Справа №516/368/25
Провадження №2-п/516/3/26
17 лютого 2026 рокум.Теплодар
Теплодарський міський суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Ширінської О.Х.,
за участю секретаря - Прущак С.В.,
представника відповідача- Зеніної М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Теплодар Одеської області, в режимі відеоконференції, заяву представника відповідача Зеніної Марії Олександрівни про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник відповідача - адвокат Зеніна М.О. звернулася із заявою про перегляд заочного рішення та про його скасування, а саме:рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача зазначила, що 12.01.2026 року нею було отримано повний текст заочного рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року.
Відповідач не являвся в судові засідання та не подавав відзив на позов, оскільки він не отримував ухвали суду про відкриття провадження, ні позов з додатками, ані судову повітку про виклик до суду, у зв'язку із чим не був обізнаний про наявність та розгляд цивільної справи.
Про існування зазначеної судової справи та ухвалення судового рішення відповідачу стало відомо після отримання сповіщення через застосунок «Дія».
За результатами ознайомлення з матеріалами справи та з урахуванням відповіді Теплодарського міського суду Одеської області (лист від 14.01.2026 у справі № 516/368/25 з доданими копіями поштових документів) встановлено, що єдине документально підтверджене поштове відправлення судової кореспонденції на адресу відповідача стосується повістки на судове засідання 06.01.2026, яке завершилося ухваленням оскаржуваного заочного рішення: рекомендоване відправлення за трек-номером К067049608800, подане до пересилання 03.12.2025, повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (дата повернення/вручення відправнику - 09.12.2025).
Водночас зі знімку з екрану на офіційному сайті АТ «Укрпошта» за цим ідентифікатором вбачається, що відправлення прибуло до відділення 650490 (м. Теплодар) і того ж дня (05.12.2025) було оформлено як таке, що повертається відправнику у зв'язку з «відсутністю одержувача за вказаною адресою». Така послідовність статусів прямо не узгоджується з вимогами п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, відповідно до яких рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» у разі відсутності адресата під час доставки підлягає інформуванню адресата (за наявним номером телефону) та/або вкладенню повідомлення до абонентської скриньки, а відмітка «адресат відсутній за зазначеною адресою» може бути зроблена лише якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився для отримання, після чого лист повертається до суду.
Отже, повернення відправлення в день його прибуття (05.12.2025) до відділення свідчить про порушення встановленої процедури доставки/ інформування з боку АТ «Укрпошта», а відмітка «адресат відсутній...» за таких умов не може розцінюватися як належне підтвердження повідомлення відповідача, що додатково підтверджує відсутність реальної можливості відповідача отримати повістку та реалізувати право на захист.
Крім того, у матеріалах справи міститься судова повістка від 10.10.2025 року про виклик на 11.11.2025 року о 13:30, однак відсутні докази її відправлення (поштова накладна/квитанція, опис вкладення, список рекомендованих відправлень, трек-номер, повідомлення про вручення або документ про повернення, тощо).
Аналогічно, у матеріалах справи міститься судова повістка від 14.11.2025 року про виклик відповідача у судове засідання, призначене на 01.12.2025 року об 11:00, однак відсутні будь-які документи, що підтверджують її направлення та/або вручення ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене, заявник не мав змоги бути присутнім під час розгляду даної справи, ознайомитись з позовною заявою та додатками до неї, а також подати відзив на позовну заяву.
Заочний розгляд можливий лише за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (умова, передбачена статтею 280 ЦПК України), а також мав реальну можливість реалізувати право на захист.
Однак, у даній справі суд фактично визнав належним повідомленням лише одне поштове відправлення, яке не було вручено та повернулося з позначкою «адресат відсутній». підтвердженням, що відповідач був обізнаний про судове засідання та свідомо ухилився від отримання кореспонденції, тим більше з огляду на те, що підтвердження відправлення було здійснене АТ "Укрпошта" в день його надходження до відділення поштового зв'язку, з порушенням встановленого порядку зберігання та інформування адресата. А також, за відсутності підтверджень направлення попередніх повісток (на 11.11.2025 та 01.12.2025).
Вважає, що суд не мав підстав вважати, що відповідач був належно і завчасно повідомлений про розгляд справи в цілому та умисно не з'явився, а відтак - підстави для заочного розгляду були застосовані передчасно, без належної доказової бази щодо повідомлення відповідача.
Ухвалюючи заочне рішення, суд дійшов висновку про доведеність факту надання відповідачу кредитних коштів у сумі 2 600,00 грн, пославшись, зокрема, на довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року, в якій зазначено про нібито переказ грошових коштів 30.01.2022 року на платіжну картку з номером № НОМЕР_1 .
Водночас, зазначена довідка не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України, оскільки:
не є первинним банківським документом,
не підтверджує фактичного зарахування коштів на рахунок отримувача,
не підтверджує, що зазначений платіжний інструмент (картка банку) належить саме відповідачу, не містить відомостей про остаточний статус транзакції (успішно завершена, скасована, повернена тощо).
Фактично суд ототожнив інформаційну довідку третьої особи з належним доказом виконання грошового зобов'язання, проте належним доказом перерахування коштів є банківська виписка або інший первинний документ фінансової установи, що підтверджує саме зарахування коштів отримувачу - відповідачу.
Крім того, у позовній заяві позивач самостійно визнає, що йому не передано інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок відповідача, у зв'язку з чим позивач був змушений звертатися до суду з клопотанням про витребування доказів.
Таким чином, позивач фактично підтверджує відсутність у нього належних первинних доказів видачі кредиту відповідачу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладення між сторонами електронного кредитного договору, який нібито був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що, на думку позивача, є належним аналогом власноручного підпису.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у сукупності беззаперечно підтверджували, що відповідні електронні дії були вчинені саме ОСОБА_2 , а не третьою особою.
Зокрема, у справі відсутні докази, які б підтверджували:
що номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор (5М5- код), належав відповідачу та перебував у його користуванні на момент укладення договору;
факт відправлення та введення одноразового ідентифікатора;
належні докази проведення ідентифікащї та верифікації клієнта, зокрема первиннідані та матеріали, на підставіяких така ідентифікаціяздійснювалася, тощо.
При цьому позивач посилається на так звану «довідку про ідентифікацію», однак суд у заочному рішенні не надав жодної оцінки її змісту, не встановив, які саме дії були виконані, які документи перевірялися, та чи дозволяють вони однозначно ототожнити особу відповідача з користувачем, який укладав електронний договір.
Так, така довідка є виключно внутрішнім інформаційним документом кредитодавця, а тому не відповідає вимогам належності, допустимості та достатності доказів, визначеним статтями 76-78, 81 ЦПК України.
З метою перевірки ключових обставин, на які посилається позивач (нібито видача кредитних коштів шляхом переказу 30.01.2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , а також підтвердження операцій/ ідентифікації через телефонний номер), представником відповідача - адвокатом АО «Експонента» Зеніною Марією Олександрівною - 22.01.2026 року у порядку статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було направлено до АТ КБ «ПриватБанк» два адвокатські запити.
На зазначені адвокатські запити АТ КБ «ПриватБанк» надав офіційні письмові відповіді від 30.01.2026 року, які прямо спростовують основу позовних тверджень.
Так, у відповіді банку на адвокатський запит вих. № 22/01/26/1 від 22.01.2026 року прямо зазначено:
«Платіжні картки у період з 30.01.2022 по 28.02.2022р. ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 не мав»;
«Платіжна картка НОМЕР_1 не належить ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ».
На адвокатський запит вих. №22/01/26/2 від 22.01.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив:
«Відсутня можливість надати інформацію щодо номеру телефону, на який надсилались повідомлення про підтвердження здійснення фінансових операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 у період з 30.01.2022 по 28.02.2022р., оскільки картка не належить ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 »;
«Номер телефону НОМЕР_3 не перебував в анкетних та/або облікових даних ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ».
Тобто, наведені офіційні відповіді АТ КБ "ПриватБанк", отримані на адвокатські запити, унеможливлюють ототожнення відповідача з платіжним інструментом та контактними даними, на які посилається позивач для обґрунтування факту видачі кредиту та "ідентифікації" боржника. Фактично АТ КБ "ПриватБанк"як первинне джерело відомостей підтвердив, що:
у релевантний період відповідач не мав платіжних карток в АТ КБ "ПриватБанк"; платіжна картка №° НОМЕР_1 не належить відповідачу;
номер телефону НОМЕР_3 не перебував в анкетних/облікових даних відповідача.
За таких умов твердження позивача про надання кредитних коштів шляхом перерахування на платіжну картку відповідача та подальше виникнення заборгованості не підтверджені належними і допустимими доказами (статті 76-78, 81 ЦПК України) і є такими, що ґрунтуються на припущеннях, що прямо заборонено ст. 81 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи, 10.08.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого позивач заявляє про перехід до нього права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі - до ОСОБА_2 .
За твердженням позивача, 30.01.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2880926, відповідно до умов якого сума кредиту становила 2 600,00 грн, строк кредитування - 360 днів, а процентна ставка - 1,99 % на день, при цьому кредитні кошти нібито надавалися шляхом переказу на картковий рахунок.
Разом із тим, нарахована позивачем заборгованість за процентами є явно неспівмірною із сумою основного боргу та не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заявленої заборгованості складає 13 605,54 грн, з яких:
2 600,00 грн - тіло кредиту;
11 005,54 грн - проценти за користування кредитом.
Таким чином, сума процентів більш ніч у чотири рази перевищує суму фактично отриманих коштів, що саме по собі свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін.
У свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо визначає несправедливими умови договору, які встановлюють обов'язок споживача сплатити непропорційно велику суму компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання зобов'язання за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Застосовуючи аналогію, з урахуванням того, що заявлена позивачем вимога про стягнення 11 005,54 грн. процентів є неспівмірною сумі кредиту (тіло кредиту) 2 600,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача як споживача фінансових послуг.
Заочним рішенням суду з відповідача стягнуто на користь позивача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, при цьому суд послався на договір, акт та опис наданих послуг.
Водночас зазначені витрати є явно неспівмірними як із предметом спору, так і з характером та складністю справи. Так, позовні вимоги заявлені у сумі 13 605,54 грн, з яких 2 600,00 грн. - тіло кредиту, а решта - нараховані проценти.
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу 8 000,00 грн. становить понад 58% ціни позову та більш ніж утричі перевищує розмір основного боргу (тіла кредиту), що саме по собі свідчить про відсутність розумної пропорції між заявленими витратами та економічним змістом спору.
Крім того, справа була розглянута у заочному порядку, без проведення змагального судового розгляду та без необхідності активної процесуальної поведінки представника позивача (відзиву відповідача, дослідження заперечень, клопотань, тощо), що об'єктивно не потребує значних витрат часу і складної правничої роботи. Фактично йдеться про типовий спір щодо стягнення заборгованості за стандартним договором, що також зменшує обґрунтованість стягнення фіксованої суми у 8 000,00 грн.
Крім того, у матеріалах заяви містяться офіційні письмові відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2026 року, які документально підтверджують відсутність у відповідача платіжних карток у релевантний період та те, що платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку позивач посилається як на "картку відповідача", не належить ОСОБА_2 .
За таких обставин сам предмет позову та фактична основа заявлених вимог є щонайменше спірними і прямо спростовуються первинним джерелом інформації (банком-емітентом платіжного інструменту). Відтак покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 8 000,00 грн у ситуації, коли позовні вимоги не підтверджені належними доказами та фактично ґрунтуються на припущеннях, є очевидно необґрунтованим та несправедливим, а такі витрати не можуть вважатися необхідними та співмірними з огляду на зміст і реальну доказову якість заявленого позову, а тому відподно вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Щодо обов'язку позивача вжити всіх можливих заходів для самостійного отримання доказів та недопустимості формального звернення з клопотанням про їх витребування.
Таким чином, позивач не виконав процесуального обов'язку щодо належного формування доказової бази позову та не обґрунтував неможливість самостійного отримання доказів, які він вважає необхідними для підтвердження своїх вимог.
Представник відповідача просила суд переглянути заочне рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06 січня 2026 року у справі № 516/368/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Скасувати заочне рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06 січня 2026 року у справі № 516/368/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначити до судового розгляду в загальному порядку.
Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подав до суду свої заперечення. Вважає аргументи, наведені у заяві Відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання за кредитним договором.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перед подачею позовної заяви про стягнення заборгованості надсилало копію заяви із додатками сторонам справи, докази чого містяться у матеріалах справи.
Відповідно до заочного рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року, суд зазначив що відповідач повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в тому числі через оголошення на веб-порталі судової влади України, але заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, причин неявки не повідомив.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Німеччини" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Відповідно до ч. 1 ст 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предтавник позивача вважає, що Відповідачем не доведено належним чином аргументи на які він посилається та не надано жодних обґрунтованих доказів що б підтверджували його слова, та свідчили б про дійсність не отримання Відповідачем судових повісток.
Просив заяву Відповідача про перегляд заочного рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник заявника/відповідача Зеніна М.О. підтримала подану заяву про перегляд заочного рішення і просила її задовольнити з підстав, зазначених у заяві.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Вивчивши матеріли поданої заяви, суд вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, а справу слід призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення.
Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вище наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Незважаючи на всі доводи представника заявника щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та неналежного направлення йому копії позову з додатками, суд не погоджується із ними та вважає, що судом були застосовані усі можливі засоби для повідомлення відповідача, передбачені діючим законодавством, а також сформованою судовою практикою, з урахуванням особливостей, викликаних умовами роботи судів у період дії воєнного стану в Україні та дефіциту маркованої продукції у судах.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом шляхом направлення sms-повідомлення на номер НОМЕР_4, на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме на електронну адресу ОСОБА_2 отримав ухвалу суду від 09.10.2025 та прикріплені до неї файли (позов з додатками).
Також, направлення судової кореспонденції здійснено рекомендованим листом з повідомлення про вручення, який повернувся до суду з відміткою невручення «Адресат відсутній». При цьому, слід зауважити, що суд не повинен перевіряти роботу відділень поштового зв'язку і виконання ними відповідних норм і Правил надання послуг поштового зв'язку.
Крім того, судом було розміщено оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.
Слідує також зауважити, що ОСОБА_2 є користувачем застосунку «Дія», на який він отримав рішення суду, що вказує на те, що всі судові повістки він також міг бачити у даному застосунку.
На думку суду є сумнівним, що відповідач не був обізнаний щодо розгляду даного позову в суді.
В той же час, доводи представника заявника в частині належності та допустимості доказів, наданих позивачем на підтвердження укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_2 та отримання ним грошових коштів на відповідний рахунок, є слушними та потребують додаткової перевірки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням наведених представником відповідача підстав для скасування заочного рішення та заявлених доводів, на дослідженні та врахуванні яких наполягає відповідач, які потребують перевірки судом та мають істотне значення для правильного вирішення спору, та враховуючи той факт, що обставини справи з'ясовуються судом на засадах змагальності, є підстави для скасування заочного рішення суду.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне скасувати заочне рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 284, 287, 288, 259, 353 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача Зеніної Марії Олександрівни про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Скасувати заочне рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 06.01.2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Призначити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та провести підготовче судове засідання 05.03.2026 року о 14 год 00 хв..
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 24.02.2026.
Суддя: О.Х. Ширінська