Справа № 464/7978/25
пр.№ 2/464/588/26
18.02.2026 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Бойко О.М.
секретар судового засідання Константинова С.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 у розмірі 11 850 грн., а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.10.2020 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №23.10.2020-100002355 за допомогою електронного цифрового підпису. Згідно умов договору кредитор надав відповідачу 7000 грн. кредиту зі сплатою відсотків. 28.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-280325-15, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 13.01.2021 перейшло до позивача. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 13.11.2025 становить 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками. Просить позов задоволити.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглядати у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.10.2020 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.10.2020 -100002355, який підписано відповідачем цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов договору кредитор зобов'язався надати відповідачу 7 000 грн. 00 коп. кредиту, строком на 28 днів, зі сплатою відсотків, визначених договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
У відповідності до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитор умови договору виконав та надав відповідачу кошти в розмірі 7000 грн., що підтвержується електронною квитанцією №288275568 від 23.10.2020. Натомість відповідач умов кредитного договору не виконав, кредитних коштів не повернув та нарахованих відсотків не сплатив.
28.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий клектор» було укладено договір факторингу №СЦ-280325-15 від 28.03.2025.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобв'язання клієнта перед фактором ( ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з довідки про розмір простроченої заборгованості №4386/25-ДПЗ від 29.10.2025 заборгованість відповідача становить 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками.
Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.
З огляду на те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а позивач у встановленому законом порядку набув права вимоги за вказаним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 року в розмірі 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що така підлягає задоволенню з огляду на наступне.Відповідно до положень судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ч. 1 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі позивачем до суду подано договір про надання правничої допомоги №07/24/-НК та звіт про виконану роботу від 13.11.2025
Враховуючи наведене, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру судових витрат на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (місцезнаходження: вул.Алмазова Генерала,13,офіс 601, м.Київ, код ЄДРПОУ:43170298) заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 в розмірі 11 850 грн, 2 422 грн 40 коп. судового збору, та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуюча