Справа № 2/593/102/2026
"24" лютого 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Данилів О.М.
при секретарі Ольшанській Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани клопотання захисника про зупинення провадження по цивільній справі № 593/1510/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
23 жовтня 2025 року ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в Бережанський районний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, право отримання якого відповідно до укладеного договору факторингу перейшло до позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклав кредитний договір № 8762252, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000грн. терміном на 30 днів, які мав повернути до 19 грудня 2024 року. А так як відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належно не виконував у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 17 507грн.
27 березня 2025року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25 у відповідності до умов якого «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 8762252 від 20 листопада 2024 року.
А так як борг відповідача по вищевказаному кредитному договору перед позивачем складає 17 507грн., який у добровільному порядку не сплачений, тому ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду про стягнення вказаної суми боргу у примусовому порядку.
За вказаними позовними вимогами 7 листопада 2025 року ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати вказані позовні вимоги в порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
В судове засідання представник позивача ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не з'явився, у поданому суду позові просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, лист, надісланий на його адресу, зазначену у позові, повернувся без вручення його адресату.
Захисник відповідача ОСОБА_2 через підсистему '' Електронний суд'' подав суду письмове клопотання про зупинення провадження по справі, поскільки відповідач ОСОБА_1 , із яким у нього укладена угода, несе військову службу на східному фронті, а тому не може брати участь у справі. Зв'язок із ним не стійкий. Отримати інформацію та документи для ведення справи він не може. Відповідно до п.2.2 договору про правничу допомогу замовник зобов'язаний своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень. Він як захисник останнього не має можливості подати суду відзив та належно виконувати свої обов'язки так як йому невідома позиція відповідача щодо заявлених до нього вимогах, а тому він на підставі п.2.2 розриває із ним договір та припиняє представництво його інтересів у справі на час перебування ОСОБА_1 на військовій службі. До вказаного клопотання долучив ряд документів, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в даний час несе військову службу.
З огляду на те, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи із наступного.
Із повідомлення ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та наданого ним витягу із наказу № 270 від 14 жовтня 2022 року видно, що старшого сержанта ОСОБА_1 , 1973 року народження, з 14 жовтня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забепечення та вважати таким, що справи та посаду командира зенітного ракетного відділення 1144 взводу охорони військової частини НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, а оглянута довідка № 2364 від 15 листопада 2025 року свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК Укрїни суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний Суд у постановах від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 та від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) дійшов висновку, що зупинення провадження у справі можливе лише за умов перебування відповідної особи у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», складена відповідно до чинної інструкції, зокрема за формою № 5, та наказ командира військової частини (витяг) не є належними і достатніми доказами, які б свідчили про наявність підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Аналізуючи положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 сформулював такі висновки: вирішуючи питання про зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема: 1) чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан; 2) чи виконує відповідач бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій; 3) чи може унаслідок вказаних обставин особа брати участь у судових засіданнях особисто, у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; 4) чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження; 5) чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог.
Урахувавши такі висновки, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 756/3462/20 (постанова від 29 березня 2023 року) також наголосив, що наявність підстави для застосування зазначеної процесуальної норми права може доводитися наказом по особовому складу військової частини. Послався на пункт 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі №754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22 та 852/2а-1/24, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Так, із введенням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану в Україні Збройні Сили України були повністю переведені на штат воєнного часу. Відповідно, кожен військовослужбовець, мобілізований до ЗС України, вважається таким, що несе службу в умовах особливого періоду. Навіть якщо його військова частина безпосередньо не задіяна у бойових діях, його можуть оперативно відрядити до іншого підрозділу. Це є однією з ключових складових функціонування армії під час воєнного стану. Саме тому за змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України переведення ЗС України на воєнний стан є загальною підставою для зупинення судового провадження. Закон не містить винятків для ситуацій, коли військова служба об'єктивно не перешкоджає військовослужбовцю брати участь у судових засіданнях. Використання цього права залежить від сумлінності військовослужбовця, проте суд не позбавлений права оцінювати його дії з погляду добросовісності.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов'язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Отже, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, клопотання про зупинення провадження у справі, зупинення провадження в справі не порушує розумні строки судового розгляду та права учасників процесу, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
На підставі вищевикаденого, керуючись ст. ст.251, 253 ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній справі № 593/1510/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зупинити до припинення перебування відповідача на військовій службі у Збройних Силах України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.