Справа № 338/102/26
24 лютого 2026 року смт.Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 1202609120000002 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України;
До суду від прокурора надійшов обвинувальний акт за яким ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Ухвалою суду від 28.01.2026 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
В ході підготовчого судового засіданні прокурор повідомила суд про те, що потерпілий у даному провадженні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Відповідно, за відсутності потерпілого у справі приватного обвинувачення, клопотала про закриття кримінального провадження.
Обвинувачений заявлене клопотання підтримав.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання слід задовольнити.
Стаття 284 КПК України, яка містить вичерпний перелік підстав для закриття справи, не передбачає окремої підстави «смерть потерпілого» як причини для припинення провадження.
Вирішуючи питання можливості переходу статусу потерпілого до близьких родичів або членів сім'ї потерпілого, який помер, суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до положень ч.6 ст.55 КПК України ніхто інший не може бути визнаний потерпілим у даному провадженні, оскільки вказана норма передбачає можливість визнання потерпілим близьких родичів лише унаслідок смерті внаслідок кримінального правопорушення, а не внаслідок природньої смерті особи, що є потерпілою у справі приватного обвинувачення.
Оскільки смерть особи не пов'язана з кримінальним правопорушенням, ч. 6 ст. 55 КПК України не може бути застосована. Таким чином, ніхто інший не може набути процесуального статусу потерпілого у даному провадженні.
Частина 4 ст.26 КПК України розкриває поняття диспозитивності, як однієї із загальних засад кримінального судочинства безпосередньо у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення. Зокрема законодавець передбачив, що таке провадження розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення, є безумовною підставою для закриття провадження.
Стаття 477 КПК визначає приватне обвинувачення як таке, що базується на особистому інтересі потерпілого. За відсутності потерпілого та неможливості появи законного правонаступника, кримінальне провадження втрачає свою правову підставу.
За відсутності волевиявлення потерпілого, яке припинилося зі смертю та неможливості його заміни, обвинувачення не може бути підтримане. Продовження судового розгляду у справі де немає сторони обвинувачення, яка має право його підтримувати, суперечить самій суті правосуддя.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють відносини під час кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Оскільки КПК не врегульовує порядок закриття справи приватного обвинувачення у зв'язку з природною смертю потерпілого, за аналогією до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК та на підставі принципу диспозитивності (ст. 26 КПК), провадження слід закрити, оскільки подальший розгляд за відсутності обвинувача є неможливим.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.284, 314, 372 КПК України суд,
Закрити кримінальне провадження № 1202696120000002 стосовно ОСОБА_4 про його обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України на підставі ч.1 п.7 ст.284 КПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя