Справа № 177/469/26
Провадження № 3/177/147/26
Іменем України
25 лютого 2026 року Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Лященко В.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 , 27.01.2026 о 11-30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, а саме: висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. До протоколу додана заява ОСОБА_1 , в якій просить суд розглядати справу без її участі, вину у вчиненому визнає. Згідно ст. 268 КУпАП справа розглянута за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, що підтверджується наступними доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 953011 від 10 лютого 2026 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого, ОСОБА_1 ознайомлена без зауважень, про що свідчить її підпис в протоколі; протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.01.2026, який узгоджується зі змістом протоколу; поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , які підтверджують факт вчинення домашнього насильства відносно неї її донькою, ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_1 в яких вона зазначає, що 27.01.2026 год. вона прийшла додому за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї виник конфлікт з мамою в ході якого вона виражалася нецензурною лайкою в її бік.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за ознакою вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному, психічному здоров'ю потерпілої.
Обираючи вид і міру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь завданої шкоди, особу ОСОБА_1 , яка в судове засідання не з'явилася, однак, згідно наданої заяви вину визнала, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність судом не встановлено та вважає за необхідне застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке відповідно до вимог ст. 23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 27, 40-1, 173-2, 283, 284, 289 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватою за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя В.В.Лященко