Справа № 442/7820/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1071/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2025 року, -
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
встановила:
ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання начальника установи ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40) ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
Мотивуючи своє рішення суд, зокрема зазначив, що засуджений ОСОБА_6 перебуваючи в місцях позбавлення волі, своєю поведінкою не довів свого виправлення та, що така поведінка може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що засудженим не доведено і в судовому засіданні не встановлено, що за час відбуття покарання в особистості ОСОБА_6 відбувся процес позитивних змін, який створив у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Беручи до уваги особу ОСОБА_6 якого засуджено за нетяжкий злочин, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, суд в ухвалі зазначив, що відсутнє переконання про те, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
На цю ухвалу засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу просить, оскаржувану ухвалу скасувати.
В обґрунтування вказує, що оскаржувана ним ухвала є незаконною та необгрунтованою. Звертає увагу, що з клопотанням про умовно-дострокове звільнення звертався не він, а начальник установи де він відбуває покарання. Наголошує, що адміністрацією ДВК №40 надано позитивні характеристики щодо нього, а відтак вважає, що суд першої інстанції повинен був задоволити подане клопотання.
Стосовно строку на апеляційне оскарження то з урахуванням того, що судовий розгляд відбувався в режимі відеоконференції, даних коли засуджений отримав оскаржувану ухвалу матеріали справи не містять, засуджений стверджує, що таку ухвалу отримав 31.10.2025, колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Заслухавши доповідь судді, виступ засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про законність ухвали суду, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відмовляючи в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від покарання, суд першої інстанції врахував надану характеристику, затверджену 08.10.2025 начальником ДУ «ДВК-40» ОСОБА_10 , згідно якої, ОСОБА_6 з 26.03.2025 знаходиться в місцях позбавлення. За час відбування покарання 2 рази заохочувався. Стягнення адміністрацією не накладались. ОСОБА_6 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вину у скоєному визнає. Не працює офіційно в установі покарання. Приймає активну участь у програмі диференційованого виховного впливу «Національно патріотичне виховання».
Встановлено, що ОСОБА_6 засуджений вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2023 за ст. 336 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. Початок строку 26.03.2024. Кінець строку 26.03.2027.
Суд першої інстанції заслухав засудженого, представника виправної установи, думку прокурора, ретельно дослідив усі обставини та матеріали особової справи ОСОБА_6 й на підставі усіх об'єктивно з'ясованих обставин та їх оцінки в сукупності дійшов правильних висновків, які виклав у судовому рішенні й з якими погоджується колегія суддів.
На переконання колегії суддів, процес виправлення ОСОБА_6 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах без ізоляції від суспільства.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, колегія суддів вважає необґрунтованими. Формальна відсутність порушень режиму та наявність двох заохочень сама по собі не є доказом виправлення у розумінні ст. 81 КК України.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки тих самих фактичних даних, які були ретельно перевірені судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження як достатні та переконливі підстави для умовно дострокового звільнення.
Колегія суддів не встановила будь-яких нових обставин, які б спростовували висновки суду або свідчили про істотні позитивні зміни в поведінці засудженого, що дають підстави для його умовно-дострокового звільнення.
Таким чином, судовий розгляд зазначеного клопотання було здійснено та проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення і не вбачає підстав для його скасування з викладених в апеляційній скарзі мотивів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання начальника установи ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40) ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4