Справа № 333/1904/19
Провадження № 4-с/333/11/26
25 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі судді: Наумової І.Й, секретаря судового засідання: Кунець В.В., представника скаржника - адвоката: Трачук Н.І., державного виконавця: Шарова , стягувачки: Лєткеман І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , (боржника у виконавчому провадженні) на відмову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у здійсненні перерахунку розміру аліментів, та інші дії, заявлену в межах виконавчого провадження №45981825, стягувачем в якому є ОСОБА_2 ,
12.01.2026 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з даною скаргою, яку обґрунтовує наступним.
У провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 12.01.2015 року перебувало виконавче провадження № АСВП: 45981825 (ідентифікатор ЗВДГВ889Г19А) про стягнення зі скаржника на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від доходу платника аліментів. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19 зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до розміру 1/8 частини від заробітку (доходів) платника аліментів. 25.11.2025 року він подав державному виконавцю рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19 та заяву про проведення перерахунку аліментів, але листом від 04.12.2025 року відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, хоча склав, але не надав розрахунок, зазначивши, що ним станом на 30.11.2025 року сплачено 473936 грн. 11 коп, а з урахуванням рішення суду загальний розмір суми зі сплати аліментів становить 236 218 грн. 06 коп., очевидно, що переплата по цьому ВП складає 237 718 грн. 05 коп., при цьому довідку-розрахунок йому надано не було.
Ним було подано скаргу на дії виконавця щодо відмови у здійсненні перерахунку аліментів до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за місцезнаходженням виконавчої служби, але ухвалою суду від 18.12.2025 року ЄУН: 336/12053/25 Провадження №: 4-е/336/58/2025 скаргу повернуто. Скаргу було подано повторно через систему «Електронний суд» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, але ухвалою від 23.12.2025 року, яка отримана лише 05.01.2025 року, повернуто. Як наслідок боржником пропущено строк на подання цієї скарги.
На підставі вищевказаного, скаржник просить суд:
1) поновити пропущений з поважних причин строк на подання цієї скарги.
2) визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу
державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №45981825 з дати набуття чинності рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19
3) зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №45981825 з дати набуття чинності рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19 та надати йому розрахунок.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 12.01.2025 р. відкрито провадження у цій справі.
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шаровим В.М., в провадженні якого перебуває виконавче провадження в межах якого подана скарга, подані, по суті, письмові заперечення щодо викладених у скарзі вимог, в яких він просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на наступне. На примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 45981825 з примусового виконання виконавчого листа № 333/8937/14-ц від 06.01.2015 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати (доходу) боржника щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, рішенням Комунарського районного суду №333/1904/19 від 11.12.2019 зменшено розмір стягнення аліментів з 1/4 на 1/8 частину доходу, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Державним виконавцем 12.01.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45981825. Видати довідку розрахунок ОСОБА_1 , в заяві від 25.11.2025 не просив. 04.12.2025 державним виконавцем, боржнику було повідомлено, що відповідно до ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Також відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Також державним виконавцем наголошено, що розрахунок заборгованості боржник може отримати в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України шляхом написання відповідної заяви про видачу розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 45981825.
В судовому засіданні представниця заявника - адвокат Трачук Н.І. наполягала на задоволенні скарги з підстав, зазначених в скарзі.
Державний виконавецьЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шаров В.М. заперечував відносно задоволення скарги, з підстав зазначених ним у запереченнях на скаргу.
Стягувачка ОСОБА_2 заперечувала відносно задоволення скарги та просила відмовити в її задоволенні. Пояснила, що до 2025 р. вона з боржником та їх донькою ОСОБА_5 жили однією сім'єю, і тому фактично коштами, що стягувалися як аліменти на користь стягувачки розпоряджалися разом.
Суд, вислухав пояснення представниці скаржника, державного виконавця, стягувачки, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №333/8937/14-ц від 24.12.2014 року присуджено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.11.2014 р. і до досягнення повноліття. Також даним рішенням суду з позивача на користь відповідача стягнені аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13.11.2014 р. до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Дане рішення набуло законної сили 05.01.2015 року, на його підставі 06.01.2015 р. виданий виконавчий лист, який 12.01.2015 р. пред'явлено до виконання.
Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Фесенко Ю.В. від 12.01.2015 р. відкрито виконавче провадження ВП № 45981825 з виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено частково та присуджено: змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2014 року у справі №333/8937/14-ц. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця, у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даного рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
25.09.2025 р. боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця, в провадженні якого перебуває вищевказане виконавче провадження, із заявою про виконання вищевказаного рішення суду від 11.12.2019 року по цивільній справі № 333/1904/19, та просив провести перерахунок суми боргу з дати винесення рішення по теперішній час та видати довідку розрахунку. До заяви була додана копія рішення суду від 11.12.2019 р.
29.09.2025 р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (з 01.01.2026 р. даний орган іменується Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) Шаровим В.М., на підставі вищевказаного пред'явленого до виконання судового рішення про зменшення розміру аліментів, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 в розмірі 12,5 % доходів щомісяця.Попередню постанову державного виконавця від 13.05.2015 р. постановлено залишити без виконання та прийняти нову. Копія постанови направлена державним виконавцем для виконання за місцем роботи боржника - КП «Водоканал».
З наданої КП «Водоканал» інформації від 05.11.2025 р. на запит державного виконавця вбачається, що з грудня 2019 р. по вересень 2025 р. із заробітної плати боржника ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частка від заробітної плати боржника. Заборгованості по сплаті аліментів за цей період боржник не мав.
З жовтня 2025 р. і по теперішній час із заробітної плати боржника аліменти стягуються в зменшеному розмірі - 1/8 частки від доходу платника аліментів, що підтверджується звітами з місця роботи ОСОБА_1
13.11.2025 р. та 03.02.2026 р. державним виконавцем складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у даному виконавчому провадженні, в якому здійснено розрахунок аліментів за період з січня 2020 р. по вересень 2025 р. з урахуванням зменшеного розміру, встановленого рішення суду від 11.12.2019 р. Відповідно до цього розрахунку переплата аліментів становить у розмірі 237 718,05 грн. Обізнаність скаржника щодо наявного розрахунку від 13.11.2025 р. свідчить і обставини, зазначені скражником в скарзі з посиланням на зазначену суму переплати аліментів.
25.11.2025 р. боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою, в якій просив направити за його місцем роботи довідку розрахунок для корегування розміру аліментів та зазначити той факт, що має місце переплата аліментів з подальшим відрахуванням аліментів з переплаченої суми.
04.12.2025 р. скаржнику державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано письмову відповідь на заяву від 25.11.2025 р. в якій повідомлено наступне.
«…Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадженню сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також прo зміну місця роботи.
Однак Вами тільки 25.09.2025 було долучено до матеріалів виконавчого провадження рішення Комунарського районного суду №333/1904/19 від 11.12.2019 про зменшення розміру стягнення аліментів з 1/4 на 1/8 частини доходів боржника.
У зв'язку з долученням даного рішення, та на виконання Вашої заяви від 25.09.2025 про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості відповідно до якого загальна сума сплачених аліментів за виконавчим провадженням №45981825 станом на 30.11.2025 становить 473 936,11 грн.
З урахуванням наданого Вами рішення суду про зменшення розміру аліментів та наданих довідок про нараховану заробітну плату, загальний розмір суми зі сплати аліментів становить 236 218,06 грн.
ОСОБА_6 заяву від 25.11.2025 повідомляємо, що відповідно до ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку, недобросовісності з боку набувача.
Також зазначаємо, що відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Враховуючи вищезазначене у державного виконавця відсутні законні підстави для задоволення вашої заяви та винесення відповідної постанови….
Відповідно до ч. 1 ст.447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Аналогічні скарги подані скаржником з порушенням правил підсудності та в зв'язку з недотриманням вимог ст. 448 ЦПК України, ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2025 р. та Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2025 р. було повернено заявнику без розгляду. З огляду на вказане, заявником було подано повторно до Комунарського районного суду м. Запоріжжя дану скаргу, яка зареєстрована 12.01.2026 р., з порушенням встановленого ст. 449 ЦПК України строку. Враховуючи дані обставини, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду з цієїю скаргою та вважає за доцільне поновити дані строки.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Особливості виконання рішень про стягнення аліментів врегульовані розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
З копії матеріалів виконавчого провадження, наданих заявником і державним виконавцем, та електронних копій матеріалів, наявних в автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається, що після набрання законної сили рішення суду про зменшення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 боржник ОСОБА_1 і до 25.09.2025 р. не пред'явив його до виконання. Про наявність даного судового рішення, боржник протягом майже 5 років з дня набрання цим рішенням законної сили, не повідомляв, ні державного виконавця, яким здійснювалася виконання рішення суду про стягнення аліментів, ні за місцем роботи боржника, де проводилось відрахування аліментів з його заробітної плати. Дані обставини свідчать про те, що попри наявність судового рішення про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , боржник свідомо не пред'являв його до виконання, погоджуючись зі стягненням з нього аліментів в первісно присудженому судом розмірі - 1/4 частки від його доходів, які витрачалися батьками дитини за їх спільними рішенням на утримання їх доньки ОСОБА_4 . Заборгованість по сплаті аліментів станом на 25.09.2025 р. відсутня, з урахуванням свідомо несвоєчасного надання боржником виконавцю рішення суду про зменшення розміру аліментів наявна переплата аліментів за даний період на суму 237 718 грн. 05 коп., яка, суд повторно наголошує, за спільною свідомою згодою батьків дитини, витрачалась протягом цього часу на утримання їх доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_7 сума аліментів не накопичувалась, а щомісячно витрачалась на забезпечення необхідних потреб дитини.
Скаржник як батько малолітньої доньки ОСОБА_4 має діяти добросовісно у виконанні свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини і вчиняти дії спрямовані на захист інтересів дитини. Скаржник протягом майже п'яти років не пред'являв вимоги ні державному виконавцю, ні за місцем його роботи щодо неналежного відрахування його частини заробітної плати на сплату аліментів, що свідчить про його свідому згоду на відрахування аліментів в первісно присудженій частці аліментів. Виконання державним виконавцем вимог боржника щодоподальшого відрахування аліментів з переплаченої суми буде прямим порушенням права дитини на належний рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, оскільки дитина з урахуванням переплаченої з вини самого ж боржника суми аліментів фактично не буде тривалий час отримувати аліменти на її утримання, що є недопустимим. Крім, тогоЗаконом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, не передбачені повноваження у державного виконавця щодо винесення процесуальних документів про подальше відрахування аліментів на утримання дитини з переплаченої боржником суми аліментів. Вимога скаржника про зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості, враховуючи її відсутність, є необґрунтованою.
Оцінивши вищенаведені докази, та встановлені на їх підстав обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону та в межах його повноважень, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,
Клопотання заявника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання цієї скарги до суду та поновити його.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , (боржника у виконавчому провадженні) на відмову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у здійсненні перерахунку розміру аліментів, та інші дії, заявлену в межах виконавчого провадження №45981825, стягувачем в якому є ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали суду складений 25.02.2026 р
Суддя: І.Й. Наумова