Справа № 182/1066/25
Провадження № 2/0182/686/2026
Іменем УКРАЇНИ
29.01.2026 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав -
До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.
З 2008 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований не був). Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , про що 14.01.2009 року зроблено актовий запис № 36 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду по справі № 182/6481/23 він був визнаний батьком ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 36 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 від 18.12.2024 року, в якому одночасно змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . З моменту народження сина його мати не приймає участі у вихованні та піклуванні дитини. ОСОБА_6 проживає та виховується ним та його мамою. Відповідачка проти цього ніколи не заперечувала. Фактично син проживає з ним з липня 2009 року. ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала і не надає. Мати не піклується про духовний та фізичний розвиток сина, не спілкується з дитиною, не дбає про нього, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Тобто, відповідачка не виконує покладених на неї законом обов'язків матері. Всі питання щодо виховання сина вирішується ним самостійно без участі матері дитини. Син знаходиться на повному його утриманні, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, свідомо і тривало нехтує обов'язками щодо дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідачка в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав. За таких обставин звернувся до суду і просить позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 .
В судове засідання сторони не прибули.
Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити (а.с.51).
Представник третьої особи також надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити (а.с.49).
Відповідачка викликалась в судові засідання належними чином судовою повісткою з поштовим повідомленням, однак, конверт з повісткою, позовною заявою та додатками до неї повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.40). Тому, на сайті «Судова влада» було розміщено оголошення про слухання вказаної справи та виклик до суду ОСОБА_2 (а.с.47).
Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України».ю національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвинутись фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровою та нормальним шляхом і в умовах волі і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно ст.164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, З 2008 року позивач по справі ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований не був). Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін по справі народився син ОСОБА_3 , про що 14.01.2009 року зроблено актовий запис № 36 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду по справі № 182/6481/23 позивач був визнаний батьком ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 36 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 від 18.12.2024 року, в якому одночасно змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (а.с.7-8, 11-12). З моменту народження сина його мати - відповідачка по справі - не приймає участі у вихованні дитини. ОСОБА_6 проживає та виховується відповідачем та його мамою. Фактично син проживає з відповідачем з липня 2009 року. ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала і не надає. Мати не піклується про духовний та фізичний розвиток сина, не спілкується з дитиною, не дбає про нього, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Тобто, відповідачка не виконує покладених на неї законом обов'язків матері. Всі питання щодо виховання сина вирішується позивачем самостійно без участі матері дитини. Даний факт підтверджується численними доказами, наданими до суду позивачем по справі. А саме: довідкою від 14.09.2023 року КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) № 40 «Чебурашка» Нікопольської міської ради № 29, де зазначено, що ОСОБА_6 відвідував дитячий заклад з 2010 року по 2015 рік. Дитину до закладу приводила бабуся та тато, мама участі у вихованні ОСОБА_8 не приймала (а.с.9). В довідці № 139 від 25.09.2023 року Нікопольського ліцею № 24 Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради зазначено, що мати ОСОБА_7 за час навчання не бере участі у шкільному житті сина: не спілкується з вчителями школи, не цікавиться результатами навчання дитини, не відвідує батьківські збори тощо. Вихованням сина займається батько ОСОБА_1 , який постійно підтримує зв'язок з учителем і приймає активну участь у житті класу, де навчається син (а.с.10). Відповідно до довідки № 32 ОСББ «Прогрес» від 04.05.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (який проживає по даній адресі з дня народження) та ОСОБА_9 (а.с.24). Відповідно до Рішення № 1364 від 12.11.2025 року Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43-46).
За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 знаходиться на повному утриманні батька, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, свідомо і тривало нехтує обов'язками щодо дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не турбується про його здоров'я, соціальне забезпечення, виховання, розвиток та утримання; виходячи з інтересів дитини, враховуючи думку Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.32, 51 Конституції України, ст.12-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.164-165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про охорону дитинства», ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал