Справа № 577/327/25
Провадження № 1-кп/577/118/26
24 лютого 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого
адвоката ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024200450001010 від 20.09.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жолдаки Конотопського району Сумської області, громадянки України, освіта вища, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024200450001010 від 20.09.2024 року, згідно якого органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за наступних обставин.
19 вересня 2024 року, близько 16 год. 30 хв., ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по головній дорозі вул. Красногірської в м. Конотопі Сумської області у напрямку вул.Червоної Калини.
Під час руху по головній дорозі та, наближаючись до перехрестя з другорядною дорогою вул. Шевченка в м. Конотопі, ОСОБА_7 виявила велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався по вул. Шевченка справа наліво відносно її руху та здійснював виїзд на перехрестя, не надавши їй перевагу в русі відповідно до вимог пунктів 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України.
У цей час ОСОБА_7 , виявивши перешкоду для свого руху, в порушення вимог пунктів 12.3, 10.1 Правил дорожнього руху України, проявила неуважність, маючи технічну можливість, не вжила заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до його зупинки, змінила напрямок руху ліворуч та виїхала на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з велосипедистом ОСОБА_5 .
Внаслідок зіткнення транспортних засобів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 349 від 23.10.2024, у ОСОБА_5 на час звернення у приймальне відділення клінічно встановлено діагноз: «з/перелом шийки лівого стегна». Рентгенологічно: «перелом шийки лівої стегнової кістки із зміщенням на 1/3 поперечника краніально». За ступенем тяжкості перелом шийки лівої стегнової кістки - не є небезпечним для життя, але потягнув за собою тривалий розлад здоров'я, тому згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
Згідно з висновками судових автотехнічних експертиз № 1374 від 16.12.2024 та №15 від 10.01.2025 ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , допустила порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, і введених в дію з 01.01.2002, а саме:
- п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та бідь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам.
ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , мала технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 12.3, 10.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв'язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.
Згідно правозастосовних орієнтирів викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя» - визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Суд вважає, що обставини, викладені органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні щодо звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду.
Даний висновок зроблений виходячи із такого.
У судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину не визнала та пояснила, що 19.09.2024 року, близько 16:30, на автомобілі «Renault Kangoo», рухалась по головній дорозі вул. Краногірської в м. Конотоп у напрямку вул. Червоної Калини зі швидкістю приблизно 45-50 км/год. На перехресті вулиць Красногірська та Шевченко, з боку другорядної вулиці Шевченко, несподівано на великій швидкості з горки вискочив велосипедист, якого вже побачила за 1-1,5 м до автомобіля безпосередньо на перехресті, оскільки гілки дерев не давали можливості виявити велосипедиста раніше. Уникаючи зіткнення, прийняла вліво і вже на зустрічній смузі руху велосипедист вдарився у заднє праве колесо її автомобіля та впав. Зупинившись підійшла до велосипедиста, яким виявився потерпілий ОСОБА_5 , запропонувала допомогу і викликати швидку, але останній відмовився та разом із велосипедом пішов по власних справах. Вважає, що в даному випадку гальмування призвело б до зіткнення з велосипедистом передньою частиною автомобіля, що могло завдати більш тяжких наслідків, а тому, намагаючись ухилитися від контакту, прийняла вліво. При цьому зауважує, що саме велосипедист, порушуючи правила дорожнього руху, вдарився в її автомобіль.
Позовні вимоги не визнає, оскільки злочину не вчиняла.
Потерпілий ОСОБА_5 вказав, що 19.09.2024 року близько 16:30 год. їхав на велосипеді по вул. Шевченка у напрямку вул. Красногірська. Під'їжджаючи на перехрестя цих доріг, подивився ліворуч, але оскільки того дня було сонячно, то будучи осліпленим не побачив і не почув автомобіля, що рухався по вул. Красногірській. Вже коли майже проїхав перехрестя, тобто перебуваючи на зустрічній смузі руху по вул. Красногірській, відчув, що правим заднім колесом авто зачепило його велосипед, від чого впав на дорогу. Сторонні особи допомогли йому піднятися, також підішла і обвинувачена. Він запевнив, що претензій ні до кого не має, а потім забрав велосипед і пішки пішов на дачу. На дачі йому стало зле і знайомий допоміг добратися додому, куди викликали швидку допомогу. У лікарні поставили діагноз «перелам шийки лівої стегнової кістки». Цивільний позов підтримує і просить стягнути на його користь з обвинуваченої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 490250 грн. та 20000 грн. судових витрат, а з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» 195000 грн. майнової шкоди та 9750 грн. - моральної.
Допитані у судовому засіданні експерти:
- ОСОБА_8 , який надав висновки судових автотехнічних експертиз, зауважив, що проводив експертизи на підставі даних наведених у протоколі слідчих експериментів. Вважає, що водій автомобіля могла уникнути ДТП шляхом своєчасного гальмування. Оскільки водій мав технічну можливість гальмувати, то з технічної точки зору маневр ліворуч є невиправданим. Разом з тим, велосипедист виїжджаючи з другорядної дороги повинен був впевнитися, що не перешкоджає руху транспорту по головній дорозі. Додав, що виходячи із представлених ісходних даних водій автомобіля виявила велосипедиста за 4 секунди до зіткнення;
- ОСОБА_9 вказав, що був присутній при слідчому експерименті з обвинуваченою. Усі вихідні дані для подальшої експертизи були встановлені з показів обвинуваченої.
Представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» у судове засідання не з'явився, у поданому на позов відзиві просить відмовити у задоволенні вимог заявлених до страховика, оскільки Позивач не звертався до страхової компанії для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення Позивача до суду є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) не було. Крім того, звертають увагу на відсутність належних доказів для здійснення страхових виплати на лікування (т. 1, а.с. 166-170).
Представник АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» також у судове засідання не з'явився, правом надання письмових пояснень не скористався.
Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши представлені докази суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, виходячи із такого.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
Відповідно до статті 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений у статті 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила наступне.
Диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статті 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 286 КК, в тому, що вона своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, заподіяла потерпілому ОСОБА_5 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
З обставин, встановлених органом досудового розслідування та судом слідує, що ОСОБА_7 керувала транспортним засобом «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , в межах своєї смуги руху по головній дорозі вул. Красногірської в м. Конотопі Сумської області у напрямку вул. Червоної Калини.
На перехресті вулиць Красногірської та Шевченко, з другорядної дороги вул.Шевченка, не надавши, відповідно до вимог пунктів 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась по головній дорозі, несподівано виїхав велосипедист ОСОБА_5 .
У цей час ОСОБА_7 , в порушення вимог пунктів 12.3, 10.1 Правил дорожнього руху України, не вжила заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до його зупинки, змінила напрямок руху ліворуч та виїхала на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення велосипедиста ОСОБА_5 із автомобілем, а саме останній вдарився переднім колесом велосипеда у заднє колесо авта.
Встановлено також, що в свою чергу велосипедист ОСОБА_5 , здійснюючи виїзд на перехрестя, не впевнився у відсутності автомобіля, який виїхав на дане перехрестя по головній дорозі, не надавши перевагу у русі водієві ОСОБА_7 порушив вимоги ПДР України, а саме: пункту 10.1. - перед початком руху, перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; пункту 16.11. - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху, а також дії дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Звинувачуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, орган досудового розслідування послався на показання потерпілого ОСОБА_5 , який стверджував, що виїжджаючи з другорядної дороги на головну не побачив автомобіль обвинуваченої, а також письмові докази.
У показаннях потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що виїжджаючи на велосипеді на перехрестя з другорядної дороги на головну був осліплений сонцем і не побачив автомобіль під керуванням обвинуваченої, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого і сталося зіткнення його велосипеда із автомобілем.
В основу обвинувачення прокурор поклав такі письмові докази, як:
- рапорт старшого інспектора-чергового Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про дорожньо-транспортну пригоду (т. 1 а.с. 192);
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та додатки до протоколу схема і фототаблиця (т. 1 а.с. 193-198);
- протокол огляду місця події з фототаблицею під час якого були оглянуті автомобіль «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_7 , та велосипед на якому рухався потерпілий ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 199-202);
- постанову про визнання та приєднання в якості речових доказів оглянутих транспортних засобів (т. 1 а.с. 203, 204, 205);
- ухвалу слідчого судді про накладення арешту на ці речові докази (т. 1 а.с. 206-207);
- протокол проведення слідчого експеримену з ОСОБА_7 , а також схемою до нього ( т. 1 а.с. 208-215);
- висновок комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з фототаблицею (т. 1 а.с. 218-224);
- висновок комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з фототаблицею (т. 1 а.с. 227-234);
- висновок судової автотехнічної експертизи № 1374 від 16.12.2024 року (т. 1 а.с. 235-238) зі змісту якого вбачається, що в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.3 ПДР України. Водій автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мала можливість зупинити керований нею транспортний засіб до місця зіткнення з велосипедистом ОСОБА_5 , шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто шляхом виконання нею вимог п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали. В даній дорожній ситуації, в діях велосипедиста ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.1 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали;
- протокол проведення додаткового слідчого експеремента з ОСОБА_7 та схемою ДТП, який проводився у кабінеті слідчого і у якому зазначені лише покази останньої про час, місце та обставини ДТП та її запевнення, що виїжджати на місце події для проведення слідчого експерименту не потрібно (т. 1 а.с. 239-242);
- висновок судової автотехнічної експертизи № 15 від 10.01.2025 року (т. 1 а.с. 243-246), який повністю повторює висновок попередньої судової автотехнічної експертизи №1374 від 16.12.2024 року;
- висновок судово-медичної експертизи № 349 від 30.09.2024 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (т. 1 а.с. 250-251);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , належного ОСОБА_7 та посвідчення водія останньої (т. 2 а.с. 7);
- висновок експерта № 1495 від 03.12.2025 року, в якому зазначено, що покази обвинуваченої ОСОБА_7 , надані у судовому засіданні 15.05.2025 року, щодо обставин ДТП, а саме щодо механізму зближення транспортних засобів, яка мала місце 19.09.2024 року на перехресті вулиць Шевченка та Красногірської в місті Конотоп, Сумської області, з технічної точки зору, є технічно неспроможними, і дослідження по технічно неспроможним показам може привести до необ'єктивних та помилкових висновків (т. 2 а.с. 74-77).
Перевіряючи матеріали кримінального провадження та доводи сторони захисту, суд не може дійти однозначного висновку про наявність у діях ОСОБА_7 причинного зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
Сторона обвинувачення стверджує про порушення ОСОБА_7 вимог пункту 10.1, 12.3 ПДР у інкримінованій дорожньо-транспортній пригоді, за якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Разом з цим, також встановлено, що в свою чергу велосипедист ОСОБА_5 під час здійснення виїзду на перехрестя з другорядної на головну дорогу допустив порушення вимог п.п. 10.1, 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху; водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Вказане відповідає наведеним вище висновкам судових автотехнічних експертиз, за якими експерт дійшов до наступного переконання:
- в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали;
- в даній дорожній ситуації, в діях велосипедиста ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.1 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали;
З досліджених протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схем ДТП, пояснень учасників процесу вбачається, що водій ОСОБА_10 рухалась по головній дорозі - вулиці Красногірській в м. Конотоп в межах своєї смуги руху проїзної частини, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, на транспортному засобі «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 . У цей час, здійснюючи виїзд на перехрестя з другорядної дороги - вулиці Шевченко, велосипедист ОСОБА_5 не впевнився у відсутності автомобіля, який виїхав на дане перехрестя по головній дорозі та не надав переваги у русі водієві ОСОБА_7 , внаслідок чого виникло ДТП, про що також зазначив і експерт у відповідному висновку.
Викладені у наведених доказах обставини вказують на те, що сторона обвинувачення помилково вважає, що саме невиконання ОСОБА_7 пунктів 10.1, 12.3 ПДР перебувають в причинному зв'язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди за наявності обов'язку велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг надати дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_7 , яка наближалася до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі.
Отже, саме велосипедист ОСОБА_5 першим об'єктивно створив небезпеку дорожнього руху (аварійну ситуацію), що призвело до зіткнення транспортних засобів.
З огляду на встановлені конкретні обставини слід дійти висновку, що ОСОБА_7 виїжджаючи на перехрестя не могла передбачити можливість порушення ПДР потерпілим ОСОБА_5 , а тому коли об'єктивно побачила останнього, намагаючись уникнути зіткнення, прийняла ліворуч виїхавши на зустрічну смугу, де і сталося зіткнення. При цьому суд звертає увагу, що зіткнення відбулось переднім колесом велосипеда із правим заднім колесом автомобіля, тобто потерпілий виїжджаючи на перехрестя фактично не звертав увагу на транспортий засіб, що рухався по головній дорозі.
Велика Палата Верховного Суду у згаданому вище рішенні зауважувала про те, що склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Крім того, за нормативним визначенням об'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 286 КК, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв'язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об'єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія.
У постанові Верховного Суду України від 20.11.2014 року зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку (справа № 5-18кс14).
На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум ВСУ у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14. У п.7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Під час судового розгляду прокурор констатував у діях водія ОСОБА_7 порушення вимог п. 12.3 ПДР, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортного засобу під її керуванням та велосипедом під керуванням потерпілого ОСОБА_5 , стверджуючи, що саме вони перебувають у причинному зв'язку з суспільно небезпечними наслідками.
Проте, судом встановлено, що велосипедист ОСОБА_5 , рухаючись по другорядній дорозі та наближаючись до перехрестя, перед яким встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», повинен був дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя по головній дорозі, впевнитись, що це буде безпечним та не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, тобто потерпілий ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог пп.10.1, 16.11. та дорожнього знаку 2.1 ПДР. Останній мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем шляхом виконання в робочому режимі зазначених вимог ПДР, тому його дії з технічного погляду знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.
Отже, саме діями потерпілого була створена небезпечна дорожня обстановка, а далі - і аварійна ситуація.
Також стороною обвинувачення не враховано і положень п. 1.4 ПДР, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила. Відтак, водій ОСОБА_7 , наближаючись по головній дорозі до перехрестя, маючи перевагу у його перетинанні, була вправі розраховувати, що велосипедист ОСОБА_5 , який рухався по другорядній дорозі, виконає вимоги ПДР і дасть дорогу автомобілю.
З огляду на викладене суд дійшов переконання, що причиною зіткнення транспортних засобів і наслідків, що настали, були неправильні дії велосипедиста ОСОБА_5 , який перед виїздом з другорядної дороги на головну не дотримався вимог дорожнього знаку 2.1 та пп. 10.1, 16.11 ПДР і не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі. Всупереч дорожньому знаку «Дати дорогу» не переконався у відсутності небезпеки для руху та не надав дороги автомобілю під керуванням ОСОБА_7 , який наближався по головній дорозі і мав перевагу в русі, чим створив аварійну ситуацію.
Намагання ОСОБА_7 прийняти ліворуч було зумовлено виключно діями потерпілого ОСОБА_5 і були направлені на уникнення зіткнення відповідно до вимог п. 12.3 (безпечний об'їзд перешкоди) та п.п. "е" п. 2.14 ПДР України, за яким водій має право відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян. Тому поставлені у вину порушення Правил дорожнього руху України не перебувають у прямому причинному зв'язку із наслідками, які настали.
На переконання суду водій автомобіля ОСОБА_7 не зобов'язана була враховувати можливість грубого порушення ПДР велосипедистом ОСОБА_5 ; вона не передбачала, не зобов'язана була і не мала можливості передбачити, що велосипедист ОСОБА_5 не дасть дорогу перед виїздом на головну дорогу на вимогу знаку і не пропустить її автомобіль. Відповідно до п. 1.4 ПДР водій ОСОБА_7 вправі була розраховувати, що потерпілий перед виїздом з другорядної дороги на головну надасть їй можливість проїхати перехрестя.
Тому суд констатує, що в причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали, перебувають лише дії велосипедиста ОСОБА_5
Верховний Суд України у постанові від 05.11.2015 року (справа № 5-218кс15) вказав, що кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом, виключається.
До подібного за змістом висновку дійшла і колегія суддів Другої судової палати ККС у постанові від 02.06.2022 року (справа № 369/1271/16к).
Враховуючи викладені обставини та зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов переконання про недоведеність у обвинуваченої складу кримінального правопорушення, а тому її необхідно визнати невинуватою та виправдати.
У зв'язку з винесенням виправдувального вироку позовні вимоги потерпілого слід залишити без розгляду. Також не підлягають стягненню з підсудної і процесуальні витрати.
Керуючись: ст.ст. 124, 129, 373-376 КПК України суд,-
ОСОБА_7 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю наявності складу вказаного кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Залишити без розгляд позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» матеріальної та моральної шкоди, а також оплати юридичної допомоги.
Речові докази автомобіль «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_7 та велосипед «Аист», власником якого є ОСОБА_5 , повернути зазначеним особам скасувавши арешт накладений за ухвалою слідчого судді від 24.09.2024 року.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_7 не обиралася.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1