Справа № 209/10514/25
Провадження № 2-о/209/26/26
19 лютого 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського
у складі:головуючого судді Корнєєвої І.В.
за участі секретаря судового засідання Пиндик Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кам'янське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
29 грудня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивується тим, що 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Кам'янського відділу Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, надавши при цьому всі необхідні документи, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року. Після розгляду такого звернення, на підставі рішення Головного територіального управління ПФУ в Донецькій області від 07.11.2025 №047050034146, в задоволенні такого останній було відмовлено з посиланням на відсутність у неї необхідного страхового стажу. Рішення ПФУ обгрунтовано тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року, оскільки дошлюбне прізвище заявниці зазначено в трудовій книжці ( ОСОБА_2 рос.) згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , що є порушенням п.26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від12 серпня 1993 року № 637. ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпродзержинську (наразі Кам'янське)Дніпропетровської області. Прізвище батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно прізвище заявника « ОСОБА_6 » від народження. Актовий запис № 46 про народження заявника зроблений 15.01.1969 року Дніпровським Рай ЗАГС м.Дніпродзержинськ, в свідоцтві про народження російською мовою прізвище заявника зазначено правильно « ОСОБА_2 ». Після закінчення Середньої загальноосвітної трудової політехнічної школи № 18 м.Дніпродзержинськ 26 червня 1986 року заявником отримано атестат про середню освіту на прізвище ОСОБА_7 , ОСОБА_2 - рос. Після закінчення школи заявник навчалася з 01.09.1986 року в Дніпродзержинському прфесійно-технічному училищі № 61,яке закінчила 18.07.1988 року та отримала диплом серії НОМЕР_3 , де прізвище заявника зазначено українською мовою - ОСОБА_6 , російською мовою- ОСОБА_2 , що також відповідало правильному написанню та перекладу прізвища заявника.Закінчивши професійно-технічне училище № 61 м.Дніпродзержинськ, заявник влаштувалася на роботу в Центральний універмаг Дніпродзержинського місьпромторгу продавцем непродовольчих товарів згідно наказу № 135К від 18.07.1988 року. При заповненні трудової книжки за першим місцем роботи в Дніпродзержинському міськпромторгу відповідальною особою відділу кадрів була зроблена помилка в написанні прізвища заявника , а саме: замість ОСОБА_2 російськю мовою зазначено ОСОБА_8 російською, що в даному випадку є перешкодою в призначенні заявнику пенсії по інвалідності. 05 листопада 1988 року заявник зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 в Міськвідділі ЗАГС м.Дніпродзержинська за актовим записом № 784. В актовому записі № 784 про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (мовою оригіналу) прізвище заявника зазначено російською мовою відповідно паспорта громадянки України. Після укладення шлюбу заявник прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_11 » і на обороті обкладинки трудової книжки був зроблений згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.11.1988 року запис про зміну прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_1 , що є доказом помилки (Описки) на титульному аркуші при заповненні документу. В подальшому прізвище ОСОБА_11 заявник має в усіх правовстановлюючих документах, а в судовому порядку заявник має доказувати належність заявнику ОСОБА_1 трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_12 , та таким чином підтвердити наявність необхідного заявнику трудового стажу для призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме підтвердити належність ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної 29 липня 1988 року Дніпродзержинським міськпромторгом.
Ухвалою суду від 02 січня 2026 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася , про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності .
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справ за відсутності заінтересованої особи не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.293,315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення"(далі постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму № 5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Кам'янського відділу Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, надавши при цьому всі необхідні документи, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року.
Після розгляду такого звернення, на підставі рішення Головного територіального управління ПФУ в Донецькій області від 07.11.2025 №047050034146, в задоволенні такого останній було відмовлено з посиланням на відсутність у неї необхідного страхового стажу.
Рішення ПФУ обгрунтовано тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року, оскільки дошлюбне прізвище заявниці зазначено в трудовій книжці ( ОСОБА_2 рос.) згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , що є порушенням п.26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від12 серпня 1993 року № 637.
ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпродзержинську (наразі Кам'янське)Дніпропетровської області.
Прізвище батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно прізвище заявника « ОСОБА_6 » від народження. Актовий запис № 46 про народження заявника зроблений 15.01.1969 року Дніпровським Рай ЗАГС м.Дніпродзержинськ, в свідоцтві про народження російською мовою прізвище заявника зазначено правильно « ОСОБА_2 ».
Після закінчення Середньої загальноосвітної трудової політехнічної школи № 18 м.Дніпродзержинськ 26 червня 1986 року заявником отримано атестат про середню освіту на прізвище ОСОБА_7 , ОСОБА_2 - рос.
Після закінчення школи заявник навчалася з 01.09.1986 року в Дніпродзержинському прфесійно-технічному училищі № 61,яке закінчила 18.07.1988 року та отримала диплом серії НОМЕР_3 , де прізвище заявника зазначено українською мовою - ОСОБА_6 , російською мовою- ОСОБА_2 , що також відповідало правильному написанню та перекладу прізвища заявника.
Закінчивши професійно-технічне училище № 61 м.Дніпродзержинськ, заявник влаштувалася на роботу в Центральний універмаг Дніпродзержинського місьпромторгу продавцем непродовольчих товарів згідно наказу № 135К від 18.07.1988 року.
При заповненні трудової книжки за першим місцем роботи в Дніпродзержинському міськпромторгу відповідальною особою відділу кадрів була зроблена помилка в написанні прізвища заявника , а саме: замість ОСОБА_2 російськю мовою зазначено ОСОБА_8 російською, що в даному випадку є перешкодою в призначенні заявнику пенсії по інвалідності.
05 листопада 1988 року заявник зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 в Міськвідділі ЗАГС м.Дніпродзержинська за актовим записом № 784. В актовому записі № 784 про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (мовою оригіналу) прізвище заявника зазначено російською мовою відповідно паспорта громадянки України.
Після укладення шлюбу заявник прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_11 » і на обороті обкладинки трудової книжки був зроблений згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.11.1988 року запис про зміну прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З метою практичної реалізації вказаних завдань стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому, згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає також справи і про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України у своїй постанові "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті у зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
При цьому, згідно роз'яснень, що містяться в п. 12 даної постанови Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до п. 3 та п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження приймаються, крім іншого, довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи я паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп по досягненні віку від 56 до досягнення особою 59 років включно- не менше 14 років.
Пункт 1 Порядку № 637 зазначає про те, що основним документом, що підтверджує загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з іменем, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку.
Дослідивши докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви повністю, виходячи з наступного.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 "Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Наведена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року по справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року по справі №750/9847/18, від 18 листопада 2020 року по справі №554/3600/19, від 25 листопада 2020 року по справі №636/4087/19, від 03 лютого 2021 року по справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року по справі №643/6447/19, від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення".
На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року по справі №545/1472/17.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 р. по справі №938/792/21 суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Як встановлено судом, в трудовій книжці НОМЕР_1 , заведеної 29 липня 1988 року Дніпродзерджинским міськпромторгом, наявні помилки у написанні прізвища заявника, що є обставиною, котра перешкоджає заявниці з реалізацією її права на пенсію.
Оскільки метою встановлення факту, що має юридичне значення, є забезпечення можливості реалізації заявником гарантованого Конституцією України права на пенсійне забезпечення, а також те, що іншого порядку та можливості встановити факт, окрім судового, не існує, суд дійшов висновку про належність вказаних документів заявникові, тому наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки в позасудовому порядку встановити факт належності правовстановлюючих документів неможливо, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на призначення пенсії, заява підлягає задоволенню.
Як вбачається із ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що відповідно до ч. 7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом та у справах окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, відсутній спір та позовні вимоги, а заявник звернулася із заявою про встановлення факту, що для неї має юридичне значення, а відтак судовий збір, сплачений при зверненні до суду необхідно залишити за заявником.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,7,19,23,315,319,354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної 29 липня 1988 року Дніпродзержинським міськпромторгом.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний судового рішення складено 24.02.2026
Суддя І.В. Корнєєва