Справа № 188/438/26
Провадження № 1-кс/188/642/2026
25 лютого 2026 року Слідчий суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання старшого слідчого відділення поліції № 4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12026041530000054 від 23.02.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Южне Одеської області, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою : АДРЕСА_1 , освіта середня, не одружений, неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді розвідник - оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 єгерського батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше судимого
1. 23.11.20217 Южненським МС Одеської області за ст. 185 ч.2 ККУ до 2 років п/в, на підставі ст. 75 ККУ звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки
2. 11.07.2018 Южненським МС Одеської області за ст. 185 ч.2 ККУ до 2 років п/в, в силу ст. 71 ККУ приєднано 3 міс п/в за вироком від 23.11.2017, до відбуття 2 роки 3 міс п/в.
3. 19.10.20218 Суворовським РС м. Одеси за ст. 15 ч.3., 186 ч.1, ст. 15 ч.3 115 ч.1, 70 ККУ до 8 років п/в, в силу ст. 70 ч.4 ККУ приєднано невідбуту частину у вигляді 3 міс за вироком від 11. 97.2018 року, до відбуття 8 років 3 міс п/в, звільнено 19.01.2024 УДО на 1 місяць 13 днів
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно)
начальника СВ ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
Слідчим СВ відділення поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026041530000054 від 23.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Матрос ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходячи її як розвідник - оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , 22 лютого 2026 року близько 23:00 год., знаходячись у будинку за місцем тимчасової дислокації розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, де у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, на умисне вбивство ОСОБА_9 . Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, перебуваючи у будинку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , наніс не менше двох ударів в обличчя ОСОБА_9 після чого взяв у кімнаті будинку закріплену за ним автоматичну зброю АК-74У № НОМЕР_2 1983 р.в. та умисно здійснив з неї не менше одного пострілу у напрямку ОСОБА_9 , після чого останній вибіг з будинку на вулицю, де ОСОБА_5 продовжуючи свої умисні злочинні дії здійснив ще не менше 10 пострілів в напрямку ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних кульових наскрізних поранень поперекової ділянки, сідниці та нижніх кінцівок, від яких останній помер на місці, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Він же, матрос ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходячи її як розвідник - оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , 22 лютого 2026 року близько 23:00 год., знаходячись у будинку за місцем тимчасової дислокації розташованого за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство двох осіб, а саме, після умисного вбивства ОСОБА_9 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_10 перебуваючи у будинку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи свої умисні злочинні дії направлені на умисне вбивство двох і більше осіб, зайшов з вулиці у будинок, де підійшов до ОСОБА_10 який лежав на ліжку, наніс не менше двох ударів в обличчя ОСОБА_10 після чого взяв у кімнаті будинку закріплену за ОСОБА_9 автоматичну зброю АК-74 № НОМЕР_3 , 1986 р.в. та умисно здійснив з неї не менше трьох пострілів біля ліжка ОСОБА_10 , після чого здійснив не менше одного пострілу у напрямку ОСОБА_10 , внаслідок чого останньому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому спинки носа, забійної рани носа та лівої скроневої ділянки, параорбітальних гематом, наскрізного вогнепального поранення лівої гомілки з крайовим дефектом великогомілкової кістки. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_10 був госпіталізований до медичної установи, та після надання медичної допомоги загроза для його життя минула. Таким чином ОСОБА_5 виконав усі дії які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин які не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство двох осіб.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події, , протоколами допиту потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі вилученими у встановлений законом спосіб речовими доказами.
23.02.2026 о 06:00 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
У ході досудового слідства у кримінальному провадженні та вивчення особистості підозрюваного ОСОБА_5 встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо невиконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Оцінюючи ризик попередження спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень, які караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду.
При цьому можливі посилання сторони захисту на відсутність на цей час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не власною правосвідомістю, а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який на підставі статутів Збройних сил України, взявши на себе зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, порушив ці обов'язки.
Також не можна лишити поза увагою той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 як військовослужбовець, який тривалий час знаходився в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією, щодо місць проходу на територію, яка тимчасово непідконтрольна органам державної влади України, і може використовувати вказану інформацію для переховування на вказаній території.
Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Також, враховуючи, що підозрюваний має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчинених злочину, крім того слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю, як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов'язків до вогнепальної зброї та бойових припасів в тому числі до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров'я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможністю підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб. Крім того наявність вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 є раніше судимим за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість покладення на підозрюваного обов'язків без застосування запобіжного заходу пов'язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення і не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із порушенням Присяги військовослужбовця Збройних Сил України, особи.
Крім того, перебування поза межами тримання під вартою, підозрюваний як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов'язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходить службу, тобто до місця, де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.
За таких обставин покладення обов'язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
У судовому засіданні начальник СВ підтримала клопотання, обґрунтувала наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор підтримав клопотання, обґрунтував необхідність обрання саме такого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.
Підозрюваний та захисник не заперечували проти обрання вказаного запобіжного заходу.
Вислухавши думки прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу підозрюваному є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілих, свідків у провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення зібрані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні достатньо обґрунтувала необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу та довела наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту підозрюваного.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Слідчий суддя прийшов до переконання, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Слідчий суддя вважає необхідним і достатнім застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі ст. 29 Конституції України, керуючись ст.ст. 48, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026041530000054 від 23.02.2026р. , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів з 11.55 год. 25 лютого 2026 року до 11.55.год. 25 квітня 2026 року, без визначення застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1