Справа № 686/22218/25
Провадження № 3/686/738/26
24.02.26
24 лютого 2026 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 о 22 год. 11 хв. 23 липня 2025 року по вул.Кам'янецькій, 180, у м.Хмельницькому, керував транспортним засобом марки та моделі «Nissan Navara», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Вартанова Г.М., будучи своєчасно сповіщеними про час, дату та місце розгляду справи (що підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку повістки про виклик до суду), не з'явились, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило, натомість захисник письмово клопотала про розгляд справи без їх участі.
Частиною 2 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов'язковою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, розгляд справи, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, здійснюється за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та у відсутності його захисника - адвоката Вартанової Г.М., яка клопотала про розгляд справи в їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення правил дорожнього руху підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №400688 від 23.07.2025 р. (щодо фіксації порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху); направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 23.07.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження таких оглядів; рапорту працівника поліції від 23.07.2025 р., щодо обставин вищезазначеної події, яка відбулась у вказаний день за участю ОСОБА_1 ; здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини вчинення вищевказаного правопорушення ОСОБА_1 . Зокрема, вказані відеозаписи підтверджують ті обставини, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 у вказаний час та місці було зупинено працівниками поліції, які виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, через що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 , знаючи про наявність у нього обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння та про існування відповідальності за відмову від проходження такого огляду, будучи попередженим про те, що у випадку зазначеної відмови відносно нього буде складений відповідний протокол, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. І лише після зазначених подій працівник поліції склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Істотних порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом у справі.
Твердження захисника, висловлене у письмовому клопотанні, щодо недотримання працівниками поліції, передбаченої ст.266-1 КУпАП, спеціальної процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , з урахуванням наявного в останнього статусу військовослужбовця, суд уважає безпідставними, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння взагалі не проводився, в зв'язку з його відмовою проходити такий огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. До того ж, положення ст.266-1 КУпАП регламентують порядок проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння осіб, які безпосередньо виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. Вказана норма застосовується у разі скоєння військовослужбовцем військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП, і не поширюється ця норма на загальні адміністративні правопорушення, зокрема пов'язані з порушенням правил дорожнього руху. Крім того, у ч.1 ст.15 КУпАП, з-поміж іншого, визначено, що військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Що ж стосується огляду на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, то цей порядок передбачений спеціальною нормою закону - ст.266 КУпАП, відповідно до якої повноваження щодо направлення для проведення огляду на визначення стану сп'яніння та проведення такого огляду мають працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку. Окрім того, як свідчать наявні в матеріалах справи відеозаписи, про які зазначено вище, ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення був одягнутий у цивільний одяг та керував автомобілем, який не мав ознак приналежності транспортного засобу до Збройних Сил України, в процесі спілкування з інспекторами патрульної поліції, називаючи суперечливі відомості щодо приналежності до військових структур, де начебто ОСОБА_1 проходить службу, при цьому будь-яких документів, підтверджуючих виконання останнім обов'язків військової служби, він поліцейським не демонстрував, а тому, враховуючи положення ст.15 КУпАП, працівниками поліції правомірно було застосовано та дотримано щодо водія ОСОБА_1 порядок направлення для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Судом не встановлено будь-яких об'єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції погодитись пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж за бажанням ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я. Однак, ОСОБА_1 , неодноразові вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ігнорував та проходити такий огляд категорично відмовився, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою на адресу працівників, і така поведінка ОСОБА_1 безперечно свідчила про його небажання проходити у будь-якому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, а тому співробітник поліції, зафіксувавши неодноразові відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, повідомивши останнього про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, правомірно склав такий протокол відносно ОСОБА_1 . До того ж, варто зазначити, що до обов'язків працівників поліції не входить довготривале вмовляння правопорушників пройти огляд на стан сп'яніння. Натомість, до обов'язку ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, належало на першу вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, в даному випадку, стану алкогольного сп'яніння.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи порушника, який не вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом, з-поміж іншого, були досліджені й довідка, видана інспектором ВАП УПП в Хмельницькій області ДПП, вказані відеозаписи та постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5298717 від 23.07.2025 р., які в своїй сукупності свідчать про те, що отримане ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.02.2018 р. знаходиться у статусі «підлягає вилученню», оскільки ОСОБА_1 після закінчення терміну його позбавлення (постановою Києво-Святошинського суду Київської області від 22.01.2024 р. у справі №369/19491/23) права керування транспортними засобами повторно цього права не набув.
Разом з тим, ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, а відповідно до санкції цієї ж норми у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб'єкту правопорушення.
Суд уважає, що водій у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).
Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).
Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності у неї посвідчення водія.
Такий підхід відповідальності різних суб'єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами або ж була позбавлена такого права, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Отже, особі, яку визнано винуватою у вчинення адміністративного правопорушення, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа, на момент вчинення адміністративного правопорушення, отримане у передбаченому законом порядку посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
На переконання суду, визначене ОСОБА_1 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 665 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;
стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №400688 від 23.07.2025 р.).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.
Суддя