Справа № 353/388/25
Провадження № 1-кп/353/47/26
25 лютого 2026 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Гринівці Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровану АДРЕСА_1 та жительку АДРЕСА_2 , українку, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, одружену, на утриманні має одну малолітню дитину, працюючу продавцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_3 , депутатом не обиралася, раніше не судиму, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 cт. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1. ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України,-
ОСОБА_4 умисно заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство); також умисно заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно. Крім того, остання вчинила умисні дії, які виразилися у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; також вчинила умисні дії, які виразилися у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно.
Кримінальні правопорушення скоєно за наступних обставин.
ОСОБА_4 05.09.2022 року уклала трудовий договір між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю - з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 про виконання обов'язку продавця з продажу побутової техніки, бувшої у використанні у магазині, що знаходиться в АДРЕСА_3 .
Так, 28.06.2024 року, з метою покупки побутової техніки, бувшої у використанні, до продавця ОСОБА_4 звернулась потерпіла ОСОБА_6 з метою придбання газової плити. З наявного асортименту магазину, ОСОБА_6 вибрала газову плиту, бувшу у використанні за ціною 7200 грн. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 реквізити своєї банківської карти АТ «А-банк» № НОМЕР_1 для оплати товару, після чого ОСОБА_6 здійснила переказ на суму 7200 грн на вказану банківську карту, яка належить ОСОБА_4 та, не усвідомлюючи злочинних намірів останньої, домовилась, що оплачений товар забере з магазину після завершення ремонтних робіт.
Після цього, ОСОБА_4 , не маючи наміру передавати вказаний товар покупцеві ОСОБА_6 , продала газову плиту іншим покупцям, а отримані від ОСОБА_6 грошові кошти у загальній сумі 7200 грн шляхом обману привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд, а взяті на себе зобов'язання про передачу покупцеві оплаченого товару не виконала та не мала наміру їх виконувати, чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на суму 7200 гривень.
Крім цього, 08.07.2024 року, з метою покупки побутової техніки, бувшої у використанні, до продавця ОСОБА_4 звернулась потерпіла ОСОБА_6 з метою придбання холодильника. З наявного асортименту магазину, ОСОБА_6 вибрала холодильник, бувший у використанні за ціною 12300 грн. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 реквізити своєї банківської карти АТ «А-банк» № НОМЕР_1 для оплати товару, після чого ОСОБА_6 здійснила переказ на суму 12300 грн на вказану банківську карту,яка належить ОСОБА_4 та,не усвідомлюючи злочинних намірів останньої, домовилась, що оплачений товар забере після закінчення ремонтних робіт.
Після цього, ОСОБА_4 , не маючи наміру передавати вказаний товар покупцеві ОСОБА_6 , продала холодильник іншим покупцям, а отримані від ОСОБА_6 грошові кошти у загальній сумі 12300 грн шляхом обману привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд, а взяті на себе зобов'язання про передачу покупцеві оплачених товарів не виконала та не мала наміру їх виконувати, чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на суму 12300 гривень.
Також, у вересні 2024 року, з метою покупки побутової техніки бувшої у використанні, до продавця ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_7 з метою придбання холодильника та пральної машини. З наявного асортименту магазину, ОСОБА_7 вибрала холодильник бувший у використанні за ціною 12500 грн та пральну машину за ціною 10500 грн. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_7 . У подальшому потерпіла ОСОБА_7 передала грошові кошти ОСОБА_4 та домовилась з останньою про те, що оплачений товар буде доставлено за місцем проживання.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману, не маючи наміру передавати вказані товари покупцеві ОСОБА_7 , заволоділа її грошовими коштами.
Після цього, ОСОБА_4 , отримані від ОСОБА_7 грошові кошти у загальній сумі 23 000 грн шляхом обману привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд, а взяті на себе зобов'язання про передачу покупцеві оплачених товарів не виконала та не мала наміру їх виконувати, чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на суму 23000 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 , попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України продовжуючи свої злочинні дії, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що грошові кошти, які знаходяться на її банківському рахунку АТ «А-банк» НОМЕР_2 в сумі 7200 грн, одержані нею в наслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила здійснити їх легалізацію з метою надання вигляду правомірності володіння та користування останніми.
З цією метою ОСОБА_4 , здійснила фінансові операції шляхом оплати продуктів у магазині та зняття коштів з банкомату, а саме: в період часу з 10 год 59 хв 28.06.2024 року по 08 год 08 хв 29.06.2024 року ОСОБА_4 здійснила зі свого банківського рахунку АТ «А-банк» НОМЕР_2 оплату за товари в продуктовому магазині «Люкс» в м. Тлумач по вул. О. Кобилянської, 2/А, Івано-Франківського району Івано-Франківської області на загальну суму 133 грн 00 коп та 28.06.2025 року о 14 год 59 коп здійснила зі свого банківського рахунку АТ «А-банк» НОМЕР_2 зняття грошових коштів у банкоматі за адресою: м. Тлумач вул. О. Кобилянської, 4, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у сумі 7000 грн 00 коп.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , попередньо вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що грошові кошти, які знаходяться на її банківському рахунку АТ «А-банк» НОМЕР_2 в сумі 12300 грн 00 коп, одержані нею внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила здійснити їх легалізацію з метою надання вигляду правомірності володіння та користування останніми.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, здійснила неодноразові фінансові операції із зняття грошових коштів із свого банківського рахунку АТ «А-банк» НОМЕР_2 , в банкоматі за адресою: АДРЕСА_4 , а саме 08.07.2024 року о 16 год 50 хв на суму 2 300 грн 00 коп та 12.07.2024 року о 09 год 34 хв на суму 10 500 грн 00 коп.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно; ч.1 ст.209 КК України, тобто набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; ч.2 ст.209 КК України, тобто набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 cт. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1. ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, визнала повністю, підтвердила обставини вчинених нею кримінальних правопорушень відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті та надала показання про те, що вона дійсно 05.09.2022 року уклала трудовий договір з підприємцем ОСОБА_5 та виконувала обов'язки продавця з продажу побутової техніки, бувшої у використанні у магазині "Побутова техніка з Європи", що знаходиться в м. Тлумач по вул. Кармелюка, 18, Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. У кінці червня 2024 року до неї звернулася ОСОБА_6 щодо придбання газової плити та вибрала газову плиту, бувшу у використанні, за ціною 7200 грн. Вона надала останній реквізити своєї банківської карти АТ «А-банк» для оплати товару, після чого ОСОБА_6 здійснила переказ на суму 7200 грн на вказану банківську карту та домовилась, що оплачений товар забере з магазину після завершення ремонтних робіт. Після цього вона, не маючи наміру передавати вказаний товар, повторно продала цю газову плиту іншим покупцям та отримані від ОСОБА_6 гроші в сумі 7200 грн привласнила та за частину з них, використовуючи свою банківську карточку, купила продукти у магазині, а решту зняла через банкомат, отримавши готівку.
Також на початку липня 2024 року до неї повторно звернулась ОСОБА_6 з метою придбання холодильника, бувшого у використанні та вибрала його за ціною 12300 грн та повторно для оплати товару надала реквізити своєї банківської картки, після чого ОСОБА_6 здійснила переказ на суму 12300 грн та домовилась, що оплачений товар забере після закінчення ремонтних робіт. Після цього вона, не маючи наміру передавати вказаний товар ОСОБА_6 , продала холодильник іншим покупцям, а отримані від ОСОБА_6 грошові в сумі 12300 грн привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд.
У вересні 2024 року до неї звернулася ОСОБА_7 щодо покупки холодильника та пральної машини, які були у використанні та вибрала холодильник за ціною 12500 грн і пральну машину за ціною 10500 грн. Пізніше ОСОБА_7 передала гроші ОСОБА_4 та домовилась про те, що оплачений товар буде доставлено за місцем проживання. Після цього вона отримані від ОСОБА_7 гроші у сумі 23 000 грн привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаюється, зазначила, що майнову шкоду потерпілим повністю відшкодувала та просила її суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася. Від неї надійшла заява, у які вона просила кримінальне провадження розглядати без її часті. Зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, матеріальні збитки їй відшкодовано повністю, щодо міри покарання - покладається на розсуд суду.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася. Від неї надійшла заява, у які вона просила кримінальне провадження розглядати без її часті. Зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, матеріальні збитки їй відшкодовано повністю, щодо міри покарання - покладається на розсуд суду.
Прокурор просила визнати обвинувачену винуватою у вчиненні інкримінованих діянь та призначити покарання відповідно до чинного законодавства та на підставі застосування ч.1 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 рік із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на строк 2 роки та без конфіскації майна, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з випробуванням строк на 3 роки, із застосуванням ст. 76 КК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у діях, які виразились в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 190 КК України; в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно і кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 190 КК України; у вчиненні умисних дій, які виразилися у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 209 КК України; у вчиненні умисних дій, які виразилися у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 209 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 у порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченою, передбачені ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України, класифікуються як нетяжкі злочини; кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 209 КК України та ч. 2 ст. 209 КК України, класифікуються як тяжкі злочини.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/13) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень».
Виходячи з вищенаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , виходячи з принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених нею кримінальних правопорушень та її особу, а саме те, що кримінальні правопорушення вчинено нею вперше, вона є особою молодого віку, має на утриманні одну малолітню дитину, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілим, відсутність обтяжуючих обставин та думку останніх, які не наполягали на позбавленні волі, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі; за ч.1 ст.209 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності без конфіскації майна; за ч.2 ст.209 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності та без конфіскації майна, а остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.209 КК України з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності та без конфіскації майна. При цьому суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вищевказаних даних про особу обвинуваченої, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без реального відбування нею основного остаточного покарання у виді позбавлення волі та вважає можливим застосувати до неї ст.75 КК України, звільнивши її від відбування основного остаточного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та поклавши на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченій покарання із застосуванням до неї ст.75 КК України.
Суд також враховує досудову доповідь Івано-Франківського районного сектору № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 29.08.2025 року, про те, що виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства можливе та не становить небезпеки для суспільства чи окремих осіб (а.к.п. 72-77).
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та досягненням мети покарання.
Призначаючи покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду суд покладає на обвинувачену обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
При цьому п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено обов'язки, які суд покладає на особу при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду. Таке рішення суду носить імперативний характер, тому покладення зазначених обов'язків є обов'язковим при призначенні відповідного покарання за кожне кримінальне правопорушення як окремо, так і за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК України) чи за сукупністю вироків (ст. 71 КК України).
Системний аналіз ст. 59-1 КК України дозволяє дійти висновку про те, що на відміну від положень ст. 75, 76 КК України, коли звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладення на засудженого певних обов'язків застосовується лише до остаточного покарання, призначеного у тому числі за сукупністю кримінальних правопорушень, у випадку призначення покарання у виді пробаційного нагляду, обов'язки, визначені ч. 2 ст. 59-1 КК України, встановлюються до кожного кримінального правопорушення. У іншому випадку має місце неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат по даному кримінальному провадженню не має.
Запобіжній захід щодо обвинуваченої на досудовому слідстві та під час судового розгляду не обирався.
Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 2 ст.190, ч.1 ст.209, ч. 2 ст.209 КК України та призначити їй покарання:
-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.1 ст.209 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на строк 1 (один) рік та без конфіскації майна.
- за ч.2 ст.209 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на строк 2 (два) роки та без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі із з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на строк 2 (два) роки та без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного остаточного покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій щодо обліку, збереження, управління та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності рахувати з моменту набрання законної сили вироком.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:
- мобільний телефон марки «HUAWEI P30 lite», модель «MAX-LX1A», серійний номер « НОМЕР_3 », ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Киівстар» № НОМЕР_6 , який знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 , вважати повернутим власнику;
- виписку по картці АТ «А-банк» № НОМЕР_1 , (банківський рахункок НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 за період часу з 28.06.2024 року по 30.07.2024 року на 7 аркушах - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
ГоловуючийОСОБА_8