ЄУН: 336/7666/25
Провадження №: 2/336/389/2026
25 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
До суду надійшла вищезазначена позовна заява.
В обґрунтування заяви зазначено, що 09 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір 124-0111005/ФКВ-08. Задля забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором із ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя від 21.03.2012 року № 0827/2-126/12 ухвалив рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 124-0111005/ФКВ-08 від 09.07.2008 року на загальну суму 624 953,76 грн.
02.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/2 , відповідно до якого прав грошової вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2012 року № 0827/2-126/12 щодо повернення коштів, у них наявна заборгованість розмірі 186 873,55 грн., з яких: 3 % річних - 36 624,00 грн., інфляційні витрати - 150 249,55 грн.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вищезазначену суму.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито провадження у справі, справа визнана судом малозначною, судове засідання призначено на 30.10.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
Судове засідання 30.10.2025 року відкладено на 02.02.2026 року у зв'язку із перебування судді у нараді кімнаті по кримінальній справі № 336/10753/24.
У судове засідання 02.02.2026 року сторона позивача не з'явилася, повідомлялася про розгляд справи у передбаченому законом порядку, у матеріалах справи наявна вимога про розгляд справи за їх відсутності проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання 02.02.2026 року не з'явився. Конверт разом із судовою повісткою повернувся до матеріалів справи не врученим.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір 124-0111005/ФКВ-08. За для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором із ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2012 року № 0827/2-126/12 щодо повернення коштів, у них наявна заборгованість розмірі 186 873,55 грн. з яких: 3 % річних - 36 624,00 грн., інфляційні витрати - 150 249,55 грн
02.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/2, відповідно до якого права грошової вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
Ухвалою Шевченківського районного суду від 09.02.2022 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) у виконавчому листі виданому на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2012 року № 0827/2-126/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором (а.с. 4).
Наведені вищі обставини підтверджуються змістом вказаної ухвали суду, відомостями програми автоматизованого документообігу суду Д-3.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Судом встановлено, що рішення суду відповідачі не виконали.
За наданим позивачем розрахунком: за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 три проценти річних складають 36 624,00 грн., інфляційні витрати за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 складають 150 249,55 грн.
За наведеного суд доходить висновку висновку про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» три процента річних та інфляційні витрати у сумі 186 873,55 гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1514 гривень з кожного.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 п.4 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - ТОВ «Діджи Фінанс», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8; ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцять днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Є.С. Боєв
25.02.26