04.02.2026 Єдиний унікальний номер 205/4012/22
Номер провадження2/205/1394/26
.
04 лютого 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,-
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просить закрити провадженні по справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, письмових заяв чи клопотань до суду не надсилала.
Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат Науменко Світлана Борисівна також у відкрите судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву, в якій просять закрити провадженні по справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам заяви позивача та заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Науменко Світлана Борисівна, доходить до наступного висновку.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам заяви представника позивача, доходить до наступного висновку.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Таким чином, закриття провадження у справі на підставі відсутності предмету спору буде суперечити закону, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі між сторонами існував спір, і був вирішений сторонами добровільно, вже під час розгляду справи в суді.
Однак, враховуючи, що відповідачами задоволено вимоги позивача вже після звернення ним до суду з даним позовом та позивач просить закрити провадження у справі, тобто фактично відмовляється від продовження судового розгляду, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Також згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 206, 255, 256 ЦПК України, суд,-
Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - закрити, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д.В. Мовчан