Справа № 932/1979/26
Провадження № 1-кп/932/412/26
про продовження запобіжного заходу
24 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110002619 від 11 листопада 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу проходив на посаді гранатометника 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник просив обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, що буде цілком достатнім для виконання останнім процесуальних обов'язків.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 26 лютого 2026 року.
На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_5 не завершено, перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 26 лютого 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання за вчинення у т.ч. тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений обізнаний у доказах та контактних даних, адресі проживання потерпілої, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, та може шляхом погроз, умовлянь, залякувань, підкупу незаконно впливати на останню, у тому числі із застосуванням фізичного або психологічного впливу примусити її до зміни своїх показів. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілу залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої і дослідження їх судом.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на даний ризик, але на підтвердження останнього суду не було надано будь-яких доказів.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_5 не одружений, будь-яких малолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має; є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період; раніше не судимий.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню а клопотання захисника щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне, як альтернативний запобіжний захід, визначити заставу у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., поклавши на ОСОБА_5 певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 331, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 24 квітня 2026 року включно, в умовах гауптвахти.
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 24 квітня 2026 року.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування з потерпілою та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, до 24 квітня 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту, - залишити без задоволення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя