Справа № 183/8832/25
№ 2/183/5386/25
09 лютого 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № 22037000124020 від 02 травня 2019 року у розмірі 4 706,60 грн,
у серпні 2025 року ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (надалі - позивач) звернулось до суду з цим позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Клієнт, Позичальник), у якому просило також, у порядку розподілу судових витрат, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02 травня 2019 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі - АТ «Банк Кредит Дніпро», Банк) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22037000124020 (далі - Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - УДБО), розміщений на офіційному вебсайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі - Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі - Картка). Відповідно до умов Кредитного договору, Цільове призначення Кредиту: на споживчі потреби. Відповідно до умов Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом.
Позивач указує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого 15 грудня 2021 року, згідно з умовами Договору факторингу № 15/12/21, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22037000124020 від 02 травня 2019 року на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача. Згідно з Договором факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 4 574,27 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 210,38 грн; заборгованість по відсотках - 215,29 грн; заборгованість по комісії - 1 148,60 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 113,59 грн та 3 % річних у розмірі 18,74 грн
Постановленою суддею ухвалою від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначене судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення у заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило. Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 02 травня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг № 22037000124020 /а.с.66/. Відповідно до умов Кредитного договору, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надав відповідачеві кредитні кошти в сумі 7 682,76 грн, строком на 12 місяців. Дата повернення кредиту - 02 травня 2020 року. Процентна ставка за користування коштами складає 0,01% річних на строкову заборгованість та 56,0% на прострочену заборгованість. Також положеннями Кредитного договору передбачено нарахування відповідачеві щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 2,99%.
АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачеві можливість розпоряджатися грошовими коштами у вищевказаному розмірі.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22037000124020 від 02 травня 2019 року вбачається, що заборгованість відповідача станом на 14 грудня 2021 року становить 4 574,27 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 210,38 грн; заборгованість по відсотках - 215,29 грн; заборгованість по комісії - 1 148,60 грн /а.с.68-69/.
15 грудня 2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право Нового кредитора до відповідача за вищевказаним Кредитним договором /а.с.51-53/.
15 грудня 2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» підписано акт приймання-передачі прав вимоги Акт приймання-передачі реєстру Боржників від 15 грудня 2021 року до Договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, за якими передано Реєстр Боржників від 15 грудня 2021 року /а.с.55/. Також 15 грудня 2021 року Платіжною інструкцією № 3251 оплачено грошову вимогу /а.с.58/
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22037000124020 від 02 травня 2019 року в сумі 4 574,27 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 210,38 грн; заборгованість по відсотках - 215,29 грн; заборгованість по комісії - 1 148,60 грн /а.с.49/.
05 червня 2025 року представником позивача складено адвокатську вимогу до відповідача про погашення заборгованості, в якій вказано про наявність заборгованості за Кредитним договором /а.с.59/.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України установлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості положенням Кредитного договору принципам арифметичної вірності, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов'язань перед позивачем, як правонаступником первісного кредитора (АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»), внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.
Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних та інфляційні втрати, розрахунок яких наведено позивачем у позовній заяві.
Перевіряючи поданий розрахунок суд вважає, що позивачем вірно застосовано формулу розрахунку та вірно враховано складові у виді терміну прострочення заборгованості.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, враховуючи те, що позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати та 3 % річних за період з 15 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року, суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 113,59 грн та 3 % річних у розмірі 18.74 грн.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії виходячи з такого.
Так, положеннями Кредитного договору передбачено нарахування відповідачеві комісії за обслуговування кредиту - 2,99%.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих позивачем доказів, у тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання відповідачеві частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак позивачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному у позові розмірі.
Внаслідок викладеного, наявні підстави для відмови у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд висновує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3 558,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 210,38 грн; заборгованість по відсотках - 215,29 грн; інфляційні втрати - 113,59 грн; 3 % річних - 18,74 грн.У решті позову належить відмовити.
Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, на підтвердження яких позивачем надано суду: договір № 43453613 про надання правничої допомоги від 02 січня 2025 року /а.с.11-12/, Додаткову угоду № 22039000135567 від 15 серпня 2025 року /а.с.13/, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 15 серпня 2025 року на суму 3 000,00 грн, що включає правовий аналіз обставин 0,5 години на суму 500,00 грн, складання позовної заяви 2 години на суму 2 000,00 грн, формування додатків 1 година на суму 500,00 грн /а.с.50/, акт № 22037000124020 про підтвердження факту надання послуг від 15 серпня 2025 року на суму 3 000,00 грн /а.с.10/.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У зв'язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
Суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна зі складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката. Сам факт надання правової допомоги адвокатом, отримання її клієнтом на суму 3 000,00 грн підтверджується наданими суду вищезазначеними доказами. Також, згідно з п. 2 Додаткової угоди, яка вносить зміни до п. 4.9 Договору про надання правової допомоги за здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом. Відтак, оскільки матеріали справи містять підписаний сторонами акт № 22037000124020, суд вважає його належним доказом виплати адвокату Гонорару.
При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на суму 3 558,00 грн з заявлених до стягнення 4 706,60 грн, що складає 75,59% від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2 267,70 грн витрат на правову допомогу.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 75,59%, судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 831,09 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 2203700124020 від 02 травня 2019 року, яка утворилась станом на 14 грудня 2021 року у загальному розмірі 3558 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 210,38 грн; заборгованість по відсотках - 215,29 грн; інфляційні втрати - 113,59 грн; 3 % річних - 18,74 грн.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судові витрати у загальному розмірі 4 098 (чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 79 копійок, з яких: 1 831,09 грн витрат по сплаті судового збору та 2 267,70 грн витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 24 лютого 2026 року у період наявності електропостачання у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», код в ЄДРПОУ 43453613; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов