Справа № 298/138/26
Номер провадження 3/298/80/26
24 лютого 2026 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Мирча Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого приймальником деревини в ТОВ «Індустрія деревообробки», м. Перечин, одруженого, з середньою освітою, що має на утримання п'ятеро неповнолітніх дітей, громадянина України, українця, такого, що раніше не притягався до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №369997 від 07.02.2026 07 лютого 2026 року о 12 год. 10 хв. на околиці населеного пункту Мирча (територія Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 6500 метрів до державного кордону України на напрямку 174 прикордонного знаку був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» гр. України ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов'язків. пов'язаних з охороною державного кордону України, а саме: неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост». Своїми діями порушив вимоги ч. 2 ст. 3 ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» пункт 10 Положення про прикордонний режим затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 24.02.2026, ОСОБА_1 обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, заперечив. При цьому вказав, що він виконував вимоги прикордонників. Зокрема, вимогу оглянути багажне відділення автомобіля. Крім того, зазначив, що прикордонники його образили, вказавши йому, що він «вредний дядько». При цьому зауважив, що на прохання показати документи, в тому числі «Резерв +», він нічого не показав, оскільки, за його твердженнями, він не зобов'язаний був показувати такі документи, оскільки прикордонники йому не представились та не надали відповідних документів, які б підтверджували факт несення ними служби. Документи, які б підтверджували повноваження прикордонників він попросив з огляду на ту обставину, що незадовго до цього його зупиняли також в цьому місці та виявилося, що особою, яка вимагала в нього документи, виявився не прикордонник, а працівник ТЦК.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, об'єктивно оцінивши докази по справі, суддя встановила таке.
Згідно зі ст. ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №369997 від 07.02.2026 ОСОБА_1 інкриміновано невиконання законної, неодноразово повтореної вимоги військовослужбовця Держприкордонслужби прикордонного наряду «Контрольний пост» і такі його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 07.02.2026; інформацію про особу ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.02.2026, в яких він заперечив наявність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення; схему затримання правопорушника від 07.02.2026 на напрямку 174 п/зн на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону; диск з відеофайлом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз протоколу про адміністративне правопорушення та доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Так, в ч. 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Як вбачається з даного протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, в ньому не зазначено, в чому полягало законне розпорядження чи вимога представника Державної прикордонної служби, та не вказано про чию та яку саме законну, наполегливу, неодноразову вимогу не виконав ОСОБА_1 , та в чому саме виразилась злісна його непокора.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 ідеться про те, що ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост», який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби, а саме: неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост».
Суддя зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254 - 256 КУпАП.
Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Також не містять жодних об'єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого в ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, і додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали.
Такі докази, як протокол про адміністративне затримання та схему затримання правопорушника, суддя оцінює критично, оскільки вони складені самими працівниками ДПС України, а отже, не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі.
Інших об'єктивних доказів, на підставі яких можливо встановити службових осіб, які несли службу на контрольному пості, факт виконання такими особами у вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення місці і часі службових обов'язків, а також, які саме законні вимоги військовослужбовців Держприкордонслужби не були виконані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Не вдається встановити вказані обставини і з відеозаписів, що містяться на доданому до протоколу про адміністративне правопорушення CD-диску
При цьому суддя враховує пояснення, надані ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, зокрема, ті, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно не виконував законну, наполегливу,неодноразово повторену вимогу працівника прикордонної служби.
За наведених обставин суддя констатує, що сукупність зібраних у справі доказів позбавляє можливості встановити у даній справі подію та склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
При цьому суддя констатує, що із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно з пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Зважаючи на наведене, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом, відтак приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Ротмістренко О.В.