаційних військ РФ на території населених пунктів Херсонської області; керування процесами створення та діяльності окупаційних органів влади; створення умов неможливості дії українських органів влади та законів на вказаній території; впровадження обігу грошової одиниці, використання системи оподаткування, реєстрації та діяльності суб'єктів господарської діяльності, органів влади та місцевого самоврядування, надання освітніх та медичних послуг, роботу правоохоронної та судової систем тощо за законами держави-агресора; організація та проведення незаконного референдуму з питання приєднання частини тимчасово окупованої території Херсонської області до РФ.
Крім того, 25.04.2022 окупаційною владою на тимчасово окупованій території м. Херсон утворено незаконний орган влади - так звану «військово-цивільну адміністрацію Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області» (мовою оригіналу: «военно-гражданская администрация Херсонской городской территориальной громады Херсонского района Херсонской области», далі - «ВГА города Херсона»), на посаду голови якої призначено особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження і направлено з обвинувальним актом до суду.
29.04.2022 так званим «військовим комендантом Херсонської області» (матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження і направлено з обвинувальним актом до суду) затверджено «положение о «ВГА города Херсона», яке підписано головою цього незаконного органу влади.
При цьому, у липні 2022 року (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) громадянка України ОСОБА_5 , яка на момент повномасштабного вторгнення ЗС РФ в Україну займала посаду заступника директора Департаменту бюджету і фінансів Херсонської міської ради, тобто маючи досвід роботи в сфері бюджету та фінансів, будучи проросійські налаштованою, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон, на підставі поданої власноруч заяви була призначена на керівну посаду в окупаційному органі влади «ВГА города Херсона», а саме - так званим «начальником управления ОСОБА_6 », пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Водночас, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи уникнути за це кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , дотримуючись заходів конспірації, обрала собі псевдонім « ОСОБА_7 », який використовувала під час виконання покладених на неї повноважень на посаді «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы ВГА города Херсона».
Так, 05.07.2022 ОСОБА_5 , виконуючи вказівки керівництва окупаційного органу влади «ВГА города Херсона», зокрема, так званого заступника голови «ВГА города Херсона» з економіки та фінансів (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження), яка виконувала свої обов'язки під псевдонімом « ОСОБА_8 », а також переслідуючи свої особисті амбіції з метою кар'єрного росту в окупаційному органі влади, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, користуючись своїм авторитетом, попередньо домовившись у телефонному режимі, на бульварі Мирному в м. Херсоні зустрілась зі своїми підлеглими, які на момент повномасштабного вторгненні працювали в Департаменті бюджету і фінансів Херсонської міської ради, та запропонувала їм продовжити роботу на аналогічних посадах, але вже в окупаційному органі влади, таким чином, укомплектувавши та організувавши роботу окупаційної адміністрації.
Крім того встановлено, що продовжуючи свою злочинну діяльність на посаді так званого «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы ВГА города Херсона», відповідно до розробленої нею посадової інструкції ОСОБА_5 у період з липня 2022 року по лютий 2023 року (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) виконувала наступні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції:
-здійснювала координацію з питань: складання проекту та формування міського бюджету, внесення до нього змін; зведення бюджетів міста; розпису розходів міського бюджету та забезпечення його виконання;
-погоджувала фінансування головних розпорядників бюджетних коштів відповідно до затвердженого обсягу видатків міського бюджету;
-забезпечувала розгляд та виконання документів вищестоящих організацій, листів підприємств та установ відносно бюджетного законодавства; здійснювала контроль за виконанням кошторисів бюджетних установ, за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, розробленням інструкцій з підготовки бюджетних запитів;
-надавала методичну допомогу щодо складання та виконання бюджетів нижчестоящих органів окупаційної влади; аналізувала хід та підсумки виконання місцевих бюджетів;
-готувала в межах своїх повноважень пропозиції з призначення на посади, звільнення з посад та переміщення працівників «департаменту», своєчасного заміщення вакансій, заохочення та встановлення надбавок, накладення стягнень та інших питань службової діяльності;
-здійснювала контроль за виконавської дисципліною та роботою працівників відділів;
-виконувала інші доручення керівництва окупаційного органу влади - «ВГА города Херсон».
Встановлено, що у листопаді 2022 року після звільнення м. Херсон Збройними Силами України, утворений окупаційною владою «ВГА города Херсон» був переміщений на тимчасово окуповану територію Херсонської області - в м. Генічеськ, де продовжив свою незаконну діяльність.
У свою чергу ОСОБА_5 також переїхала до м. Генічеськ, де продовжила виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на посаді «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы ВГА города Херсона» з метою реалізації рішень та дій держави-агресора та її окупаційної адміністрації, спрямованих на створення позитивного іміджу окупаційної влади на тимчасово окупованій території Херсонської області, реалізації її політики.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово-окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
ІI. Застосовані судом правові процедури.
Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.02.2024 було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання: 08.04.2024, 24.04.2024, 29.05.2024, 26.06.2024, 27.08.2024, 29.10.2024.
Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялася про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалась.
Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року .
Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред'явлено обвинувачення ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м. Херсоні, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов'язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов'язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.
З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 27.08.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22023230000000327 від 14.06.2023 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 29.10.2024 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
Разом з цим, за період часу з 12.02.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 19.02.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
Захисник обвинуваченої здійснював захист обвинуваченої: приймав участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у дебатах.
За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов'язків.
У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була проінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження та її відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, і захищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у неї наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд розцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої належної правової процедури в контексті приписів вимог ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
IV. Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та призначити відповідне максимальне покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткове покарання.
Захисник в ході судових дебатів зазначив, що хоча і факт доведено, однак свідки стверджували, що обвинувачена виконувала вказані дії під тиском керівництва та рф, крім того, мала скрутне матеріальне становище.
V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2024 (справа №490/8108/23, н/п №1-кс/490/456/2024), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
- обліковою карткою особи на ім'я ОСОБА_5 ; формою №1 на отримання паспорту на ім'я ОСОБА_5 , отримані в Управлінні ДМС у Херсонській області, про що свідчить протокол тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 28.11.2023 з описом речей і документів, які були вилучені 28.11.2023. Так наведений обсяг документів містить відомості на підтвердження особи обвинуваченої;
- протоколом огляду від 18.01.2024, за змістом якого оглянуто сайт т.зв. «администрации Херсонской области», де виявлено документ під назвою «об утверждении положения о Херсонской городской военно-гражданской администрации» датоване 29.08.2022 №39-у;
- протоколом огляду від 18.01.2024, за змістом якого оглянуто сайт «федеральной налоговой службы рф», де виявлено відомості щодо реєстрації юридичної особи «военно-гражданская администрация Херсонской городской территориальной громады Херсонского района Херсонской области»;
Наведені докази у своїй сукупності свідчать про те, що окупаційною владою було створено «военно-гражданская администрация Херсонской городской территориальной громады Херсонского района Херсонской области».
- копією протоколу за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем від 04.10.2023, відповідно до якого отримано доступ до «kherson.gov@mail.ru». Так у розділі відправлене наявний файл «список с должностями за декабрь», який містить інформаційний документ «список сотрудников военно-гражданской администрации Херсонской городской территориальной громады Херсонського района Херсонской области на получение премии за декабрь 2022 года», де під номером 19 вказана « ОСОБА_7 , начальник управления финансовых отраслей, премия за декабрь, 131750,00 50% от оклада 65875,00».
В інформаційному файлі «СПИСОК ПО ШТАТКЕ на 01.02.2023» відображено «СПИСОК сотрудников ВГА на 01.03.2023 г» у формы таблицы, де у підпункті №17 «начальник управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы», ОСОБА_7 ».
Наявний обсяг документів в електронній формі свідчить про те, що ОСОБА_5 займала посаду ««начальник управления ОСОБА_6 »». Аналогічні відомості наявні і щодо « ОСОБА_7 », що на переконання суду свідчить про використання псевдоніму обвинуваченою.
- протоколом огляду від 25.12.2023, яким оглянуто disk drive Toshiba DT01ACA050, s/n X5TLD65HS X13, у ході якого встановлено наявність на ньому текстових файлів: «Директор», «КП Горсовет», «КП», «Отчет о работе», «Приказ №1», «Протокол №3», «Протокол №4», «Протокол», «Сотрудники ДБФ», «Табель 2022 образец», «Табель 2022», «Штатка наша ДБФ», «Должносная инструкция ОСОБА_18», «Приложение о департаменте рус 3», «Положение о пропускном пункте и внутреобьктовом режиме», «Норма времени», «Положение о табелировании», «Табель 2022». Дана документація створена у період окупації міста та велася російською мовою. Даним також доводиться діяльність незаконно утвореного органу на території м. Херсон в період окупації та приналежність ОСОБА_5 до його діяльності;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_9 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_10 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності, як особу, яка під час окупації м.Херсона після повномаштабного військового вторгнення рф на територію України, добровільно пішла на співпрацю з окупаційними органами держави-агресора та обійняла керівну посаду у окупаційній «военно-гражданской администрации г.Херсона»;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_11 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності, як особу, яка під час окупації м.Херсона добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою м.Херсон та зайняла посаду у окупаційній «военно-гражданской администрации г.Херсона»;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_12 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності, як особу, яка під час окупації м.Херсона добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною адміністрацією рф та зайняла посаду у окупаційній т.зв. ВГА г.Херсона;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_13 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , як особи, яка добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною адміністрацією рф та влаштувалась на посаду «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы департамента бюджета и финансов ВГА г.Херсона». використовувала псевдонім ОСОБА_7 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_14 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності, як особу, яка пропонувала свідку працевлаштуватись в окупаційному органі рф, які діяли в окупаційний період м.Херсон у 2022 році;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_15 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_16 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_17 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , за сукупністю ознак її зовнішності, як особу, яка добровільно погодилась на співпрацю з адміністрацією держави-агресора та зайняла посаду «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы ВГА г.Херсона»;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Показаннями свідків, які суду пояснили наступне:
Свідок ОСОБА_9 дала суду показання про те, що знає ОСОБА_5 особисто, ще з жовтня 2012 року коли прийшла працювати в Департамент, а вона працювала заступником директора Департаменту. Свідок станом на 24.02.2022 працювала в Департаменті бюджету і фінансів на посаді заступника начальника бюджетного відділу і до моменту деокупації, була весь час в м.Херсоні, департамент продовжував працювати до захвату будівлі ХМР в квітні, а потім перебазувалися на вул.Суворова в іншу будівлю і працювали там за українським законодавством, а після того, як «забрали» міського голову, працювала вдома дистанційно до моменту деокупації. Після повномаштабного вторгнення обвинувачена працювала з ними до того, як «забрали» міського голову, а потім, в липні вона звільнилася. ОСОБА_18 зібрала всіх працівників на бульварі Мирному, які залишились в місті, приблизно 2 чи 3 липня, зателефонувавши і не повідомивши з якого приводу збирає, подумали, що будуть обговорювати ситуацію, яка склалася з мером і як далі працювати, а вона запропонувала працювати, почала всім розповідати, що треба йти, що потім роботи не буде. В подальшому, ще декілька разів телефонувала з російського номеру свідку і пропонувала працювати в департаменті фінансів окупаційної влади, потім коли звільнялась і привозила заяву в кінці липня 2022, теж кликала свідка працювати, пропонувала різні посади, агітувала гарною заробітною платою в рублях рф, казала, що на неї давлять шукати людей, ще пропонувала порозмовляти з вищестоящими посадовцями, які все розкажуть, казала що іншого виходу немає, щоб свідок прискорилась, а то всі посади скоро займуть, також вони зустрілись в серпні на вулиці і обвинувачена знов пропонувала йти працювати. Щодо тиску, то ОСОБА_18 казала свідку, що на неї тисне керівництво, на свідка тиску не було, лише агітація. ОСОБА_18 працювала заступником директора департаменту фінансів при окупаційній міській адміністрації, точну назву не знає, посаду знає зі слів обвинуваченої. ОСОБА_18 казала, що потім роботи не буде, а у неї кредити, а вона стакани міти не піде. Щодо псевдоніму свідку нічого не відомо, однак обвинувачена казала, що якщо свідок прийде працювати, можна буде взяти псевдонім і ніхто не дізнається про те, що вони там працювали.
Свідок ОСОБА_13 , дала суду показання про те, що станом на 24.02.2022 проживала в Херсоні, працювала в Департаменті на посаді головного спеціаліста, під час окупації спочатку працювали очно, потім дистанційно, коли прийшла окупаційна влада відразу запропонували виходити на роботу, це було в липні місяці, свідку вручили лист в приміщенні ХМР щодо необхідності виходити і працювати на них, сказали приступити до виконання своїх обов'язків, які виконували і раніше до повномаштабного вторгнення. ОСОБА_18 знає особисто, вона пропонувала свідку в червні місяці працювати, на зборах на бульварі Мирному , казала, що залишимось без роботи і заробітну плату Україна платити не буде, якщо не вийдуть, то будуть возити на спецтранспорті примусово на роботу, це казали і в приміщенні міськради куди її повела ОСОБА_18 . Тому вона написала заяву за вигаданими анкетними даними, а саме від ОСОБА_20 , за вказівкою ОСОБА_18 , на голову ВГА, про прийняття на роботу. Свідок пішла працювати на ту ж посаду, на якій працювала до повномаштабного вторгнення, працювали в приміщенні міськради по Ушакова 77, заробітну плату видавали в рублях російських на руки. Фактів тиску на ОСОБА_18 свідку не відомо, однак вона казала що на неї тиснули з обласної адміністрації. ОСОБА_18 працювала в своєму ж кабінеті де працювала і до вторгнення, її обов'язки під час окупації не змінились, вона була на аналогічній посаді, документів свідок не бачила, однак вважає, що обвинувачена підписувала документи не під своїм ім'ям, у ОСОБА_18 був псевдонім, однак свідок його не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_15 , дала суду показання про те, що знає ОСОБА_18 особисто з 2018 року, коли прийшла працювати, впізнати зможе. Станом на 24.02.2022 проживала в Херсоні, працювала головним спеціалістом, в Департаменті бюджету і фінансів Херсонської міської ради, під час окупації м. Херсона був утворений аналогічний департамент окупаційною адміністрацією. В кінці червня чи на початку липня, працівників зібрала ОСОБА_18 і запропонувала вийти всім на свої посади, це було на бульварі Мирному , на вулиці, казала, що якщо вони залишились, то повинні працювати для того щоб виживати і що платити їм українська влада не буде, казала, що якщо не погодяться, то їх знайдуть і примусять працювати, конкретно хто не казала, заробітну плату заробітну плату обіцяла в рублях рф, тому свідок погодились. Потім ОСОБА_18 зібрала робітників на вул.Робочій де фірма «Амалтея», де знов пропонували та тисли, щоб виходили на роботу чи військовий транспорт буде їх возити примусово. Свідка прийняли на роботу на підставі розпорядження на фірмовому бланку окупаційної адміністрації, заповнювала заяву під псевдонімом та іншою адресою проживання, які не пам'ятає, вийшла на роботу приблизно 19.07.2022 в приміщення ХМР, а ОСОБА_18 була заступником директора департаменту бюджету та фінансів. звільнення міста. Вважає, що обвинувачена покинула місто Херсон перед його звільненням. Щодо тиску на ОСОБА_18 їй достеменно не відомо, особисто свідок не чула, її матеріальне становище їй також не відоме, псевдонім ОСОБА_18 використовувала начебто ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_10 , дала суду показання про те, що станом на 24.02.2022 проживала в Херсоні, як і весь час окупації, працювала в Департаменті бюджету і фінансів Херсонської міської ради головним спеціалістом у відділі соцзахисту, спочатку виходили на роботу, а коли робітників «вигнали» з їх приміщення, почали працювати дистанційно, а деякі робітники переїхали до іншого приміщення. Обвинувачену знає особисто, вона була заступником безпосереднього керівника свідка. В червні свідок зателефонувала ОСОБА_18 задля оформлення відпустки, вона запропонувала шукати когось в новому приміщенні. 05.07. ОСОБА_18 організувала збори робітників, вважаючи, що збори для корегування подальших дій під час окупації, свідок на них прийшла, однак ОСОБА_18 запропонувала піти всім наступного дня для отримання пропозицій працювати на окупаційну владу, казала приблизну заробітну плату в рублях, казала що їй погрожують, однак свідок на наступний день не пішла. В подальшому ОСОБА_18 писала повідомлення з пропозиціями прийти на зустріч, а потім писала з пропозицією працювати та повідомила, що вже два дні працюють. Колеги розповідали, що працюють під псевдонімами, псевдоніму ОСОБА_18 та посаду не знає.
VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачена діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред'явленому їй обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
За частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.
Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття нею посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що обвинувачена фактично взялася за виконання трудових обов'язків з метою забезпечення функціонування ВГА. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії обвинувачена виконала не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Так досліджений обсяг доказів беззаперечно свідчить про створення на території Херсонсьскої області з територіальним розташуванням у м. Херсоні під час його окупації в період з липня до листопада 2022 року «ВГА города Херсона», посаду «начальника управления финансов отраслей производственной и непроизводственной сферы» в якій і зайняла ОСОБА_5 .
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів, зокрема знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_5 зайнявши відповідну посаду в окупаційній адміністрації з метою приховування своєї протиправної діяльності використовувала псевдонім « ОСОБА_7 », про що свідчить як ряд письмових доказів, так і показання допитаних судом свідків.
VIІ. Призначення покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом'якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, суд розцінює вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не зважаючи на підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченій можливо призначити покарання не в максимальних межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права зайняття ряду посад, крім того, відповідно до діючого законодавства, підвищено вік - до 70 років, на період воєнного стану, можливості перебування на вказаних посадах, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченої та буде достатнім для попередження вчинення нею нових злочинів.
Вирішуючи питання необхідності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує ту обставину, що органом досудового розслідування не було інкриміновано та доведено, що вказаний злочини було вчинено за наявності саме корисливого мотиву, що є обов'язковим з розрізі практики Верховного Суду, а також можливості альтернативного застосування або незастосування відповідного покарання, а тому відсутні підстави для призначення вищезазначеного додаткового покарання.
Так Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07.10.2025 справа №953/694/23 зазначив, що Верховний Суд України у постанові від 04.04.2011 зазначав, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені ч. 2 ст. 59 КК.
Такого правозастосування дотримується і Суд, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов'язкове, а також, що підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією ч. 5 статті 111-1 КК України покарання у виді конфіскації майна, є корисливий мотив. (постанови від 04.03.2020 у справі №464/6797/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88168806; від 07.11.2018 у справі №418/689/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745; від 16.11.2021 у справі №149/2140/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584576; від 10.07.2024 у справі №202/1375/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370707)
VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Потерпілі відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Шкода відсутня.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення у вигляді арештів не застосовувались.
Витрати відсутні.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується, а гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. п. 3, 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Керуючись ст. ст. 100, 124, 297-1, 323, 369-371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги на строк 12 (дванадцять) років без конфіскації майна.
Строк відбування призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення права обіймати будь-які посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
-диск Drive DT01ACA050, s/n X5TLD65HS X13 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачена та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченої, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
СуддяОСОБА_1