Справа № 464/6677/25
пр.№ 2/464/573/26
23.02.2026 м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Мичка Б.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/6677/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача через підсистему «Електронний суд», звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 24755, 00 грн., покликаючись на невиконання останньою взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 року таку передано на розгляд судді Мичка Б.Р.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.
24.10.2025 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог за необгрунтованості таких.
27.10.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).
Як регламентовано ст.13 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
12 серпня 2021 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики на умовах невідновлюваної кредитної лінії №236864, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у самому договорі в графі «Реквізити сторін».
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
За умовами договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти.
За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами визначено наступні умови: сума позики 5 000, 00 грн (транш № 1); стандартна процентна ставка 1,5% в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу 3.0%; строк повернення позики за траншем № 1 до 08 вересня 2021 року.
Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу позику в сумі 5 000,00 грн, які перераховано на карту відповідача, що підтверджується листом ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» № 236864 від 01 вересня 2025 року.
Отримавши кредит, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 24755, 00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума позики; 19755, 00 грн проценти за користування позикою з 12.08.2021 по 01.08.2025 включно.
Однак суд не погоджується із наведеним позивачем в позовній заяві розрахунком заборгованості за процентами за вказаним договором позики, виходячи з наступного.
Як установлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач отримав кошти за траншем № 1, та зобов'язувався повернути такі у повному обсязі у визначений договором строк, а саме до 08 вересня 2021 року. Доказів надання інших траншів матеріали справи не містять.
Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до положень статті 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 08 вересня 2021 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Указане узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
За таких обставин, проценти після закінчення строку на який укладався договір позики стягненню не підлягають, оскільки виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування позикою.
З урахуванням презумпції правомірності правочину, взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором позики, який нею не виконувався належним чином та обов'язковості договору для сторін, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 11755, 00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за позикою; 6755, 00 грн заборгованість за відсотками, за період з 12.08.2021 по 08 вересня 2021 року.
З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Отже заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні докази: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Ю.В., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, акт №203 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 1150, 57 грн судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики № 236864 від 12 серпня 2021 року в розмірі 11755, 00 гривень.
Відмовити у задоволенні решти вимог позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, а також 1150, 57 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, м. Київ, вул. Липинського, 10/1
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 23 лютого 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Мичка Б.Р.